Відзначили 130-річчя Олександра Довженка
10 вересня минуло 130 років від дня народження письменника, художника–ілюстратора, кінорежисера та кінодраматурга Олександра Довженка. З нагоди цієї визначної ювілейної дати у вівторок вшанувати пам’ять Олександра Довженка з’їхалися на малу батьківщину митця у Сосницю гості з усього регіону.
Поціновувачі творчості майстра поклали квіти до пам'ятника біля Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка. Гості свята переглянули уривок п’єси «Зачарована Десна» у виконанні акторів Чернігівського обласного молодіжного театру. Також тут лунали пісні Сосницького народного аматорського фольклорного колективу «Криниці». Вже традиційно в довженківському саду посадили ще одну яблуню. А Чернігівський обласний театр ляльок імені О. Довженка для дітей організував ігрову програма «І люди, і ляльки».
З ім’ям Олександра Довженка пов’язують початок і українського поетичного кіно. Водночас запроваджені новаторські методи монтажу і роботи з кадром (кадр-скетч, кадр-плакат і т. д.) мали величезний вплив на весь світовий кінематограф. Його картини «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Україна в огні» (1943 р.) та інші стали безсмертними шедеврами, а фільм «Земля» (1930 р.) входить до десяти найкращих кінострічок всесвітньої історії кіно.
Для Чернігівщини ювілей Довженка - особлива дата, адже народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, що нині в межах селища Сосниця Корюківського району. Нині там працює єдиний як в Україні, так і в світі літературно-меморіальний музей кінорежисера.
Меморіальна хата, криниця-журавель, погрібня – ці споруди збереглися з часів родини Довженків і цілковито передають атмосферу кінця ХІХ – початку ХХ століть. Музей знайомить відвідувачів з літературною, художньою спадщиною, фільмографією, фотоархівами, особистими речами Олександра Довженка та його родини. Загалом музейна колекція налічує майже 10 тис. предметів.
Олександр Довженко – видатна постать в історії вітчизняної культури, класик світового кіно. Він не просто знімав кіно, він створював нову кіномову, передаючи через кадри силу духу та красу української землі.
Його роботи – це поєднання образності та поезії, глибокого символізму та соціальної значущості. Вони залишаються актуальними, бо говорять про вічні цінності: любов до рідного краю, силу народу та боротьбу за свободу. А ще – надихають на нові шедеври та дослідження.
Дещо з біографії. У 1914-му Олександр Довженко закінчив Глухівський учительський інститут, з 1926-го працював на Одеській кінофабриці, де створив свої перші роботи. У 1936–1941рр. – режисер Київської кіностудії художніх фільмів. У роки війни – кореспондент газети «Красная звезда». Він був свідком звільнення України від окупації, після чого опублікував в «Известиях» 31 березня 1942 р. статтю «Україна в огні» (однойменна назва належала і сценарію фільму Довженка). Останні роки життя прожив у Москві, мріючи повернутися на Батьківщину.
Незадовго до своєї смерті (25 листопада 1956 року) у щоденнику Олександр Довженко залишив заповіт: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі». Поховали Олександра Довженка на Новодівичому цвинтарі у Москві.
