Обласний депутат заговорив «європейською»: бла…бла, бля…

                           Обрали на свою голову

         Зверхньо-цинічна  поведінка депутата Чернігівської обласної ради  Олександра Фенюка на громадському зібранні в селі Козацьке неабияк здивувала  присутніх. Розповідали мені, що в декого закрався навіть сумнів, чи не під дією якогось «стимулятора» перебував  молодий горе-політик. Бо те, що він вів себе  серед земляків і представників районної влади таким собі «князьком», - то це були, як кажуть в народі, квіточки. А вже «ягідки» побачили,  коли новоспечений депутат цинічно, відвертою вульгарщиною перервав виступ головного лікаря Бобровицької районної лікарні, заслуженого лікаря України, депутата районної ради п’ятьох  скликань Федора Тодоріка, мовляв, нічого тут « бла… бла… бля…розводити, і взагалі,  хто вас сюди запрошував, і хто ви такі, що тут виступаєте…» – і далі в такому дусі. Ставити  в рамки елементарної порядності новоспеченого політика довелося  голові Бобровицької районної ради Тетяні Ковчежнюк. Але,  не зважаючи на високу виборну  посаду Тетяни Миколаївни і  на те, що вона жінка за віком матері «одепутатненого» грубіяна, дісталося від нього і їй. Та все ж ярість депутата-Фенюка дещо знизилась. Певно, такому «отверезінню» посприяли й репліки із зали: «Це він так вестиме себе, коли дорветься до влади в об’єднаній громаді?!»

         До речі, те зібрання  проходило якраз із питання – чи приєднається Козацьке до ініційованої в Новому Бикові об’єднаної громади? Відразу  зазначу, що сільські депутати, які для голосування зібралися в окремій кімнаті будинку культури, переважною більшістю голосів не підтримали пропозицію сусідів про приєднання до їхньої громади і взагалі  створення Новобиківської об’єднаної громади. «За» проголосував лише один депутат,  ще один – утримався.

         Тобто, спроба Олександра Фенюка схилити земляків до прийняття бажаного для нього рішення, закінчилася провалом. Втім, цей випадок спонукав мене до серйозних  роздумів  із душевними  непокоєннями. З моїх публікацій у обласній пресі відомо, що я досить критично ставлюся до політичної діяльності Федора Тодоріка, його часом не виваженого впливу на формування команди районних управлінців.  З такою критикою, бувало, виступав і на зібраннях представників громади. Але жодного разу не дозволяв собі так брутально переривати опонента, так зверхньо принижувати його компетентність у певних питаннях. Це можу сказати й стосовно всіх інших, з ким публічно полемізую чи й категорично не погоджуюся з їхніми позиціями. А тут, без року день, як  депутатом став, про якого ще  недавно ніхто й чути не чув, бо й на  мізинець нічого не зробив для району, - а  так викликаючи себе веде! Ще й проти кого? Проти людини, що набагато старша не лише  за самого  політичного забіяки, а й за його батька – Миколу Фенюка!

          Воно, оте «депутеня», швидко забуло й те, що саме партійна команда Федора Тодоріка (районна організація партійного блоку Петра Порошенка) висунула і підтримала його, нікому не відомого,   на виборах до обласної ради. Думаю, це має стати черговим повчальним уроком для самого Тодоріка і довірливих виборців. За логікою, я мав би  сказати «так вам і треба», але більше непокоїть інше.

          Головний лікар районної лікарні виступав  перед представниками громади Козацького з фаховими думками  стосовно затіяної в Києві недолугої реформи низової медицини. Невже молодий Фенюк, який потрапив у обласну раду із сільської вулиці, краще розбирається в цих питаннях? Чи, може, він знає і уміє, як заробити гроші на утримання відірваних від районної мережі дільничної лікарні і кількох ФАПів? Може його батько-фермер значно збільшить відрахування до бюджету? Але він здебільшого старається для Носівського району, а для Бобровицького  не виділив жодної гривні, коли інші сільгоспвиробники у складчину (600 тисяч гривень) ремонтували  одну з  розбитих  ділянок дороги. Для порівняння, наше господарство в цьому році витратило на ремонт доріг по району більш як 20 мільйонів гривень. Бюджетних відрахувань збільшили на п’ять мільйонів гривень, довівши загальну суму тих відрахувань до 70 відсотків від загальних районних поповнень бюджету.

         Тобто, наше господарство, по суті, утримує фінансово Бобровицький район,  найбільше надає соціальної допомоги, і при всьому цьому не прагне до створення якогось окремого «князівства». Хоча тримати таке на своїх плечах  було б значно легше. І землю не орендуємо  на територіях сіл, ініціатори яких хочуть об’єднатися. Тобто, ніхто не може звинуватити мене в якомусь економічному чи владному інтересі.  Але я глибоко усвідомлюємо, які наслідки можуть бути від  бездумного розірвання району на окремі «князівства».  Того  району, якому  я  віддав  46 років свого   життя! Тут  під моїм керівництвом багато  набудовано, й продовжує будуватися, що й забезпечує невпинний розвиток виробництва із соціальною відповідальністю. Від такої роботи серцевих та інших хвороб нахватався, хоч давно міг би піклуватися лише про своє здоров’я та благополуччя. Одначе  доля Бобровиччини  по-справжньому мене непокоїть, бо достатньо надивився, до чого призводять недолугі реформи. Самі реформатори-кавалеристи без найменшого терзання сорому й совісті обтрушуються і скакають далі, а їхні руїни потім роками розгрібає  нещасний народ.

         Та, бачу, цього не хочуть зрозуміти обмануті окремі представники  Нового Бикова, яким так хочеться мати свою громаду із своїми «міністерствами» освіти і медицини. За які кошти їх утримуватимуть? Фенюк-менший на зібрання в Козацькому запевняв, що гроші дасть держава. Безумовно, спочатку щось кине, а потім  скаже - самі господарюйте. Бо якби в держави був самодостатній, не розкрадений  бюджет, тоді, може,  й не затівала б дурнуватих реформ з єдиною метою - щоб через рік-два звалити   проблеми злодійського державного управління на плечі добровільно об’єднаних громад.

         Втім,  хочу  знову повернутися  до застережень Тодоріка. Він пояснює й таке,  що ліцензія навіть на надання первинної медичної допомоги є лише в районній лікарні. При виході об’єднаної громади з районної  мережі, потрібно буде  одержувати таку  ліцензію й на ту ж Новобиківську  лікарню. Чи поцікавився хто, скільки часу на це піде, і скільки бюрократичних перешкод  доведеться долати?  А на які гроші наймуть лікарів хоча б районного рівня? Як забезпечуватимуть  їх житлом, а «самостійні» медичні заклади – всім необхідним?..  

         Можливо, й такі проблеми десь вирішують, найкращий приклад Польщі і країн Прибалтики. Але там  вирішують   все виважено, не в поспіху, а поступово й не за один рік, з калькулятором у руках і конкретними  планами розвитку економіки та соціальної сфери території. Без цього – ігри в децентралізацію обернуться бідами для простих людей.  Уже є приклади, коли у наспіх створених «об’єднаннях» вчителі й медики сидять без зарплати. Та і в тому ж Новому Бикові, як уже писав, якби районний бюджет не виділив 60 тисяч гривень, то працівники дитячого садочка зустрічали б Новий рік без зарплати. У нерозірваному Бобровицькому районі питання зарплати бюджетникам вирішуються чи не найкраще в області. А створи зараз оту Новобиківську об’єднану – тільки на зарплату не вистачить більш як 400 тисяч гривень. Може, Фенюки з Корнобаєм їх зароблять?

      «Об’єднані» за кордоном лікуватимуться?

         І все ж,   найбільш мене непокоїть стан медичного забезпечення у громаді, де багато людей літного віку. Тому й занепокоєння головного лікаря Федора Тодоріка  підтримую, незважаючи на очевидні  протистояння між нами. Бо треба рятувати найголовніше для людини – життя і здоров’я. І не тільки тепер це питання піднімаю - мої газетні публікації цьому свідки. Є й «тривожний дзвіночок»: з кожним днем збільшується кількість людей, які звертаються  до мене з проханнями  надати  допомогу на лікування. Говорив про це й  на  районних зібраннях та вносив конкретні  пропозиції стосовно поліпшення і здешевлення медичної допомоги в районі. Видно, нарешті мої слова  почули в районній лікарні та райдержадміністрації. Отже й своє плече підставлю.

         Чи переймаються такими проблемами ініціатори створення окремого «князівства»? Бачу, що – ні.   Й не дивно… Оскільки, скажімо, фермер Микола Фенюк вже двічі  літав у Ізраїль за медичною допомогою – нехай  Господь допомагає йому поправити здоров’я.     Але у скількох майбутніх «об’єднанців» є така можливість? Або хоча б на поїздки  в лікарні Києва, Чернігова чи в майбутній Ніжинський госпітальний округ? Де ж бідні люди  лікуватимуться після створення свого «міністерства» охорони здоров’я?  

         Повірте, йдуть важкі часи для сільської медицини. Врятувати її мережу зможемо лише спільними зусиллями, без очікування манни з неба - від держави. Якось уже наводив слова мудрої людини: «Народ сподівається прожити за рахунок держави, забуваючи при цьому, що держава завжди живе за його рахунок».

         Можете запитати - якщо з тією реформою децентралізації не все так добре, то з якою метою її відстоюють Фенюки?     У них є й спільники - ініціативна група з Нового Бикові на чолі із сільським головою Михайлом Корнобаєм, яка і в Козацьке приїжджала, окремі її представники голосно лементували, достеменно не розуміючи, що саме відстоювали.

         Не знаю як у Козацькому, а в Бобровиці вже розповідають, що об’єднану громаду в Новому Бикові ще не створили, зате владні портфелі вже поділили,  їх при об’єднанні значно збільшиться, ніж є в сільраді. Приступили також до складання планів приватизації  «вільних»  земель, а на певних ділянках й  «переприватизації».  Погодьтеся, за такими  намірами стоять  великі гроші для власних кишень. Тут – не до належної медичної допомоги односельцям чи підняття їхнього життєвого рівня. До тіла ближче своя сорочка. Вочевидь, ця приказка закладена в основу  філософії  для організаторів і виконавців усіх недолугих реформ. А на словах вони - «За рідний народ!». І як не дивно, багато того народу ще їм вірить. Вже останню копійку від них забирають, а вони продовжують вірити   «реформаторам-доброчинцям». Тому вкотре вже переконуюся в правдивості «приговору» нашому суспільству, вписаному  в цитату доктора економічних наук, професора, народного депутата двох скликань, одного із засновників Народного Руху Володимира Черняка: «Бажаючих бути обманутими зупинити неможливо».

         А, може, нарешті зупинимо оту біготню за міфічним  дурняком  і візьмемо у свої руки творіння власної долі та розбудови багатющої на всі  ресурси рідної Вітчизни? Господь і  національні пророки нам те пророкували і наказували. Якщо ж і далі будемо захекано обманюватись, то який присуд винесуть нам нащадки? Боюся, що він буде однозначний – прокляття.

                                               Леонід Яковишин

    Герой України, кандидат економічних наук, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"