Незалежне село: у Пісках своя пекарня, кондитерський цех, олійниці та сироварня
Сир, що пахне молоком
Село Піски яскраво вирізняється з-поміж сусідніх населених пунктів. Тут майже немає чагарників, адже місцеве фермерське господарство «Пісківське» забирає всі відходи деревини на щепу та паливні пелети. Газом тут майже не користуються. Аби стати більш незалежними від енергетичних монополістів, тут міркують над тим, щоб встановити біогазову установку. Благо, сировини (коров’ячого кізяка та рослинності) вистачає, адже, як відомо, у «Пісківському» – одна з найпотужніших молочних ферм Чернігівщини – понад три тисячі голів ВРХ. Аби не збувати за безцінь молоко екстра-класу, власник господарства Валерій Колоша рік тому пішов на експеримент і збудував сироварню.
«Виробники молока залежать від молокопереробних заводів. Ціни на нашу продукцію (а це – молоко екстра-класу) нас, м’яко кажучи, не влаштовують, тож я подумав: невже ми не зможемо збудувати сучасний сирзавод? – розповідає про мотивацію Валерій Колоша. – З’їздили в Нідерланди, привезли звідти технолога, який навчив наших дівчат тонкощам сироваріння, і поставили у Пісках виробництво».
Перша головка сиру змусила хвилюватися половину трудівниць пісківського господарства. А Валерій Петрович саме був у відрядженні.
«Золотий запас» сироварні
Цех із виготовлення сирів працює вже рік. Щодня тут перероблять тонну молока, з якого виходить 100 кілограмів твердого сиру марки «Гауда». Крім цього, виробляють м’які сири, сметану, бринзу й інші кисломолочні продукти. У сироварні працюють позмінно вісім працівників. Всі – місцеві, технологіям навчалися у нідерландців. Обов’язковою умовою виробництва є стерильність. Сировар Ірина Лук’янова охоче ділиться тонкощами сироваріння.
«Молоко з доїльної зали жирністю 3,8 відсотка ми зливаємо у два 500-літрові пастеризатори, – розповідає сировар. – Пастеризуємо за температури 63 градуси впродовж півгодини, потім охолоджуємо до температури 29,5 градуса. Далі вносимо закваску, через 25 хвилин – хлористий кальцій і фермент. Усе це розмішуємо й залишаємо на 40 хвилин. Сирний згусток, що утворився, розрізаємо й вкладаємо у третій пастеризатор із водою, нагрітою до температури 50 градусів. У цій воді сирне зерно перебуває 20 хвилин. В результаті на дні пастеризатора отримуємо один широкий сирний пласт».
В подальшому «Гауду» поміщають у спеціальні форми й ставлять під прес. Після цього сир занурюють на 24 години у крутий розсіл. Далі – витягують, обсушують й поміщають в камеру схову. А з першої сироватки сировари отримують чудовий м’який і дієтичний сир «Рікотта».
Після того, як сирні головки потрапляють до камери схову, їх обмащують пластифікатором. Таким чином сир перетворюється на «золоті зливки». Достигає сир місяць. Із кожної партії в камері схову сировари залишають по головці сиру («найстаршій» уже виповнився рік). Так у Пісках створюють так званий «золотий запас» сироварні, бо ж відомо – чим більша витримка у сиру, тим він дорожчий і смачніший.
Кожного разу сировари експериментують із наповнювачами до «Гауди». Тож і сири бувають як звичайні, так і з м’ятою, прованськими травами, горіхами, червоним перцем тощо.
Зі збутом молочної продукції у фермера проблем не виникає. Валерій Колоша хвалиться: «По наш сир навіть з Києва приїжджають».
Через попит на натуральні і відносно недорогі сири у Пісках міркують над виходом на широкий ринок. Для цього вже і торгову марку зареєстрували – «Щедра фермерська родина». Заразом взялися розширювати потужності сироварні – добудовують приміщення з холодильними камерами тоннажністю на 3 та 5 тонн. Власник «Пісківського» розмірковує і над тим, щоб самому почати фасувати власне молоко у пакети.
Все своє!
Не однією молочкою славляться Піски. Тут розуміють потребу кооперації та створення закритого виробничого циклу. Наприклад, власне зерно у селі перемелюють на борошно. Для 
Пшеничний, гречаний, кукурудзяний, мультиком з висівками, житній на солоді – далеко не весь асортимент хліба, яким можуть похвалитися в Пісках.
Завідуюча пекарнею Світлана Видиш розповідає, що пекарня працює всього півроку, але попит на її продукцію шалений. За одну зміну пісківські пекарі випікають 800 буханок хліба. Окрім хліба - круасани, здобу та пиріжки, а ще – печиво, цукерки і навіть шоколадки.
«Все розходиться по ближніх селах, – каже про ринок збуту Світлана Видиш. – Люди охоче купують, бо ми 
Пісківський хліб – один з найдешевших в області. Втім, продукцію пекарні тут планують ще здешевити.
«Поки що піч працює на електроенергії, але коли поставимо піч, яка працюватиме на паливних пелетах, то наша випічка стане ще дешевшою», – ділиться планами Валерій Колоша.
Особливо пишається господар власними олійницями.
«Якби ви тільки знали, яка запашна та смачна соєва олія, – хвалиться. – Ми робимо її з власної сої без ГМО. Цей вид виробництва будемо розширювати, але поки що робимо олію для себе».
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
