У 95 років ветеран готує особливі котлети і планує вирощувати городину

Про Григорія Йосиповича Свиридова наша газета писала кілька років тому. Його військовий і журналістський шлях варті пошани та наслідування. А особисто для мене це людина, у якій гармонійно та надзвичайно вдало поєдналися найкращі риси характеру: працелюбність і доброта, щирість і доброзичливість, людяність і порядність...

12 квітня Григорію Йосиповичу виповнюється 95 років. Ювілей, до якого доживають найкращі. За кілька днів до свята навідалася до учасника бойових дій, який своїми подвигами наближав нашу країну до свободи та незалежності. Привітний і, як завжди, усміхнений зустрічає на ґанку. В оселі чисто й затишно. Погляд ненароком зупиняється на ручці й кількох папірцях, які лежать на вбраному скатертиною столику.

– Щось пишете? – перепитую у Григорія Йосиповича, який своїм гострим пером заслужив за життя чимало журналістських відзнак.

– Меню складаю на день народження, – усміхається мій співбесідник.

– А хто готуватиме? – цікавлюся.

– Усі потрошку...

– Повірте, без смачних страв від господаря не обійдеться, – приєднується до розмови Віра Водяна, давня приятелька ветерана. – Скільки живу, а таких особливих котлет, як у нього, ніде не куштувала. Кажу, мовляв, поділись секретом... Йосипович все докладно розповідає. Приходжу додому, повторюю поетапно, а все одно не те виходить. Ну такий він молодець! Руки золоті, до чого не візьметься. А консервує як! За вуха від огірочків, помідорів та варення не відтягнеш.

Одразу спливають у пам’яті щедрі грядки та різнобарв’я квітів на подвір’ї господаря, яке й мені пощастило побачити декілька років тому.

– Григорію Йосиповичу, а грядки сіяти будете?

– Гадаю, так, – впевнено відповідає ювіляр. – У дворі ще порядок треба навести. А потім – до грядок. У цьому році весна до нас із запізненням прийшла.

– Як добре, що ваші натруджені руки ще ладні працювати, – не приховую своєї радості.

Ветеран тільки усміхається. А Віра Йосипівна продовжує:

– Скільки в ньому сили духу... Восени 2016-го Григорій Йосипович впав і розтрощив тазостегновий суглоб. Півроку пролежав у лікарні в одному положенні на спині, і таки підвівся. Ми за нього всі молилися. Сподівались, але до кінця не могли повірити, що він ще ходитиме. Та це справжній оптиміст і трудяга. Помаленьку-помаленьку почав ходити. Лікарі від здивування розводили руками. Боєць, що тут скажеш!

Те, що наш герой – боєць, підтверджує і його непростий бойовий шлях. Про це свідчать численні приклади самовідданості, мужності та вірності. А ще старі світлини, ордени й медалі... Григорій Йосипович пам’ятає імена та прізвища кожного, хто є в його фотоальбомі. Світлини з бойовими товаришами особливо цінні для ветерана.

«Майже всі вже відійшли у вічність. Та що тут казати, в Бобровиці з тих, хто пройшов Велику Вітчизняну війну, лишилося двоє: Олексій Трохимович Цикал і я. Час від часу телефонуємо один одному. Обоє добре пам’ятаємо ті хвилини, коли пролунало довгоочікуване: «Перемога!». Плакали тоді всі, не приховуючи сліз щастя, – зізнається фронтовик. – Салютували зі всіх стволів вогнепальної зброї і пили фронтові сто грамів за таку бажану, таку вистраждану, таку омріяну Перемогу».

Здається, Григорій Йосипович живе спогадами. Але хоч і не лишилося у ветерана рідні, його завжди підтримували й підтримують добрі люди. Сусіди, друзі...

«Катерина, сусідка, допомагає. Віра Йосипівна завжди поряд у тяжку хвилину, – говорить довгожитель. – Ще за життя моєї дружини Ніни Костянтинівни ми товаришували з родиною Марцінків – Романом та Марічкою. Це чудові люди. Їхній син Русланчик любив у нас гостювати. Гарний хлопчина. Допомагав усе по господарству. Ми до нього, як до рідного. Власних дітей, на жаль, не було. Виріс Руслан розумним і порядним хлопцем. Тепер він міський голова Івано-Франківська. Мати його, Марічка, як дізналася, що я впав і лежу в лікарні, з Франківська приїхала і доглядала мене. Ось такі бувають милосердні і добрі люди».

Приємно чути, що поруч із нашим героєм є вірні і надійні друзі. Мабуть, кожному, хто знає Григорія Йосиповича, хочеться в цей день привітати цю чудову Людину з гідним поваги ювілеєм – 95-м Днем народження! Схиляємось перед Вашою мудрістю, ветеране!

 

Хай Вас обминають невдачі і грози, 
Хай тільки від щастя з’являються сльози, 
Ми Вам посилаєм ці вдячні слова, 
А Бог хай дарує многії літа!

Сніжана БОЖОК, фото автора

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"