Ніжинське поштове відділення зв’язку №5 розташоване майже на околиці міста, у приватному секторі. Мікрорайон, на перший погляд, тихий і безлюдний. Та щойно зайдеш у невеличке приміщення пошти, одразу змінюєш думку. З самого ранку тут кипить робота. Воно й не дивно. Люблять ніжинці працівників цього затишного відділення, тому й заходять сюди частенько.
Дівчата завжди привітні, уважні. Вислухають, порадять, допоможуть… І, до речі, не лише дівчата. Тут, на рідкість, серед листонош трудиться 27-річний хлопець. «Він у нас справний! Пенсіонери, яких обслуговує, навіть премію просили йому виписати», – наввипередки розповідають жінки, бо самого Олексія Ігнатова на місці, на жаль, не вдалося застати. Кажуть, він рідко засиджується в офісі. Постійно весь у справах. Та колеги тут за нього розказують охоче, без жодного натяку на конкуренцію… Але про все по порядку...
Вже не перший десяток років Ніжинським поштовим відділенням зв’язку №5 завідує Марія Олексіївна Крамаренко. Загалом цій професії вона віддала левову частку свого життя – 34 роки. Починала з оператора у другому відділенні, потім була заступником і нарешті – начальником.
– Скажу відверто, пошта, насамперед, тримається на працьовитості персоналу, – у нас їх зовсім небагато: оператор і п’ятеро листонош, – розповідає пані Марія. – А долають наші «бджілки» величезні відстані – по дванадцять-п’ятнадцять кілометрів, розносячи кореспонденцію. Але жителі міста, особливо старенькі люди, дуже вдячні за те, що поштарки, як їх називають у народі, приносять майже все необхідне, до того ж, за бажанням людей, сплачують платежі за комунальні послуги. Багато ніжинців чекають на листоношу, аби не тільки отримати газету чи пенсію, а й почути новини, порадитись, поговорити, – посміхається пані начальник. – А добрі взаємини з клієнтом – то запорука хороших результатів в роботі. І з цим наші працівники справляються. Недаремно кажуть, що основний, так би мовити, робочий інструмент листоноші – це її ставлення до людей.
Є у цьому відділенні і працівниця-старожил. Про її наполегливість і любов до своїх клієнтів довелося почути чимало. Понад 30 років Галина Костянтинівна Меренда незмінно працює листоношею. На своїй дільниці вона знає кожного не лише в обличчя, а й на прізвище, ім’я та по-батькові. Для декого жінка вже давно стала подругою і помічницею у справах буденних.
– У неї серед нас найкращі показники, бо пані Галина у цій справі, як риба у воді, – долучається до розмови листоноша Євгенія Юр’єва . – Але для нас вона, насамперед, гарний приклад для наслідування.
– Ми взагалі тут дуже дружні, – продовжує її колега Світлана Колесник. – Немає такого, щоб хтось когось «підставляв», хотів показати своє «я»… Навпаки, завжди один за одного горою.
Насамкінець, дівчата розповіли по секрету, що коли в колектив прийшов Олексій, стало веселіше працювати і на 8 Березня приємно було отримати привітання не лише від жінок, як це було раніше, а й від чоловіка.
– Він – молодець! Своїми руками для кожної з нас змайстрував шкатулочки з дерева, ще й квітів оберемок приніс, – розповідає керівник Марія Олексіївна. – Такого чоловіка, як у нас, немає ніде. І хоча він у нас один, та про всіх завжди охоче подбає.
… Після нетривалої розмови, взявши на плечі повнісінькі поштові сумки, відправилися листоноші на свої дільниці. Адже сьогодні, як і кожного дня, тисячі людей чекають, що працівник пошти принесе очікувані листи, хороші новини та гарний настрій.
Сніжана БОЖОК, фото автора
