По той бік муру: репортаж із тюремних застінок

Чернігівський слідчий ізолятор, без перебільшення, є одним із найстаріших виправних закладів України. Перший тюремний острог у Чернігові збудували ще за часів гетьмана Івана Мазепи, у 1705 році, за сім десятиліть до того, як за наказом московської імператриці Катерини ІІ було зруйновано козацьку вольницю – Запорізьку Січ. У 1801 р. в’язницю перенесли на землі, куплені в Єлецького монастиря, а через п’ять років, за наказом імператора Олександра І, тюремний замок було суттєво укріплено. Після реконструкції острог став нагадувати середньовічну західноєвропейську фортецю.

Понад три сотні років, за всіх правителів і режимів, заклад надійно утримував в’язнів, маючи серед «гостей» і доволі імениту клієнтуру. Які ж таємниці приховує один із найстаріших тюремних закладів України сьогодні?

З історії…

Перший тюремний заклад з’явився в Чернігові у 1705 році. Дерев’яний чернігівський острог збудували відповідно до стародавніх зодчих традицій і розмістили його в історичному центрі – в районі Валу. Там він функціонував майже століття. З розвитком індустріалізації, зростанням ролі та кількості мануфактур, заводів і фабрик зросла й чисельність населення, а разом із нею – кількість злочинів. Старий острог просто-таки не справлявся з потоком ув’язнених. Зважаючи на це, губернська влада ухвалює рішення розібрати існуючу будівлю і спорудити нову. Залишки в'язниці продають за 520 рублів на дрова, а за 100 рублів купують у Єлецького монастиря ділянку землі, на якій і розпочинають будівництво нової в'язниці.

Будівельній справі посприяв прихід до влади імператора Олександра І, правління якого знаменується централізацією тюремної справи. Так, для потреб губернських міст імперським урядом були розроблені «зразкові» проекти тюремних замків. До цієї роботи залучили відомого російського архітектора Андріана Захарова. Проекти та кошториси будівництва мали бути затверджені центральним керівництвом.

Міський архітектор Чернігова Антон Карташевський запланував збудувати в’язницю з цегляним парканом та чотирма круглими вежами по боках. Однак у 1806 році цей проект особисто змінив малоросійський генерал-губернатор князь Олексій Куракін. Після внесених правок нова споруда складалася з двоповерхового кам'яного корпусу (третій поверх добудували у 1910 році), подвійного ряду частоколу навколо тюремних приміщень і вартових веж за межами острогу. В 1806 році завершують зведення тюремної стіни. Після цього будова стала нагадувати справжній середньовічний замок. Ця назва закріпилася за в'язницею не тільки як народна. Споруду згадують в офіційних документах саме як «тюремний замок».

У результаті реформ змінився не тільки зовнішній вигляд самого тюремного комплексу. Систему утримання ув'язнених також піддали реформуванню. Їх більше не тримали всіх разом, а розділили на три категорії – відповідно до тяжкості скоєних злочинів. В’язнів поділяли за статтю та віком. Була і так звана «привілейована» категорія в'язнів, до якої належали заарештовані з благородних верств населення.

Кошти на утримання тюремного замку адміністрація брала з різних джерел. Крім виділення грошей із казни, ув’язнених відправляли на роботи, в тому числі здавали в оренду приватним особам. Чернігівська в'язниця мала підряди на санітарну очистку. В її розпорядженні був єдиний в місті асенізаційний обоз. Арештантів використовували для проведення дезінфекцій під час нерідких епідемій.

На вході до «чистилища»

З часу будівництва першої в’язниці на Чернігівщині минуло понад три століття. Змінювалися режими, наглядачі та «клієнтура», одначе історії досі не відомі випадки втечі з чернігівського «тюремного замку». В наш час слідчий ізолятор виконує роль своєрідного «чистилища», після якого людина потрапляє до «раю» чи «пекла» – на волю або в тюрму. Зрештою, існує кілька шляхів потрапляння в застінки СІЗО. Перший і основний шлях відомий більшості: потрапити туди можна за підозрою у вчиненні злочину, другий – за попередньою домовленістю з адміністрацією в якості журналіста, громадського активіста чи правозахисника. Але якщо ви хочете побачити всю тюремну «кухню», ви маєте бути особою, якій дозволено здійснювати функції нагляду за тюремними утриманцями. У нашому випадкові – це перевірка за участю помічника народного депутата, якого супроводжують журналісти.

На вході до слідчого ізолятора черговий обов’язково перевірить вас на наявність відповідних документів, заборонених речей і попросить залишити в камері схову мобільні телефони. У супроводі охорони вас проведуть до кабінету начальника чернігівського слідчого ізолятора, де ще раз попросять для перевірки документи та розпитають про мету візиту.

«Ми хочемо бачити все», – заявляє правозахисниця, представник «Національного центру правозахисту» Зоя Толок.

«В основному в СІЗО утримують людей, які перебувають під слідством – до рішення суду та відправлення в колонію. Але зараз у нашому слідчому ізоляторі є і зловмисники, засуджені до довічного позбавлення волі, котрі утримуються у слідчому ізоляторі до вступу вироку в законну силу», – пояснює начальник чернігівського слідчого ізолятора підполковник внутрішньої служби Ігор Дрозд.

«З даною категорією в’язнів ми також хочемо поспілкуватися», – відповідає правозахисниця.

Підсобне господарство та кухню обслуговують зеки

Під час моніторингової перевірки журналістів та правозахисників постійно супроводжують тюремні охоронці та заступник начальника з режиму і охорони та оперативної роботи чернігівського СІЗО.

Першим об’єктом перевірки стала тюремна кухня. Під керівництвом офіцера внутрішньої служби над арештантським обідом трудяться ув’язнені. Одні миють казани і готують їх для подальшого використання, інші шинкують овочі, треті – викладають замішане тісто у форми і відправляють їх у духову шафу.

«У нас власна пекарня, – пояснює заступник начальника з режиму і охорони та оперативної роботи підполковник внутрішньої служби Олександр Булко. – На кухні працює семеро людей, з них – шестеро в’язнів. Ці люди відбувають тут покарання за легкі злочини. Працюють, до речі, не безкоштовно».

На запитання про розмір заробітної плати засуджені дипломатично мовчать, неоднозначно кидаючи запитальні погляди в бік начальства. Ті ж пояснюють: у зв’язку з підвищенням мінімалки не встигли розібратися в тонкощах нарахування зарплат.

Як не дивно, на території чернігівського СІЗО є власне підсобне господарство. Тут утримують свиней.

У доволі охайному, як на звичайний сільський хлів, стійлі подає грубий голос угодований кнур.

«Це наш Боря, – посміхається Олександр Булко. – Всіх свиней ми тримаємо окремо. Їжу варимо здебільшого з відходів. За свинями доглядають арештанти».

За словами підполковника, за рахунок продажу свинопоголів’я адміністрація установи наповнює спецфонд.

«Якщо немає централізованого постачання м’яса, то ми пускаємо свиней на годівлю в’язнів», – додає заступник керівника СІЗО.

Є в слідчому ізоляторі і власні погреби, де зберігають овочі та консервовану продукцію.

Правозахисників та журналістів ведуть на один із таких складів, де зберігається частина продукції, котру відправляють для подальшого приготування на тюремну кухню. Тут є все: молоко, сири, масло, борошно, крупи. Велика морозильна камера вщент завалена м’ясом. Скільки всього цього дістається ув’язненим, важко сказати, однак продемонстроване адміністрацією установи меню доволі прийнятне для вжитку.

Адміністрація установи демонструє кімнату для зустрічей, яка оснащена всім необхідним для тривалих побачень. Про спеціальну установу тут хіба нагадують ґрати на вікнах та камера у коридорі. Це – європейські вимоги безпеки. Ціни для побачень демократичні – 47 гривень з людини.

Дещо гірші умови перебування засуджених, які працюють у СІЗО обслугою. Втім, на відміну від інших «клієнтів» установи, їхнє житло швидше нагадує гуртожиток, ніж тюремні камери. Апартаменти таких ув’язнених складаються зі спальні та кімнати для прийому їжі. На поверсі розташований туалет та душова. Є місце для спокутування гріхів. Адміністрація СІЗО співпрацює з представниками чотирьох релігійний конфесій.

Наглядачі демонструють пральну кімнату. З гордістю розповідають про нове надбання – сучасну пральну машину. Закуповували техніку через систему PROZORRO.

Олександр Булко зізнається: «Із введенням в дію цієї системи мені, як голові тендерного комітету, проводити закупівлі стало простіше та легше».

Відсутність вентиляції, переповнені камери, недостатність фінансування

Наступним етапом тюремної екскурсії стали камери слідчого ізолятора. Ув’язнених тут утримують на трьох поверхах.

«Наразі в стінах слідчого ізолятора утримують трьох неповнолітніх і 28 жінок, одна з них нещодавно народила, – каже Олександр Булко. – Загалом кількість в’язнів, які перебувають на утриманні, постійно змінюється. Нині їх 360-380».

Розпорядок дня в СІЗО наступний. Підйом о 6 ранку. Вранішній туалет, заправка нар. Сніданок. Далі виїзд на суд чи виклик до слідчого. Година на обід. Знову спілкування зі слідчими, адвокатами тощо. Звісно, якщо у цьому є потреба. Годинна прогулянка на свіжому повітрі. Вечеря. Відбій о 22:00.

Правду кажучи, умови утримання в’язнів суттєво різняться. Так, у деяких камерах є гаряча вода, в деяких вона відсутня. З побаченого – найкращі умови в неповнолітніх: простора камера, окремі віддалені одне від одного ліжка, умивальник з гарячою водою, телевізор і туалет. Єдиним об’єднуючим плюсом є тепло в камерах. Опалення тут централізоване, тож температура в камерах – як у звичайних чернігівців.

Найгірші умови – в підвалі та карцері! Загалом карцер – це тісна підвальна кімната з маленьким вікном, відкидними нарами, столиком та туалетом у вигляді дірки в підлозі. Таких кімнаток у СІЗО чотири.

«Сюди потрапляють за злісні порушення режиму, – пояснює заступник начальника СІЗО. – Максимальний термін тримання – 10 днів».

У багатьох камерах є грибок, адже частина з них – у підвалі. Грибок, як відомо, сприяє розповсюдженню бактерій і вірусів. У таких умовах, та ще й у закритому просторі, важко не захворіти. Аби змінити ситуацію, потрібна сучасна система вентиляції.

Начальник чернігівського слідчого ізолятора підполковник внутрішньої служби Ігор Дрозд оцінює вартість її проектування та встановлення у два мільйони гривень.

«Певна спонсорська допомога до нас час від часу доходить, але цього вистачає хіба що на ремонти окремих камер, а на такі глобальні проекти, як вентиляція, у нас немає коштів», – каже він.

Наразі з найбільш нагальних проблем – це проблема з ліками, точніше, з їх відсутністю. В СІЗО цю ситуацію пов’язують з реформуванням пенітенціарної служби, її переходом під опіку міністерства юстиції. У міністерстві поки що розбираються з пенітенціарним спадком і обіцяють на початок лютого всі потреби закрити.

Правозахисники: «Всі проблеми починаються згори»

Перевірка правозахисників та журналістів зробила власний висновок з відвідин одного з найстаріших тюремних закладів України.

«Після моніторингової перевірки чернігівського СІЗО можу сказати, що побачене залишає бажати кращого, як і в більшості випадків, на жаль, – говорить правозахисниця «Національного центру правозахисту» Зоя Толок. – Не надто заглиблюючись в суть, можна одразу побачити вже традиційні умови для цих установ: відсутність вентиляції, невідповідні розміри камер до кількості затриманих в них, темні, обдерті коридори, місцями з дерев'яними латками, які ледве не провалюються, – продовжує вона. – Коли я взяла до рук пакет із молоком і запитала, яке сьогодні число, відповідальна працівниця тут же намагалась закрити перед нами холодильник. Просто так? Навряд! Це проблеми не лише даної установи. Це проблеми майже всіх закладів пенітенціарної служби. Всі проблеми починаються згори і тягнуться донизу. Змінити керівника лише одного з таких закладів – замало».

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

 

 

 

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"