Смолин поступово відбудовується
Звичайно, до «раю» в селі ще далеко, однак за цей рік тут зроблено більше, ніж за останні десять років. І це все – не без зусиль нового сільського голови Івана Смирнова та депутата районної ради Валентини Огієнко, які хочуть, щоб у їхньому селі було не гірше, ніж у місті, щоб молодь не виїздила, а люди мали робочі місця.
Новий котел у «Веселку»
Почали з облаштування дошкільного дитячого закладу «Веселка», а точніше, із заміни в ньому котельні. В садочку замість затратного електричного встановили новий твердопаливний котел. Цей проект був реалізований завдяки співфінансуванню райдержадміністрації і місцевої влади. Заміна котельні обійшлася майже в 400 тисяч гривень, 10% цієї суми виділила Смолинська сільрада.
«Встановлення нової котельні ми завершили не так давно, але вже встигли відчути різницю, – розповідає сільський голова Іван Смирнов, – По-перше, в приміщенні закладу стало значно тепліше, по-друге, значно дешевше обходиться сільраді опалення. Адже електроенергія зараз дуже дорога, а завдяки новому котлу ми опалюємо садок дровами і торфобрикетом, який виготовляється на нашому заводі. Тепер зекономлені на опаленні садочка кошти сільрада може витратити на щось інше. Та й сировиною садочок забезпечений до кінця опалювального сезону, з цим допоміг торфобрикетний завод».
«Наш заклад розрахований на 45 дітей, але сьогодні ходять лише 13, – говорить вихователь Олена Брижинська. – Група у нас змішана: від 3 до 6 років. Це добре, що ми зуміли зберегти садок, адже для батьків, які працюють, він справді необхідний. Працюємо ми з 8.00 до 17.00. Графік роботи ніколи не змінювався, і від початку був прив’язаний до робочого дня на торфобрикетному заводі. Харчуємо діток тричі на день. Через те, що батьки приносять свої овочі, то й ціна за садок нижча, наприклад, ніж у місті – 150 гривень на місяць».
Унікальний пам’ятник відновлюється
У Смолині є унікальний пам’ятник загиблим воїнам у Великій Вітчизняній війні. Унікальність його полягає в тому, що на ньому знаходяться фотографії кожного загиблого солдата, які там захоронені. Таких пам’ятників у Чернігівській області лише три. Та декілька років тому він почав розвалюватися, але як і в місцевій владі, так і в районі коштів на його ремонт не було. Навесні цього року голова разом із Валентиною Огієнко взялися відремонтувати пам’ятник. Кошти збирали по копійці.
Реставраційні роботи вже розпочалися, і бригада, яка цим займається, встигла зробити багато, та завершити справу поки що не вдалося через погодні умови.
«Робітники почали роботи, але не встигли обкласти пам’ятник гранітом через погоду, розказує Іван Смирнов. – Все ж таки сподіваємося, що до зими встигнемо. Ремонт цього пам’ятника обійдеться в 83 тисячі гривень».
Дах падає, підлога валиться
Болем і великою проблемою залишається як для голови села, так і для керівника будинку культури ремонт місцевого клубу. Адже багато років ні район, ні сільрада не виділяли на нього жодних коштів. Бували невеличкі «презенти» у вигляді шиферу від кандидатів у депутати на цьогорічних виборах, та не більше того. А тим часом будинок культури просто розвалюється на очах.
«Нашій молоді немає де проводити вільний час, – жаліється завклубом Надія. – У нас діє гарний ансамбль, їздимо з концертами в різні села, та умов для репетицій немає. Стеля от-от впаде, підлога вже провалюється. Коли я декілька років тому підійшла до нашого тодішнього голови сільради і сказала, що у мене підлога валиться, він відповів: «Закрий двері й нікого не впускай!». Як можна працювати в таких умовах? Адже культура – це найголовніше, вона виховує людину».
Пані Надія приїхала до Смолина десять років тому і відтоді працює завклубом. У минулому спортсменка, не може змиритися з тим, що зараз ніхто не звертає уваги на таку важливу складову сільського життя, як будинок культури.
«Реконструкція нашого будинку культури вже закладена в плані розвитку Гончарівської громади, – говорить Іван Смирнов. – Наша сільрада входить у цю громаду і вже після виборів, які відбудуться на початку грудня, ми разом з новообраним головою громади розпочнемо вирішувати цю проблему. Мені дуже хочеться, аби до нашого клубу могла приходити молодь і проводити тут своє дозвілля. Дуже хочеться зробити в цьому приміщенні капітальний ремонт, відновити опалювальну систему, поставити більярдний стіл, облаштувати спортивну залу, зробити гарну актову залу, аби люди мали змогу прийти до будинку культури на концерт і не боятися, що їм на голову щось упаде».
Квартири для молодих сімей будуть!
«Почав будівництво колишній колгосп, – розповідає Валентина Огієнко. – Це мав би бути будинок для людей похилого віку, після розпаду колгоспу добудовувати його взявся торфобрикетний завод. Та і йому не вдалося закінчити це будівництво, адже на заводі почало змінюватися керівництво і врешті він перестав працювати».
Сьогодні сільрада планує добудувати це приміщення і зробити там квартири, аби мати змогу забезпечити житлом молодь. За словами Івана Смирнова, питання добудови будинку буде розглядатися найближчим часом, як тільки оберуть голову Гончарівської громади, почнуть робити всю необхідну документацію.
«Сьогодні ми маємо робити все, щоб у селі залишалася молодь, – ділиться голова. – І найголовніше – забезпечити їх житлом і роботою. І якщо ми добудуємо цей довгобуд, то матимемо приблизно 14 квартир».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора
