Ті, що виводять на чисту воду
4 липня українські судові експерти відзначають своє професійне свято –День судового експерта. Ця професія унікальна і складна. Адже на експерта лягає відповідальність за правильність досліджень. Потрібно завжди відчувати і розуміти, що від наданого висновку може залежати людська доля. Бо ж, наприклад, помилковий висновок експерта може тягти за собою помилкове рішення суду. Як наслідок, чиєсь зламане життя.
Якщо пляма крові має округлу форму, це означає, що ота крапля падала перпендикулярно до підлоги з невеликої висоти і з малою швидкістю. Якщо ж вона округла і з бризками – висота була пристойною. За плямою у вигляді довгої та тоненької сльозинки можна визначити, звідки, під яким кутом і з якої висоти летіла крапля. Ці та багато інших дрібниць, завдяки яким згодом знаходять і затримують небезпечних злочинців, знають судовий експерт Борзнянського відділу організації роботи з техніко-криміналістичного забезпечення роботи УМВС лейтенант міліції Юлія Дмитренко та її брат Микола Дмитренко, старший лейтенант, судовий експерт Куликівського відділу організації роботи з техніко-криміналістичного забезпечення роботи УМВС.
«Коли захоплення стає професією»
Юлія та Микола Дмитренки народилися і виросли у Ніжині. Батьки – звичайні робітники. У сім’ї не було ані військових, ні міліціонерів, тож, коли син після закінчення дев’ятого класу вирішив піти вчитися до військового ліцею, батьки трохи здивувалися, але, звісно, були раді такому вибору хлопця.
«Після закінчення ліцею я вирішив вступати до Київського національного інституту УМВС (зараз Київська національна академія УМВС) на факультет підготовки експертів криміналістів, – розповідає Микола Дмитренко. – Там провчився чотири роки. А по закінченні навчання мені запропонували роботу в Чернігові чи Куликівці – на вибір. Я обрав Куликівку.
В академії ми отримували допуски на проведення експертизи різного направлення. Зараз у мене шість допусків: дактилоскопія, трасологія, почеркознавча експертиза, портретна експертиза, експертиза холодної зброї та технічна експертиза документів.
Це основні криміналістичні експертизи. Всі інші відправляємо в Чернігівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (НДЕКЦ).
Роботи, звісно, багато, адже на весь район є лише один судовий експерт. Інколи доводиться в Козелець їздити, бо там немає свого експерта. Вихідних у нас, можна сказати, нема, особливо влітку, бо саме ця пора року найнапруженіша в нашій роботі.
Взагалі робота в мене дуже цікава і я її люблю. Іноді, буває, що цілісінький день з машини не виходжу, виклик за викликом, а інколи і цілий тиждень нічого не трапляється.
Найскладнішими були перші півроку моєї роботи на цій посаді. Я приїхав сюди на початку літа, а вже восени в Куликівці було вбивство. Тоді на місці злочину взяв відбитки пальців, за допомогою яких і знайшли убивцю. То була моя перша серйозна справа.
А взагалі кожен виклик чимось запам’ятовується. Ось, до речі, в минулому році у нас в районі трапилася серія крадіжок оргтехніки із сільрад. На одному з місць злочину я знайшов слід взуття, який в подальшому і виявився слідом злочинця, – саме за цим слідом ми його знайшли. Різне буває, доводиться навіть з нашими операми в «засадах» сидіти. Та я вже звик. Адже, як правило, злочини скоюють саме у вихідні чи святкові дні, тому виїжджати на місце злочину доводиться в будь-який час».
«Сестра пішла шляхом брата»
Старша на рік сестра, відмінниця у школі, провчившись рік у Ніжинському педагогічному університеті за фахом психологія, покинула навчання і пішла вчитися на судового експерта. Тому й вийшло, що на рік старша Юля закінчила університет на рік пізніше, ніж молодший брат.
«Микола багато розповідав про своє навчання, про практику – мені було дуже цікаво. Часто я їздила до нього в гості, бачила, як вони вчаться, чим займаються. Тому й вирішила змінити плани щодо свого майбутнього. Батьки були проти, говорили – навіщо це тобі, ти ж дівчина. Але я нікого не слухала, адже вже твердо вирішила стати судовим експертом. Вступити було не важко. Адже Микола допомагав мені».
Так, як і брат, Юля вчилася в Київському національному інституті УМВС на факультеті з підготовки експертів-криміналістів, який закінчила, до речі, з червоним дипломом. Після навчання за розподілом потрапила у Борзну, де працює і зараз.
«Звичайно, спершу було незвично виїжджати на місця злочину, де є трупи, кров… Але ж це моя робота і на весь цей жах я дивлюся очима фахівця, а не жінки, – говорить Юля. –Звичайно, співчуваю потерпілим. Та, як на мене, найкращий варіант – «увімкнути» мізки і працювати. Розкритий злочин – це найкраща допомога і співчуття від нас родичам потерпілих.
Взагалі-то Борзна – дуже спокійне містечко. Але так є не завжди. За період, відколи я тут працюю, найстрашніший злочин тут – це коли Сергій Ярошенко порізав вагітну жінку.
Я розумію ту відповідальність, яку несу за подачу доказів. Тому іноді, коли в чомусь сумніваюсь, чи не впевнена, дзвоню колегам і раджуся з ними».
У вільний від роботи час Юлія читає сучасну українську літературу, вишиває хрестиком і займається спортом.
Незважаючи на вибір такої незвичної професії, Юля й Микола в один голос запевняють, що дуже її люблять і, якби у них був шанс почати все спочатку, вони б однаково стали судовими експертами!
Марія САВІНА, фото автора
та з архіву Юлії Дмитренко
