Суд над Соколовим: а судді де?
Чернігівського міського голову вже втретє НЕ судили. Цього разу розгляд справи не відбувся через... відсутність судді.
Попереднє судове засідання стосовно службової недбалості мера Чернігова Олександра Соколова планувалося на 12 травня. Міського голову звинувачують у перерахуванні 4,7 млн грн банкрутуючому забудовнику. На виділені гроші той мав набудувати квартир чорнобильцям, але збанкрутував остаточно. І ні квартир, ні грошей.
Вказаного дня Соколова не судили, бо мер прийшов без адвоката. Не встиг, мовляв, підписати із захисником нового контракту, а що старий закінчився – згадав, напевне, тільки у день суду. Ігор Мурашко, суддя Деснянського райсуду, котрий і має вирішити, винний чи не винний Соколов, словам мера повірив і переніс засідання на 29 травня.
Можна тільки припускати дії судді Мурашка, якби на місці мера був який-небудь пересічний чернігівець, якого підозрювали б у крадіжці курки: йому б також дали час на підписання нового контракту з адвокатом чи призначили б примусово безкоштовного державного?
29 травня судове засідання все ж таки відбулося, але знову... мера не судили. Цього разу київський адвокат міського голови, який через «стару дружбу» з Соколовим іноді називає його Садовим, попросив суддю Мурашка закрити справу, бо зниклі кілька років тому 4,7 млн гривень «знайшлися». Їх, замість збанкрутілого забудовника, з невідомого пориву щедрості вирішив повернути інший забудовник – «УкрСіверБуд». А тому й пред’явити Соколову, мовляв, нічого (хоча 4,7 млн на той час – це понад 12 нинішніх).
Знову поставимо на місце мера чернігівського крадія курки, який просить закрити його справу, бо курка знайшлася. Хай і не така чорна та гладка, яка була вкрадена, а руда, худа й напівжива, але ж – курка!
Тоді суддя Мурашко не прислухався і наказав суду над Соколовим бути, але вже 5 червня, бо 29 травня, мабуть, суддівський час на Соколова був вичерпаний.
Зібралася і третього разу, 5 червня, частина чернігівської громади, щоб отримати нарешті офіційну відповідь на запитання: злочинець їхній мер чи праведник. Проте і 5 червня не судилося ані їм, ні судді Деснянського райсуду Ігорю Мурашку. Його мер на лаві підсудних чекає, а він – сидить у дорадчій кімнаті (добре, хоч не у туалетній) і думає про зовсім іншу справу. І судити підсудного Соколова йому ніколи, бо справ по горло. Змушувати ж мера чекати – чинити злочин проти чернігівської громади: а що, як у цей час Соколов має перерахувати кілька мільйонів гривень на квартири, скажімо, для ветеранів Великої Вітчизняної?
Таким чином, міського голову не змогли судити і з третьої (!) спроби. Цікаво, чи існує у юриспруденції якась визначена кількість спроб судити, після невдачі яких підсудний автоматично вважається невинним?
Семен СОКИРА
