У Батурині зберуться голови обласних і районних рад, щоб повторити вчинок князів на Любецькому з’їзді 1097 року?

Принаймні голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв згадав князівський з’їзд, коли пояснював мету проведення зібрання у Батурині. Назвав символічним те, що і в 1097 році, і тепер – в 2014-му, саме  чернігівська земля є місцем прийняття доленосних рішень для всієї України.

Історична довідка. Урок  початку другого тисячоліття.

Любецький з’їзд 1097 року за своєю актуальністю та важливістю прийнятих рішень історики відносять до найважливіших, адже його називають першою вдалою спробою припинення процесу розпаду Київської держави і зупинення  на певний час боротьби за Чернігівські землі.

Головною   причиною тодішніх міжусобиць була відсутність прямого успадкування землі. Вотчини, уділи діставались у спадок не синові після батька, а старшому брату. Син залишався без землі і кидався відвойовувати її силою в своїх близьких родичів і сусідів. Деякі молоді князі стали запрошувати на допомогу половців, які й самі  активізувалися, бачачи уособиці, а тут ще й такі пропозиції – брати участь у грабуваннях на правах партнерів.

Володимир Мономах ініціював з’їзд князів і звернувся до них: «Для чого губимо руську землю, самі між собою влаштовуючи розбрат? А половці землю нашу роздирають на шматки і радіють з того, що ми війну ведемо між собою. Об’єднаймося віднині єдиним серцем і будемо берегти і шанувати землю руську».Напевно, варто нагадати, що на той час Московіті ще не було.

На Любецькому з’їзді розв’язали й корінь проблеми – запровадили пряме успадкування від батька до сина. Уособиці припинились, але тільки на сході, а на заході і Прикарпатті вони тривали, через кілька років повернулися і на Сіверську землю .

Про що домовляться на Батуринському «з’їзді»?

Ситуація в сьогоднішній Україні схожа на розбрат ХIстоліття. І мотиви схожі – боротьба за владу в ім’я «нагребти якнайбільше». А заяви про боротьбу за щастя народу – то лише цинічні лозунги. Бо як можна добитися для народу щастя, ціною численних людських життів і моря людської крові? Це – проти Божого вчення, що історія підтверджує. Є й свіжіші приклади наслідків міжусобиці.

Тож чи зважить  українське суспільство й на гіркий урок початку вже третього тисячоліття? Коли народ виборов і подарував владу помаранчевим Лідерам, котрі відразу ж  затіяли між собою такі «князівські» чвари, що весь світ сколихнувся. Вони й досі тривають, навіть ще  поглибились, від чого чи не найбільше зрадів «половець»-Путін, бо нарешті діждався «золотого» моменту, щоб українці почнуть воювати між собою не тільки словесним брудом, а й зі зброєю в руках.  І він вже відкрито кинувся роздирати нашу землю на шматки. Нам би «об’єднатися єдиним серцем», як закликав майже тисячу років тому князь Володимир Мономах, але знову й знову здебільшого на словах «вболіваємо» за долю держави, говоримо про необхідність консолідації суспільства. І вже потім усвідомлюємо, що передусім треба консолідувати нами обрані гілки влади.  Зокрема й на  підтримку ініціатив президента щодо змін до Конституції і адміністративних реформ.

- Закралося  побоювання, що Верховна Рада може провалити  голосування за зміни до Основного закону, без яких наша держава не зможе рухатися вперед, в тому числі і до європейської інтеграції, - сказав один з організаторів проведення в Батурині розширеного засідання асоціації обласних і районних рад Микола Звєрєв. -  Кожний народний депутат повинен почути нас, оскільки ми значно ближче, ніж столичні обранці, стоїмо до народу. І мета нашого зібрання – тільки консолідуюча.

Микола Вікторович наголошує, що ініціативу знизу підтримали в уряді, і присилають на засідання асоціації свого представника на рівні віце-прем’єра. Будуть й інші високі чиновники  центральної влади. Голови місцевих рад приїдуть з конкретними пропозиціями стосовно змін до Конституції, передусім в питаннях  децентралізації влади. Масове обговорення вже йде через ЗМІ, але в ньому беруть участь здебільшого ті, хто має далеке уявлення про місцеве самоврядування,  особливості його в різних регіонах. Як кажуть у армії: пороху й не нюхав, а як треба воювати – вчить. Чого-чого, а вчителів-теоретиків у нашій державі хоч греблю гати. Плуга перти нікому, і відповідальності за неякісну «оранку» брати на себе ніхто не поспішає.

У Батурині планують заговорити відповідально. Але чи зуміють втихомирити чвари і розбрат олігархічних «князьків» і нових та збанкрутілих політиків? Суспільство дало їм ще один шанс: обрало переважною більшістю нового президента, якого визнав весь демократичний світ. Та, видно, знову щось не так… Навіть з числа «одномайданівців» не демонструється єдність в питаннях збереження України. Знайшли й головного ворога – 10-15 тисяч терористів… На 43 мільйони населення!.. Правда, не пишуть ЗМІ, скільки серед тих мільйонів « христопродавців»?

Напевно, й на Батуринському «з’їзді» про це не скажуть -  Конституцію та важливі реформи обговорюватимуть. Теж потрібна справа.    Але чи спробують добитися  головного рішення, що було прийняте й на першому Любецькому з’їзді 1097 року, - про припинення хоча б на певний час війни між собою?

                                                                 Григорій Загребля

 

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"