КОНФЛІКТ
Оце так «пофортунило»: земельним магнатам закон не писаний
Вирішили відокремитися
«Хто вам віддасть такі чорноземи?», – такою була відповідь, яку почули селяни з Українського (до 1964 року Ярошівка) з вуст місцевого агромагната Івана Пащенка на спроби забрати власну землю.
Впродовж 17 років приватне сільськогосподарське підприємство «Фортуна», власником якого є згаданий Іван Миколайович Пащенко, орендує землі довкола села Українське. Загалом підприємство обробляє близько 10 тисяч гектарів землі. Контора «Фортуни» розміщена у сусідньому селі Южне (до 1945 року Туркенівка) Ічнянського району. Тож не дивно, що підприємець першим запропонував селянам взяти в оренду їхні паї. Земля в колишній 
«Ми неодноразово зверталися до Пащенка з приводу збільшення орендної плати, але той відповів, що Указ Президента для нього не указ і має лише рекомендаційний характер», – обурюється місцева мешканка Людмила
Законні права на вихід у селян були, адже другий раз пайовики переукладали договори оренди у 2006 році тривалістю на 10 років. У 2016 році власник «Фортуни» Іван Пащенко запропонував селянам укласти додаткову угоду терміном на 30 років. Низка факторів, серед яких низький розмір орендної плати, боязнь застави землі та бажання її самостійно обробляти, підштовхнули деяких селян до розірвання договірних відносин із агропідприємством. Як і годиться, власники паїв попередили про свої наміри Івана Пащенка заздалегідь, але відповіді від «Фортуни» так і не отримали.
«Відповідно до закону, орендар мав самостійно відмежуватися від нашої землі, а наші паї залишити в спокої, – каже Людмила Григорівна. – Оскільки він цього не зробив, ми вирішили розробити по-новому технічну документацію та вивести свої паї в натурі».
Одначе, зробити це виявилося не простим завданням. Землевпорядники з Прилук, Ніжина, Бахмача, Ічні, Талалаївки, Чернігова і навіть Києва відмовили людям у наданні послуг. Знайшли аж у Сумській області. Як і годиться, власники паїв попередили про наміри ставити межові знаки сільського голову, районних чиновників та орендаря. Приїхали лишень представники орендаря, точніше охорона ПСП «Фортуна» на чолі з її начальником Віктором Зуєм.
За словами селян, начальник охорони вчинив бійку і заледве не побив землевпорядникам геодезичний пристрій.
«Ми викликали поліцію, – пригадує власник земельного паю Олексій Вакуленко. – Показали їм технічну документацію, але це не допомогло».
«Начальник охорони у присутності працівників поліції всіляко обзивав нас, погрожував спалити хату, убити дітей», – скаржиться Людмила Черкас.
Впродовж трьох днів люди безрезультатно намагалися виставити межові знаки. Дійшло до того, що колишній міліціонер Віктор Зуй заледве не переїхав 
«Після того, як вони повикидали наші кілки та засіяли поля, хлопці вирішили відорати межі трактором, – каже постраждалий від самоуправства знахабнілого начальника охорони 80-річний українець Іван Сухоловський. – Приїхав Зуй і загородив проїзд трактору своєю машиною. Я став, щоб заблокувати його автомобіль, так він мене заледве не переїхав».
Іван Петрович – один із перших 26 селян, які оголосили про наміри забрати власні чорноземи.
«Скоро нас буде ще більше! – прогнозує дід. – Якщо порахувати те, що є, то набирається 150 гектарів. Хіба ми дурні здавати таку землю за безцінь та ще й таким нахабам?!»
Півтора відсотка – і тих не платять!
Уродженець Ярошівки Павло Величко працює лікарем у Чернігівській обласній дитячий лікарні. Свій земельний пай він успадкував від батька. Котрий рік Павло Олексійович не може добитися справедливості.
«Коли померла матір, то пай перейшов до батька, – Павло Величко показує підпис свого батька, зроблений у далекому 1945 році. Потім демонструє копію договору, в якій під прізвищем батька стоїть зовсім інший підпис. – Договір на два паї був у 2007 році зареєстрований, а підписаний у 2006 році. Навіть якщо не враховувати фальсифікації підпису, орендар рік обробляв землю і нічого батькові не платив. Як тут можна йому вірити? Кому? Людина загалом 11 років безкоштовно обробляла майже 9 гектарів родючих чорноземів».
Поза сумнівом, батько Павла Величка в селі не один такий.
Більше того, за словами людей, орендарі намагалися натиснути на селян, від’єднавши водонапірну вежу.
«Місяць школа сиділа без води, – пригадує Людмила Черкас. – Дитині стало зле, так сніжки через вікна кидали, аби привести до тями. Дороги взимку також не чистили, доки більшість людей не підписали угоди».
Борги за оренду землі Іван Пащенко виплатив тільки після того, як селяни поскаржилися одному з депутатів Чернігівської обласної ради. Але і ті виплатили частково…
«Солов’ю он прислали 1139 гривень за 4 роки оренди», – говорить один із селян.
Ще гірша ситуація у Раїси Назаренко. За 4 роки оренди трьох паїв вона не отримала ні копійки.
«В конторі відписали, що прислали гроші мені переказом, але я грошей не отримувала, – каже селянка. – Не написали навіть, що за переказ, за які роки, за що виплата».
«А на рівні району звітують, що «Фортуна» виплатила нам 6 відсотків, – обурюється Василь Тимченко. – Де ті відсотки, коли у нас у договорі 1,5 відсотка, і тих не виплачували?».
Сільська рада вмиває руки
Доведені до відчаю люди написали заяву до правоохоронних органів, у якій попросили визнати їх потерпілими та встановити розмір завданих збитків, спричинених самовільним зайняттям земельних ділянок. В надії на те, що в районі є влада, селяни ще й написали колективне звернення на ім’я голови Талалаївської райдержадміністрації Анатолія Дупи. Той наказав створити комісію, яка мала розібратися з проблемою. Комісію очолив начальник відділу агропромислового розвитку Талалаївської РДА Віктор Сіренко, а сільського голову Ларису Лисенко включили до її складу як місцевого представника.
Про рішення комісії, як виявилося, сільська головиха – ні сном, ні духом. Пояснює: «включили за бажанням».
Вона довго не виходила до людей, які зібралися в актовому залі.
«Ларисо, тобі не соромно?» – озивається одна із селянок.
«У мене на прийомі людина», – відповідає головиха.
«А ми хіба не люди? – обурюються всі хором. – Порядку в селі немає, кладовища чагарниками позаростали, дороги такі, що колеса на велосипеді загубиш, а у неї прийом!»
«Неугодним відключили воду, – каже Людмила Черкас. – Загального користування колонка під сільською радою, і ту забороняють використовувати».
За словами селян, водою в Українському розпоряджається ПСП «Фортуна», маючи у постійному користуванні водонапірну вежу.
«Людську вежу забрав, поставив у сина на городі! Де таке бачено?», – обурюються діями Івана Пащенка селяни.
80-річний Іван Сухоловський показує рахунок за воду.
«Шість гривень за кубічний метр я плачу ПСП «Фортуна», – каже дід.
Щоправда, на які алгоритми при обрахунках спираються бухгалтери «Фортуни», ніхто не знає. Так само не знають, на яких таких підставах майном громади користується приватна структура.
Голова Української сільської ради Лариса Лисенко пояснює, що водонапірну вежу віддали у користування по договору, тож все законно.
До людей, інтереси яких вона мала би захищати, головиха звертається у стилі радянського парторга: «Шановні «товаріщі», вежі та свердловини при розпаюванні майна винесли як майно, що не підлягає приватизації. Вони знаходяться у користуванні того, хто користується ними – ферма чи столова. Дозвіл на спецводокористування у «Фортуни» діє до 2025 року».
Голова Української сільської ради вперто відбивається від закидів в її бік щодо ситуації з земельними паями.
«Це спір між двома приватниками, – говорить головиха. – Якщо у вас не виходить домовитися, то є третя особа – суд. Які претензії до мене? До того ж спірні землі знаходяться за межами населеного пункту».
Виходить, що сільська рада не хоче зафіксувати факт самозахоплення людських земель, натомість не відмовляється отримувати податок від користування їхніми землями, хоча вони, як зауважила шановна Лариса Володимирівна, перебувають за межами населеного пункту.
Сільський голова чомусь впритул не бачить самозахвату ні приватної землі, ні громадської.
За словами українців, цієї весни ПСП «Фортуна» переорала кілька десятків гектарів лугу, де раніше селяни випасали худобу.
«Для учасників АТО землі зайвої в селі немає, – обурюється Людмила Черкас. – А для Пащенка на сесії виділяють!»
Селяни підозрюють, у земельних махінаціях замішані місцеві можновладці. Адже дивним чином після розпаювання у 2000 році земель колишнього колгоспу імені Кутузова кудись поділося 800 гектарів землі.
«На час існування колгоспу було 2800 гектарів, – пояснює Людмила Григорівна. – Пащенко обробляє 1800 гектарів, 153 гектари - невитребувані паї».
«Де поділася решта? – обурюються люди. – Всохлася? Переорали дороги, повисмикували стовпи, пасовища засіяли, а платять як за ріллю. Не дуріть державу і людей!».
Начальник відділу агропромислового розвитку Талалаївської РДА Віктор Сіренко, побачивши на порозі власного кабінету зо два десятки людей, мов води у рота набрав.
Саме він є головою тієї злощасної комісії, котра не спромоглася ні на що краще, ніж вислати власникам паїв законодавчі рекомендації, як правильно виготовляти технічну документацію. Однак, після того, як люди вкотре продемонстрували чиновникові її наявність, він не вигадав нічого кращого, аніж відіслати людей до суду.
«Вирішення земельних спорів – це компетенція правоохоронців та суду», – продекламував районний чиновник
«А ви для чого? – обурилися хором власники паїв. – Ви районна влада тут чи хто? Ми гроші вам платимо, щоб ви тут сиділи! Що це за відповідь комісії? Ви рекомендуєте нам зробити те, що ми вже зробили! Чому не можна зафіксувати факту самозахоплення наших приватних земель?»
Аналогічна розмова відбулася і з головою РДА Анатолієм Дупою. Той пообіцяв, що поговорить з власником «Фортуни» Іваном Пащенком і вирішить земельний спір на користь українців. Щоправда, людям від такої милості – ні холодно, ні жарко.
«А хто нам компенсує втрати від неотриманого врожаю?», – справедливо пролунало з залу.
Селяни порадили пану Дупі не бути на побігеньках у місцевих магнатів, а відстоювати інтереси простих людей. Люди не мають наміру складати руки і готуються до затяжної боротьби за власну землю. Правоохоронці поки що ж розслідують справу за статтею «Самоуправство». Сподіваємося, що після нашої публікації компетентні органи порушать справу і за самовільне захоплення земель. Не здивуємося, якщо раптом виявиться, що кукурудза та рапс, посіяні на майнових паях селян, виявляться нічийними. У будь-якому разі, українці готуються восени зібрати посіяне.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
