Село, де можна побачити алею «Мілана», парк Добра та Покровський сад хризантем...
Володькова Дівиця, що на Носівщині, не перестає дивувати. Своїм прикладом непосидючості та працьовитості її мешканці надихають людей і з інших населених пунктів. Вже давно у думках директора сільського будинку культури Валентини Кожухівської визрівала ідея зробити своє село ще більш привабливим, охайним та зеленим. Цього літа жінка знайшла однодумців і почала її втілювати в життя.
Все розпочалося з парку Добра. Зібравшись разом, активні жителі села висадили молоденькі дубки, катальпи, ялиці та смереки.
«Саджанці нині дорогі, але у нас є люди, які залюбки поділилися зі своєю малою Батьківщиною власними надбаннями. Наш земляк Володимир Гаврилко подарував нам тридцять саджанців катальп – це дуже гарне квітуче дерево. Ми їх висадили неподалік дитячого майданчика такою собі алейкою і вирішили назвати її на честь доньки нашого щедрого добродія. Кажемо Володимиру, мовляв, колись прогулюватимешся тут з Міланкою і розкажеш їй цікаву історію, як з’явилася ця алея. Пізніше, коли деревця підростуть, ми обов’язково прикрасимо її іменною парковою скульптурою, – ділиться Валентина Миколаївна. – Ще двадцять молоденьких дубків подарував нам син нашого старости Максим Гаврилко – їх ми висадили у парку Добра. Нехай добро проростає і множиться. Пізніше посадили ялиці і смереки. Гадаю, за кілька років тут буде чудовий парк і люди йтимуть сюди, аби помилуватися красою і відпочити з родинами».
Та на цьому дівичани не зупинилися, і напередодні свята Покрови заклали сад хризантем. Сотню кущів, якими залюбки поділилися місцеві мешканці, 
висадили на площі села. Працювали гуртом.
«Від малого до великого – всі долучилися, – усміхається пані Валентина. – Наш староста Олександр Гаврилко теж не лишився осторонь. Він завжди підтримує ініціативи, які йдуть на благо села. Навесні ми плануємо поповнити наш сад, додавши йому нових, яскравих кольорів. Також хочемо оздобити територію лавками, декоративними альтанками, дерев’яними скульптурами. Планів дуже багато. Наше село з величною історією, своїми традиціями... Воно заслуговує стати квітучою оазою».
Ця невгамовна жінка має ще безліч ідей. Всі вони по-своєму унікальні. Валентина Миколаївна розповіла кореспонденту «Чернігівщини», що мріє, аби у Володьковій Дівиці поставили пам’ятник... капусняку.
«Ви не дивуйтеся так, - усміхається моя співбесідниця. – Капусняк – це наша традиційна страва. Такого капусняку, як у нас, ви більше ніде не скуштуєте. Можу заприсягтися. Борщ уміє готувати кожна господиня, а от капусняк – мало хто. А дівичани вміють!».
Цікаві у цієї енергійної жінки не лише ідеї, а й життєва історія. Пані Валентина три роки тому повернулася до рідного села і влаштувалася працювати директором будинку культури... без будинку культури. У старому приміщенні обвалювалася стіна, стеля покрилася грибком, а фундамент геть обвалився. Але сільський голова віддав свій кабінет для культури, аби тільки у селі жили традиції й свята.
«Я довго жила й працювала в Броварах. У 2012-му році вийшла заміж і перебралася на Луганщину. Там з чоловіком прожили недовго. Коли на Сході почалася війна, ми якраз гостювали в Одесі. Через те, що залізничну колію підірвали, повернутися додому в Рубіжне не змогли. З тим, що мали при собі, поїхали у моє рідне село – Володькову Дівицю. Оселилися в батьківській хаті, де вже десять років ніхто не жив. Спочатку думали, що тимчасово, але зрештою вирішили лишитися».
Валентина Кожухівська ніколи не сидить на місці, тож одразу взялася за відродження культури. Жінка знає історію кожного куточка в селі і навіть написала віршовану екскурсію для володькодівицьких гостей. З часом наша героїня створила вокальні гуртки для дітей і дорослих. Організувала заняття з образотворчого мистецтва, на які стоїть черга охочих вчитися малювати. Тепер у селі планово відбуваються концерти, організовуються виставки. На гру місцевих акторів театральної студії «Дівичани» приїздять подивитися із сусідніх районів. І навіть діти з особливими потребами на сцені демонструють неймовірні таланти та закохують у себе глядачів.
Тож недарма Володькова Дівиця нещодавно отримала нагороду від Сільського ревізора «Культурне село року 2018» й приз у десять тисяч гривень.
Сніжана БОЖОК, фото з архіву Валентини Кожухівської
