У «війні» за статус…
Державне підприємство «Чернігівторф» – за крок до перемоги! У «війні» за збереження підприємства й підпорядкованих йому двох торфовидобувних заводів профспілці та керівництву «Чернігівторфу» вдалося примусити представників держконцерну «Укрторф» піти їм на поступки. Посередником і регулятором переговорного процесу виступила Чернігівська обласна рада. Головні претензії чернігівських торфовидобувників стосувалися нового статуту підприємства, продовження ліцензії на видобуток торфу, призначення директором діючого керівника та недопущення ліквідації підприємства. Всі вони найближчим часом мають бути задоволені, щоправда, за певних умов. А от за надання статусів окремих юридичних осіб двом торфовидобувним заводам доведеться ще поборотися…
Камені спотикання
Чернігівська обласна рада вкотре – у ролі регулятора конфліктних процесів. Непорозуміння між профспілкою й керівництвом ДП «Чернігівторф» та керівництвом держконцерну «Укрторф» виникли після Нового року. Предметом розбрату послугував новий статут держпідприємства, імперативно спущений до низу керівництвом концерну. На переконання представників трудового колективу, статут ухвалювали з численним порушеннями, через що нині гальмується робота підприємства. Працівники «Чернігівторфу» пригрозили профільному міністерству страйком і зупинкою роботи двох торфовидобувних заводів. Для того, аби знайти найбільш оптимальне рішення та не допустити зупинки торфобрикетних ліній, у Чернігівській облраді провели нараду за участю всіх конфліктуючих сторін.
Модератором зустрічі виступив заступник голови Чернігівської облради Арсен Дідур. Саме за ініціативи його та деяких представників депутатського корпусу торік і було прийняте звернення до вищого керівництва держави з проханням підтримати трудовий колектив ДП «Чернігівторф» та посприяти виходу підприємства з фінансової кризи.
За словами виконуючого обв’язки директора ДП «Чернігівторф» Юрія Бондаренка, коли він очолив установу, рахунки підприємства були заблоковані.
«Одні лише борги по зарплаті перевищували 750 тисяч гривень, – каже він. – Але ми знайшли сили і можливості для того, щоб не лише розрахуватися з боргами, а й підвищити рівень зарплат більше, ніж удвічі».
Голова первинної профспілкової організації ДП «Чернігівторф» Валентина Огієнко ставить за приклад ефективність роботи Смолинської дільниці, розташованої в селі Смолин Чернігівського району.
«Всього за п’ять місяців ми збільшили майже вдвічі кількість працюючих – із 40 до 76 чоловік, і майже вдвічі підвищили заробітні плати нашим працівникам, – констатує профспілковий лідер. – Та замість того, щоб дозволити заводам нормально функціонувати, державний концерн «Укрторф» ставить у колеса палки».
Найбільше обурює Валентину Володимирівну новий статут підприємства, який надійшов у Чернігів після Нового року.
«У новому статуті повністю знівельовано роль профспілок та участь трудового колективу у виробничих процесах, – скаржиться представниця колективу. – Я твердо переконана в тому, що статут розроблений для того, щоб узагалі стерти з лиця землі підприємство і залишити за собою торф’яні болота, за які останні кілька років і точиться справжня війна».
У Києві блокують дозволи, а в Чернігові – землю
Юрій Бондаренко, якого затвердити на посаді директора вимагають від держконцерну представники профспілки, говорить про ще більш нагальні проблеми, на які в недалекому майбутньому очікують два торфобрикетні заводи Чернігівщини – Ірванцівський та Смолинський.
«На Ірванцівському заводі сплив термін дії спеціального дозволу, який давав можливість заготовляти сировину офіційно, – пояснює виконуючий обов’язки керівника «Чернігівторфу». – Завдячуючи втручанню обласної ради і наданню дозволів на місцевому рівні, завод працює, видобуваючи сировину на невеликих глибинах. Однак на великі глибини ліцензію Держгеонадра нам не продовжує, – обурюється Юрій Бондаренко. – Подібна ситуація очікує й інший завод. На початку березня закінчується ліцензія на видобуток торфу і на Смолинській дільниці».
Як виявилося, проблему не розв’язати лише рішенням обласної ради. Адже, на відміну від Семенівського району, де розташована Ірванцівська дільниця з видобутку торфу, глибина покладів торфу поблизу Смолина сягає шести-восьми метрів. Тут потрібна воля керівництва Державної служби геології та надр України, яка має видати заводчанам нову ліцензію.
Ще однією нагальною проблемою для Смолина є проблема відведення під видобуток торфу 275 гектарів, розташованих поруч із болотом. Маючи їх, завод міг би без значних капіталовкладень спокійно працювати і наступні п’ять років.
«Ми маємо карту земель, спеціальний дозвіл, але нам їх в розробку чомусь не дають, – каже Юрій Бондаренко. – Роботу з оформлення документації зупинено. Вже у травні треба виходити на заготівлю сировини. Якщо ми не вирішимо питання з землею, то всі питання статуту, призначення директора тощо не матимуть значення. Завод залишиться без сировини».
Свою підтримку з розв’язання земельної проблематики пообіцяв заступник голови Чернігівської обласної ради. Він запевнив торф’яників, що без полів вони не залишаться.
Абсурдний статут
Трудовий арбітр Олександр Кухарук висловлює свою підтримку заводчанам і дивується: «Мені дивно, що заводи і досі працюють! За 5 місяців роботи було виплачено борги, які попередні двадцять керівників накопичували 5 років! Я вже не кажу про податкові борги, які накопичували понад 15 років. Я не пам’ятаю такого періоду, щоб за п’ять місяців було шість судів за ініціативи державної фіскальної служби! Попри це, підприємство працює і розвивається, і вже до середини лютого повністю погасить заборгованість».
Свої слова експерт у галузі трудового права адресував двом радникам генерального директора державного концерну «Укрторф» Василю Сатенку та Максиму Федотову, дипломатично натякнувши їм на те, що підприємству фактично самостійно доводиться виживати.
Звинувачення у бездіяльності представники концерну відкинули, вказавши на те, що «Укрторф» проводить роботу за всіма напрямками.
Обґрунтовану позицію щодо нового статуту ДП «Чернігівторф» висловлює заступник начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Чернігівській області Марина Максименко.
«Залучені нами експерти виявили невідповідність нормативного документу чинному законодавству. Були виявлені порушення в погодженні статуту та в багатьох пунктах, які раніше взагалі були відсутні, – констатувала вона. – Нова редакція статуту суттєво погіршує умови праці найманих працівників».
Радник з виробничих питань генерального директора державного концерну «Укрторф» Василь Сатенко повідомив, що відповідь про законність статуту має дати суд.
«Це типовий статут для державних підприємств, – пояснює радник. – Він був розроблений міністерством економіки. Ми не можемо висловлювати щодо нього оціночні судження».
Натомість представники депутатського корпусу облради звинуватили радників генерального директора «Укрторфу» у саботажі.
За словами депутата Чернігівської облради Дмитра Блауша, міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик визнав статут таким, що суперечить чинному законодавству, доручивши розробити новий, у якому врахувати пропозиції представників профспілки.
Голова федерації профспілкових організацій у Чернігівській області Ігор Москаленко підтримав колегу і зауважив: статут не узгоджений з профспілками і суперечить Галузевій та Генеральній угодам.
Він також указав на абсурдність багатьох пунктів нормативного документу.
«У договорі говориться про відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання. Які судна на торфовидобувних підприємствах?», – дивується профспілковий лідер.
Є розуміння, але статусу так і немає
За результатами палких та емоційних, проте результативних дебатів, ухвалили низку конструктивних рішень. Зокрема, було вирішено направити лист від керівництва обласної ради до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України стосовно врегулювання трудового конфлікту і доопрацювання нової редакції статуту ДП «Чернігівторф».
Виконуючому обов’язки директора «Чернігівторф» Юрію Бондаренку рекомендували підготувати бізнес-програму розвитку державного підприємства на 2017 рік, з якою він має взяти участь у повторному конкурсі на посаду.
А от за окремі статуси юридичних осіб, яких заводи позбавили одноосібним незаконним рішенням попереднього керівника у 2013 році, заводчанам ще доведеться поборотися. Спільними зусиллями ДП «Чернігівторф» вдалося вберегти від приватизації. Віднедавна воно перебуває у списках, захищених від неї. Одначе є й інший бік медалі – ускладнилося набуття статусу окремої юридичної особи. Відтак, тривала процедура утворення нової юридичної особи може завершитися втратою виробничих потужностей. Одначе, в державному концерні «Укрторф» готові йти на поступки. Кажуть, їм відома практика існування філіалів з окремим бухгалтерським балансом, що допускає певні моменти автономії.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
