ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

 

              Замість миру – війна до її переможного закінчення?

 

Це запитання адресую заступнику голови Чернігівської обласної ради Арсену Дідуру. Оскільки він у своєму інтерв’ю (невідомо кому), опублікованому в газеті «Чернігівщина» від 8 серпня 2019 року під заголовком «Арсен Дідур: У день парламентських виборів у країні фактично відбулася мирна революція», про збройний конфлікт на Сході країни заявив наступне: «Вони (члени «Опозиційної платформи – За життя», – Авт.) заманюють людей ідеєю швидкого закінчення війни, від якої всі вже втомилися, проте не озвучують найголовнішого – ціни за це, яка може виявитися страшнішою за війну до її переможного закінчення».

Моя геть сива голова – вважаю, з усіма клепками – не може збагнути, яка ціна за досягнення миру може бути страшнішою за війну до її переможного закінчення… з ядерною Росією? Чогось подібного я не чув навіть від войовничих «патріотів», запеклих русофобів, бо й вони навряд чи побіжать на війну, по суті, до останнього бійця. Може, Арсен Дідур вже збирає партизанську армію, яку обіцяв сформувати Андрій Парубій, для встановлення якогось особливого миру? Проте войовничі мужі, як помітив свого часу полковник УНР Гальчевський, перш за все шукають чужої сили. І тепер часто чуємо з телеекранів, що з Росією треба говорити з позиції сили. Звісно, що не своєї сили, а чужої. Але від кривавого завершення цієї неоголошеної війни Україну застерігає увесь цивілізований світ.

Позиція ж Арсена Дідура зовсім незрозуміла: з одного боку радіє мирній революції, а з іншого – у пріоритеті війна й плювання в душу двом мільйонам «чужих» виборців. Це підтверджує й наступне його «умозаключення»: «Опозиційна платформа – За життя» отримала голоси тих, хто хоче до Росії, це фактично «русский мир».

Центральна виборча комісія офіційно оголосила, що за «Опозиційну платформу – За життя» проголосували один мільйон 908 тисяч виборців. Представники цієї партії здобули перемогу на шести мажоритарних округах. Тобто загалом отримано голосів більше двох мільйонів виборців. І всі вони хочуть до Росії, всі – «руський мир»? З яких джерел це відомо чиновнику обласної самоврядної структури? Чи, може, він особисто опитав два мільйони виборців?

Такої безвідповідальної маячні не часто почуєш навіть від пустопорожніх горлопанів. Мабуть, вони краще усвідомлюють, ніж заступник голови обласної ради, що означає відповідальність за безпідставні, ніби в лихоманці надумані заяви стосовно стількох українців? І це не чиясь особлива думка, це – категоричний висновок, закінчена оцінка «поганого» вчинку величезної маси людей, якого не існує в природі. Бо «неправильні» виборці не заявляли, що вони хочуть у Росію, що вони належать до «руського мира». Та й сама «Опозиційна платформа – За життя» не йшла на вибори з лозунгами, скажімо, «За Росію», «За руський мир» чи щось подібне. Отже, не за це її підтримали виборці?

Моторошно стає від припущення – на яку ще безвідповідальність здатний цей самоврядний чиновник? Хоч знаю його давно, безліч разів зустрічалися, дружньо спілкувалися. І ніколи б не подумав, що він заради вислужування (на це схоже) може так цинічно відгукнутися про мільйони людей, що голосували не так, як йому б хотілося.

Зверхність відчувається від Арсена Дідура стосовно й інших виборців, котрі не проголосували ні за президентську партію, ні за Аграрну партію, заступником голови обласної організації якої він обраний.

Про яку політичну етику й людську мораль можна вести мову, коли нерядовий представник партії, ганебно проваленої на виборах, береться публічно повчати ті партії, які вибороли місця в парламенті? Ще й цинічні ярлики на них навішує? Водночас керівний чиновник обласного рівня з позиції стороннього згадав про ганебне явище – скуповування голосів. А про чи не найбруднішу ганьбу на 210 окрузі навіть не згадав. Зате не забув спрогнозувати «світле майбутнє» рідної партії.

Членом Аграрної партії я не був, але підтримував на минулих місцевих виборах. Коли ж побачив, що її лідером для піару обрали «співучого ректора», то відразу перестав мати будь-які контакти з цією продажною політичною силою. Тепер думаю: а може, то і мій молодший колишній друг уражений продажними бацилами верхівки партії, назвати яку Аграрною язик уже не повертається?

Втім, для людини, яка війну з можливим морем крові ставить вище миру, – продажної бацили замало. Щось серйозніше коїться з цим моїм давнім знайомим. Бо жити в країні, яка ганебно втратила великі території і стала за п’ять років найбільш корумпованою і бідною, корчачи із себе борця за «патріотичну гідність», в тому числі й на ймовірних смертях чужих дітей і батьків, – то вже, як в народі кажуть, цинізм вищої проби.

І прохання на закінчення: Арсене Володимировичу, не забудьте пояснити рідним загиблих воїнів, і тим бійцям, які зараз на передовій, – що то за мир, що страшніший за війну до останнього солдата? А ще задумайтеся на тим, що Ваше огульне звинувачення двох мільйонів виборців, з навішуванням на них надуманих Вами ярликів, може посилити ненависть одних українців до інших. А це – дуже небезпечна суспільна іграшка для всіх. Від неї «Вже наших втрат неміряне число». (Л.Костенко).

 

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"