Верховний Суд дозволив українцям захищати своє житло зі зброєю
Суддями судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду було розглянуто скаргу адвоката засудженого за перевищення меж необхідної оборони при проникненні в житло. В результаті, КУС-ВС дійшов висновку, що застосування зброї проти озброєного нападника, групи людей або при насильницькому протиправне проникнення до житла чи іншого приміщення не є перевищенням меж необхідної оборони. Prostopravo розповість докладніше.
Рішення по справі № 342/538/14-к було оприлюднено 04.05.2018 року. Передісторія така. За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 7 березня 2017 громадянин був засуджений за ст. 118 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Згідно з висновками суду першої інстанції, засуджений вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а саме, захищаючись від незаконного проникнення в його житлі і нападу з боку двох осіб, завдав одного з нападників кухонним ножем один удар в груди в результаті чого потерпіла в той же вечір померла в лікарні.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 червня 2017 вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник обвинуваченого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив судові рішення скасувати, а кримінальну виробництво закрити через відсутність в діях підзахисного складу кримінального злочину. Прокурор же навпаки вважав і кваліфікацію діяння і вирок занадто м'яким. Він вказував на необхідність залучення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за умисне вбивство за ч. 1 ст.115УК.
В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що при встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого за ст. 118 КК кваліфіковані неправильно.
Так, кримінальна відповідальність за ст. 118 КК настає за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
З об'єктивної сторони цей злочин, як і умисне вбивство, характеризується дією у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті і причинного зв'язком між зазначеними діями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо допускає їх наступ.
Однак, на відміну від навмисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому відповідальність настає лише в разі перевищення особою, яка захищається, меж необхідної оборони.
Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 36 КК незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
Тобто, закон передбачає виключення із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, має дотримуватися певної межі, завдаючи шкоду тому, хто посягає. Цими винятками є - напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна тому, хто посягає особі, не обмежений ніякими межами, аж до позбавлення посягателя життя.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілої засуджений заподіяв, перебуваючи в стані необхідної оборони, з метою відвернення протиправного насильницького вторгнення у своє житло і захисту від нападу групи осіб. Згідно ч. 5 ст. 36 КК такі дії не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, тому висновки місцевого та апеляційного судів про перевищення меж необхідної оборони є безпідставними.
Таким чином, КУС-ВС дійшов висновку, що вирок місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність - незастосування ч. 5 ст. 36 КК, а кримінальне провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Джерело: prostopravo.com.ua
