Вікторія Спартц: «Правило мого життя – самостійно приймати рішення і відповідати за них»
Вікторія Спартц – єдина жінка-українка, яку обрали сенатором американського штату. Два роки тому вона замінила на посаді штату Індіана 72-річного сенатора Люка Кенлі, який пішов на пенсію. Спартц перемогла шістьох інших кандидатів, в тому числі Дена Шмідта, що раніше працював з колишнім губернатором Майком Пенсом, а також Меґан Уайлз, президента Ради міста Ноблсвіль, чию кандидатуру підтримував сам Кенлі. Блискавична перемога українки сколихнула громадськість. Сотні газет, телеканалів розповідали про її успіх. Та мало хто знає, що Вікторія і досі не забуває Україну, адже тут лишилися її рідні люди. Під час останнього візиту кореспонденту газети «Чернігівщина» вдалося взяти ексклюзивне інтерв’ю у відомої землячки. Хоча до цього інтерв’ю в Україні вона не давала, адже приїздить сюди виключно у відпустку на кілька днів. І весь свій вільний час, якого в неї обмаль, присвячує мамі, що мешкає у Чернігові, та дідусю з бабусею, які живуть у Носівці. Саме тут ми і зустрілися.
До школи Вікторія жила зі своїми дідусем та бабусею, потім навчалася в Чернігові. Вищу освіту здобула у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
До США переїхала 19 років тому. Отримала диплом магістра з професійної бухгалтерії Університету Індіани, в якому і лишилася викладати. Також працювала в бізнесі та державних установах, включаючи посаду головного посадовця з фінансів Служби прокурора Індіани. Спартц є головою Республіканської партії округу Гамільтон.
– Пані Вікторіє, розкажіть, чим, насамперед, відрізняється політика США від української?
– У Сполучених Штатах всі гілки влади створюються безпосередньо народом, що робить їх дійсно цілком незалежними. Це унікальна форма, яка передбачає легітимацію всіх гілок влади через вибори: виборці голосують за президента, суддів, конгресменів і сенаторів. Це означає, що кожен з них має народний мандат, їх компетенції не перетинаються між собою, вони постійно вступають в контакти, але не конфліктують до стану самознищення. У жодної з гілок влади немає підстав сказати, що це я тебе – іншу гілку влади – створив, а тому ти мусиш переді мною відповідати. У ринкових капіталістичних країнах ринок має бути захищений від влади. Конституція захищає ринок від уряду й парламенту, а відтак – процвітає свобода економічного маневру, торгівля, підприємництво й творчий індивідуалізм.
– Яких заходів бракує Україні аби покращити економіку?
– Я закінчувала економічний університет у Києві. Я не знаю, де поділися всі економісти, але гіршої економічної політики, ніж в Україні, ще не бачила. Доки не буде політичної стабільності, економіка лишатиметься у такому ганебному стані. Ось, наприклад, Польща – це гарний приклад нехай небагатої, але досить успішної країни. Ще коли я їздила під час навчання в цю країну на практику, вже тоді вона була більш прогресивною і з правильною економічною політикою. Україна ж має величезні ресурси, можливості, але, на жаль, не має належної підтримки з боку держави. Суспільство повинне цінувати креативність та інновації, радіти за успіхи бізнесу, а не вводити ряд захмарних податків, аби поставити його на коліна. Український агробізнес має процвітати, натомість його постійно придушують митом, квотами, лімітами… Торгові обмеження не дають впевненості сільгоспвиробнику у завтрашньому дні. Бо можна лишитися зі своїм урожаєм на полі. Я негативно ставлюся до будь-якого регулювання з боку держави, ціни повинен формувати ринок. Держава не повинна втручатися в бізнес, посилювати регулювання або підсилювати податковий тиск на підприємців. Хибна думка: той, хто багато заробляє – робить це несправедливо. Хто багато працює, той і має, я б так сказала.
– Чи варто Україні відкривати ринок землі? Ваша позиція як політика і дружини заможного фермера…
– Земля повинна мати господаря. І переходити в руки тих, хто хоче на ній працювати, а не тих, хто виявився улюбленцем долі і отримав даром десятки гектарів. Робота із землею дуже важка. І тут має бути правильна законодавча база. Щоб інтереси продавця і покупця були захищені на належному рівні. На мою думку, агропромисловий сектор в Україні є найбільш перспективним. Але повинна бути чітка і розумна правова база. Україні є над чим працювати: боротьба з корупцією, покращення економічної стабільності, вихід бізнесу з тіні…
– Як Ви вважаєте, зусиль влади буде достатньо, щоб ліквідувати корупцію в державному секторі, чи без активної участі громадськості ситуацію не вирішити?
– Реформи уряду самі по собі не вирішать проблеми. Українське суспільство, партнери, громадські організації і, звісно, медіа повинні діяти разом. У Сполучених Штатах корупції значно менше... На федеральному чи національному рівні її взагалі немає. Цьому сприяє й те, що ми маємо дві ключові партії – демократів та республіканців, – і вони пильно стежать одна за одною, намагаються спіймати на корупції. В Америці є таке поняття «сheck and balances» (стримування і противаг) – конкуренція та взаємна стриманість між різними гілками влади. Жодна гілка влади не має, так би мовити, повної влади, одна постійно перевіряє іншу. Оця система стримування і противаг, з одного боку, сприяє співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади, а з іншого – створює потенціал для конфліктів, які найчастіше вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.
– Україна доволі часто, порівняно з державами усталеної демократії, вносить правки до свого основного закону. Інколи це викликає іронію й критику громадян: мовляв, політики переписують основний закон «під себе»…
– Для держави дуже вигідно, коли Конституція неефективна в якомусь плані... В Америці Конституція – це дійсно Основний Закон. Президент присягає Конституції і гарантує тим самим верховенство права в своїй країні. Він зобов'язаний зберігати, захищати та обороняти Конституцію. Кандидати в усі органи влади мають скласти присягу на вірність Конституції і повинні проживати в тому штаті, де їх обирають. Основний закон містить в собі люстраційні положення, які не дають можливості зрадникам потрапляти у владу. Один з ключових моментів – суди. Вони мають правильно працювати. У Сполучених Штатах діє чітка і прозора судова система, яку очолює Верховний Суд, що складається з дев’яти суддів. Їх народ знає в обличчя і поіменно, а їхня репутація є бездоганною. Виконавча влада – на боці людей. Щоб ти у будь-якому випадку міг захистити свої права. Америка була створена на тому, що кожен має однакові права. Нехай люди мають різні можливості, статуси, але права – рівні! Захист прав і свобод кожного – основа основ. Держава не повинна створювати закони під себе. Більше того, вона не має втручатися в бізнес і життя людей. Знаєте, найстрашніша фраза: я тут прийшов вам допомогти від держави (сміється, – Авт.). Не треба мені допомагати, коли у мене і так все добре. Гарантувати, захищати – ось чим має займатися держава.
– Як Україні «запозичити» такий правильний заокеанський досвід?
– Те, що українці почали протестувати і показувати владі, що їм не подобається, – дуже важливо. Про патріотизм і чітку позицію наших людей заговорили і у Європі, і у США. Хоча раніше про Україну, чесно кажучи, мало хто знав з американців. Всі вважали її частиною Росії. Нарешті Україна доводить свій патріотизм. Це дуже правильно – любити країну, в якій ти живеш. І боротися за неї!
– Чи дозволили б Ви своїм донькам (у Вікторії дві доньки: 13-річна Анна-Ліліана і 12-річна Вікторія-Інгрід – Авт.) при нагоді повернутися в Україну, чи наполягатимете на тому, щоб вони будували своє майбутнє в США?
– Для мене важливо, щоб мої діти були незалежними. Мій покійний тато змалку привчав мене самостійно приймати рішення і відповідати за них. Це правило мого життя. Тепер цьому я вчу своїх дівчат. Складнощі у житті будуть постійно, і від того, як ти навчишся з ними боротися, залежить твій успіх. Помилки роблять всі, але одні розчаровуються і опускають руки, а інші встають, як би не було тяжко, і йдуть до своєї мети.
Спілкувалася Сніжана БОЖОК
P.S: Про те, як Любов Олександрівна та Михайло Микитович (бабуся і дідусь Вікторії Спартц) подорожували Америкою, читайте у наступному номері «Чернігівщини».
