Управління Держпраці у Чернігівській області інформує«Щодо соціальної захищеності Інвалідів в Україні»

 

Чинне законодавство покладає на роботодавців обов’язок щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Крім того, права громадян, у тому числі людей з інвалідністю, на працю закріплені й у статті 43 Конституції України, у якій, зокрема, визначено, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Будь-яка людина, що має будь-яку групу інвалідності, має право на працю.

 

Пам’ятайте!

 

Частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлено в такому розмірі:

- 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік;

- якщо працює від 8 до 25 осіб — одне робоче місце.

Важливо!

 

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та самостійно здійснюють працевлаштування таких працівників.

Із цією метою вони можуть звертатися із заявками про вакансії інвалідів в районні центри зайнятості або підшукувати інвалідів на вакансію своїми силами.

Роботодавець, що планує працевлаштувати інваліда, повинен пам’ятати, що він зобов’язаний створити робоче місце такому працівнику, в тому числі спеціальне робоче місце, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації за рекомендаціями МСЕК.

 

Зверніть Увагу!

 

Також, роботодавець зобов’язаний роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Окрім виконання загального обов’язку проінструктувати працівника з особливими потребами та визначити йому робоче місце, кожен роботодавець має пам’ятати, що для інвалідів передбачені ще додаткові трудові гарантії, якими вони можуть скористатись реалізуючи своє право на труд, і роботодавець має їх виконувати.

 

Важливо!

 

 Під час працевлаштування інваліда документами, які підтверджують інвалідність, є:

- довідка МСЕК та виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).

У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці інваліда;

- індивідуальна програма реабілітації інваліда (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

 

Пам’ятайте!

 

Трудові гарантії, які мають працівники-інваліди:

  • при укладенні трудового договору з інвалідом, роботодавець не має право встановлювати випробування при прийнятті його на роботу (ст. 26 КЗпП України);
  • залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55 та ст.63 КЗпП України);
  • працівнику інваліду на його прохання роботодавець зобов’язаний встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 172 КЗпП України);
  • інвалідам I і II групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки»);
  • щорічна основна відпустка повної тривалості може надаватися до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням такого працівника (ст. 10 Закону України «Про відпустки»);
  • працівники-інваліди, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону України «Про відпустки»);
  • відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку інвалідам:

I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно (ст. 25 Закону України «Про відпустки»);

III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно (ст. 25 Закону України «Про відпустки»);

  • працівники-інваліди мають переважне право залишення на роботі (нарівні з іншими категоріями працівників, визначеними ст. 42 КЗпП), якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці. При цьому такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання (ст. 42 КЗпП України);
  • якщо стан здоров’я інваліда перешкоджає виконанню його трудових обов’язків, то він має право достроково припинити укладений з ним строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП України);
  • у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій (ст. 172 КЗпП України);
  • за бажанням працівника-інваліда роботодавець може перевести його на легшу роботу (ст. 170 КЗпП України). Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-інваліда відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК.

В цьому випадку за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Також звертаємо увагу

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, ненадання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 1881 КУпАП – у вигляді штрафу на посадових осіб, які користуються правом прийняття на роботу і звільнення з роботи, посадових осіб, які зобов’язані подавати звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в розмірі від 10 до 20 нмдг (від 170,00 до 340,00 гривень).

Підсумовуючи хочеться звернути увагу працівників з особливим потребами та роботодавців, що кожен має знати свої права та обов’язки та йти назустріч один одному забезпечуючи комфортні умови праці та належно виконану роботу, щоб спільними зусиллями будувати добробут в своїх оселях та в Україні.

 

З повагою до Вас, Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області О.П. Кульбако 

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"