Норвезький дипломат організував у нас фермерський туризм
Двічі посол
Він вільно володіє п’ятнадцятьма мовами, прекрасно знає нашу історію і може затягнути українську народну не гірше за самого Степана Гігу. Ойвінд Нордслеттен – перший посол Норвегії в незалежній Україні, феноменальний дипломат, унікальна людина і великий друг України. Кажуть, не буває колишніх дипломатів. Якщо так насправді, то ці слова сказані точно на адресу цього двометрового велетня, поглянувши на якого так одразу й не скажеш, що йому 73. У смутний для України час Уряд Норвегії попросив Ойвінда Нордслеттена ще раз послужити державі, і той не відмовився. Вдруге за життя Ойвінд, очоливши амбасаду країни вікінгів, покинув пост дипломата лише у минулому році. Але активний норвежець не звик сидіти вдома, склавши руки. Він – частий гість в Україні. Каже, полюбив її не менше суворої і милої серцю Норвегії. Цього разу Ойвінд Нордслеттен приїхав в Україну як туристичний гід. Об’єкти, як, власне, і самі туристи, доволі незвичайні. Дипломат приїхав показати норвезьким фермерам наші землі. І, треба сказати, що він вразив своїх земляків! Побачивши безмежні простори українських ланів, нащадки вікінгів аж роти пороззявляли.
Заспівали і потоваришували
Гостинна сіверська земля зустрічає скандинавський десант. Зо два десятки фермерів із суворої Норвегії приїхали ближче познайомитися з дещо м’якшою за кліматом Чернігівщиною. Спочатку – екскурсія в столицю Гетьманщини – Батурин, потім – у Чорнобиль, за ним – у столицю Сіверщини – Чернігів. А з веденням сільського господарства фермерів привезли ознайомлюватися в Борзнянський район, в село Носелівку. Впродовж восьми років тут успішно діє спільне україно-норвезьке підприємство «Артанія Агро». Основний інвестор – норвежець і земляк першого Посла Норвегії в Україні пан Хель Магнус Холланд. В аграрний бізнес він потрапив випадково.
«Я пригадую, що з бізнесу у нього був лише магазин одягу в Норвегії, – розповідає про свого земляка Ойвінд Нордслеттен. – Одного разу, під час відпустки, до мене підійшов Хель і попросив організувати поїздку в Україну. Справа в тому, що він є членом любительського хору і захотів виступити в Україні. Тут вони заспівали з місцевим хором «Оріана». Так через спів виникла велика дружба і так Хель прийшов в аграрний бізнес».
– Пане Ойвінд, Ви приїхали в Носелівку на чолі численної делегації. Хто ці люди?
– «Це норвезькі фермери. Більшість із них вже на пенсії, і їхні справи ведуть діти. А потрапили ми сюди на прохання редакції норвезького сільськогосподарського журналу. Вони щороку організовують подорожі за кордон задля ознайомлення з культурою землеробства в інших країнах. Оскільки я двічі був послом в Україні, то мене попросили, аби я взявся за організацію екскурсії. Звісно, я не міг відмовити, тим паче, що тут, в Україні, успішно працює спільне норвезько-українське підприємство. Наші фермери орендують у вас понад 2500 гектарів землі і вирощують різні культури. Для норвезьких фермерів, звісно, цікаво познайомитися з культурою землеробства в Україні. Для мене це прекрасна нагода вкотре побувати в країні, яку ми з моєю родиною дуже полюбили. Я переживаю за неї і цікавлюсь її долею».
– Що ви можете сказати про сільське господарство України? Чи можна його порівнювати з норвезьким?
– «Сільське господарство Норвегії та України, як кажуть у вас в Одесі, це цілком різні речі. 70 відсотків території України – це орні землі. Для порівняння: в Норвегії всього 3 відсотки орних земель. У нас маленька країна на Півночі, це – країна каміння та скель. Більшість полів займають площу не більше одного гектара, якщо поле має площу два гектари, то його прийнято вважати великим. Зайве порівнювати з вашими безмежними просторами! Норвежці, які вперше бачать українські землі, довго не можуть відійти від подиву. Наші фермери здебільшого займаються молочним скотарством, тримають в середньому 25-30 корів. Норвежці малоземельні порівняно з українцями. Того, хто має у власності 15-20 гектарів, у нас вважають великим фермером. Але на відміну від українського уряду, норвезька держава субсидарно підтримує національного товаровиробника. Треба сказати, що субсидії фермери отримують дуже великі. Для нас підтримка національного товаровиробника є питанням національної безпеки. Крім того, продукція норвезьких фермерів дуже високої якості».
– Як конкретно ваш уряд підтримує фермерів?
– «Наприклад, що стосується молочного скотарства, то наші фермери отримують за літр молока 5 крон – це 15 українських гривень. Наші фермери об’єднані в асоціації та кооперативи і продають продукцію також через них. Оскільки ми живемо далеко на півночі, то землеробство держава має підтримувати, оскільки конкурувати з країнами ЄС без такої підтримки неможливо. Наші фермери – забезпечені люди. У норвезьких селах живуть навіть краще, ніж у містах».
– Ви згадували безмежні простори українських земель, а які, на Вашу думку, перспективи нашого аграрного сектору?
– «Перспективи України в аграрному секторі безмежні! Нині ми бачимо, як Україна виходить на передову у виробництві олійних культур, сої та гороху. Маючи такі землі, які є справжнім багатством, Україна може стати житницею Європи».
– Пане Ойвінд, яке Ваше ставлення до ринку землі?
– «Я розумію, що у вас інші традиції, але земля має бути приватною. Звісно, це не означає, що треба всі землі зробити приватними. У Норвегії великі пасовища є громадськими. Та загалом земля передається спадково, а більшість ферм існують у кількох поколіннях. Земля має належати фермерам».
– У нас деякі корпорації мають по 500 тисяч гектарів і прерогативу на купівлю землі. Це нормально?
– «Кому як! Я не можу оцінювати».
– Ви організували приїзд фермерів. Він одноразовий чи будете і надалі знайомити норвежців з нашою країною?
– «Цих я привіз уперше. Через тиждень привезу другу партію. Норвежці почують та побачать Україну на сторінках нашого журналу і з розповідей земляків. Більшості тих фермерів, що вже, як і я, на пенсії, цікаво, як ведуть господарство їхні земляки тут, в Україні – в країні, де можливості землі значно більші, ніж у Норвегії».
– В’ячеславе Валентиновичу, з якими показниками закінчуєте рік?
– «Цифри свідчать про те, що цей рік може бути вдалим. Середня врожайність пшениці – на рівні 50-70 центнерів з гектара. Остаточний результат буде видно, коли повністю закінчимо збиральну кампанію. В наших найближчих планах – залучення інвестицій, розвиток інфраструктури, надання соціального пакету».
– Стосовно соціального пакету. Насправді більшість європейців не зовсім розуміють це слово. Вони переконані, що платять податки і держава має за ці гроші ремонтувати дороги, школи, соціальні установи тощо. Як щодо норвежців?
– «Норвежці соціально орієнтовані люди, вони завжди готові підтримати нові пропозиції. Наше підприємство вкладає кошти у підтримку та розвиток культури. На наших плечах – школа, пожежна безпека, чистка доріг тощо. Для прикладу, у Кинашівці, де ми також орендуємо частину земель, ми виділили 50 тисяч гривень на облагородження та розчистку ставка. Думаємо взятися загалом за розчистку річки Борзенка. Наразі чекаємо офіційного листа від Уряду Норвегії з цього приводу, бо плануємо залучити їхні кошти зі спеціальних програм».
– Підприємство унікальне тим, що тут побував не один посол Норвегії, а вже два. Як норвежці дивляться на можливості співпраці, які в них плани на наші землі?
– «Дійсно, перше, що вражає норвежців – це багатство і простори наших земель. Для них навіть 100 гектарів – багато. Можливо, нинішній приїзд норвезьких фермерів послугує рекламою для того, щоб залучити більше акціонерів у наше товариство. Норвегія – це заможна країна, і вони охоче вкладають гроші».
– Куди будете збувати продукцію?
– «Вся продукція залишається в Україні. Ми не експортуємо збіжжя і політика наших партнерів спрямована на те, щоб залишати все тут».
– В’ячеславе Валентиновичу, які плани на найближче майбутнє? Чи плануєте розвивати тваринництво?
– «Вісім років тому ми починали із тваринництва, але не пішло воно в нас. Для того, щоб розвивати тваринництво, треба міцно стати на ноги в рослинництві. Звісно, ми ведемо переговори і не відкидаємо можливості розвитку в недалекому майбутньому ще й тваринництва. Ще один із цікавих варіантів – переробка. Варто говорити про закритий цикл, тим паче, що ми маємо, де розташувати виробничі потужності».
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Миколи ТИЩЕНКА
