Після реформи – на вулицю!
«Хіба зі столиці видно, що робиться на місцях? – обурюється завгосп Городнянської райлікарні Володимир Міненко. – Хочуть, аби баба в селі розказувала по «скапу», що в неї болить. Сміх та й годі! Боюсь, що з їхньою реформою нікому буде надавати медичні послуги. Та й чи спроможні будуть прості люди оплатити те лікування?».
Ніна Хіхлуха на собі відчула перші наслідки урядових реформ. Вона потрапила під скорочення, опинившись на біржі праці за шість років до пенсії.
«Нам пояснили, що скорочують штат у зв’язку зі зменшенням кількості ліжко-місць, – каже жінка. – Скорочення торкнулося виключно хірургії Городнянської райлікарні. Тепер я безробітна».
Таких, як Ніна Миколаївна, в Городні шестеро, і всі – з відділення хірургії. Потрапивши під скорочення, жінки опинилися на обліку в районному центру зайнятості. А в кінці листопада їм припинили навіть виплати по безробіттю.
«Нашу лікарню будували на 200 ліжко-місць, – пояснює Володимир Міненко. – Нині скоротили до 90-та. Що буде далі – страшно навіть подумати».
Ніні Хіхлусі 54 роки. Вона – наочна жертва кількох урядових експериментів. Після ще однієї реформи – пенсійної – жінці доведеться чекати ще шість років до виходу на пенсію. Де знайти роботу у маленькому містечку, вона не знає. Їхати за його межі боїться.
«Куди їхати? Я за свій вік далі Городні ніде не бувала», – резюмує Ніна Миколаївна.
Яка доля очікує на медицину Городнянщини після ще однієї реформи – територіально-адміністративної – неважко собі уявити. Адже після утворення об’єднаної територіальної громади фінансування медицини повністю ляже на плечі місцевого бюджету, а той, як кажуть, не бездонний.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Миколи ТИЩЕНКА
