На відстані серця
Вийшов новий фотоальбом «Нас, друзі, Менщина єднає», який створили Олена Кияшко, Іван Кирієнко та Микола Тищенко. У цьому дуже ошатному, чарівному виданні – розповіді про відомих земляків, які написані напрочуд цікаво і зворушливо, та прекрасні світлини знаного Майстра Миколи Тищенка.
«Ця книжка – про наших сучасників, котрі об’єдналися у Чернігові в Менське земляцтво, – говориться в передмові. – Вони щиро закохані в Менщину, якій присвятили частину свого життя. Вони не втрачають цю закоханість і зараз, підтримуючи зв’язки із краєм, з яким зріднилися, котрий сприяв їхньому становленню та подарував найкращих друзів. І розповіді про цих людей та їхні спогади додають нові штрихи до великої панорами Менщини – землі, куди слід приїхати, побачити і закохатися!»
– Від сивих берегів Дніпра-Славутича, Замкової гори в стародавньому Любечі – до золотих куполів Спаського собору в Чернігові, від прилуцьких дібров і до сосен-велетнів, ніби з чистої міді кованих, щорських і новгород-сіверських лісів, від роздольних лугів Коропщини й до повені пшеничних полів на Бахмаччині та рідній мені Менщини, – підперезана голубою Десною, широко та вільно розкинулася на півночі України земля Чернігівська. Земля рідна, колиска багатьох і багатьох поколінь моїх земляків, що прославили її довіку в грядущих поколіннях і ратною доблестю, й творчою працею, і нев’янучою творчістю оспівувачів її благословенної краси – діячів мистецтва і літератури, чиї славетні імена відомі усьому світу, – так трепетно розповідає про нашу Чернігівщину відомий фотожурналіст і фотохудожник Микола Олексійович Тищенко. – І ось, переступивши за віком свій життєвий полудень, я говорю вам із відкритою душею: вдячний долі, що народився саме тут, на Чернігівській землі, у селянській хатині села Киселівка Менського району, де свято шанують і честь, і працю, й сумлінне серце як основи людського життя і, як зіницю ока, оберігають народні традиції і вірність отчому краю з малих літ, з першого кроку по рідній землі.
Ці прості істини, як і перші уроки про землю-годувальницю, Микола Тищенко почув уперше від свого дідуся Івана Пилиповича Костючка – материного батька, від шкільних учителів, від багатьох і багатьох рідних та близьких людей, товаришів, колег і вчителів по журналістській долі в різні роки: і в хвилини радості, і в години роздумів.
Мабуть, долею йому було даровано сприймати малу батьківщину – землю Чернігівську – не тільки у відчуттях душі з відстані власного серця, але й через дзеркальне та пильне око фотокамери. Наприкінці 1970-х, закінчивши школу-десятирічку, він поїхав навчатися до Чернігівського технічного училища № 15, яке готувало фотографів, – за направленням Менського райпобуткомбінату, котрий на той час очолював Сергій Михайлович Дмитренко. І жодного разу Микола Олексійович не пожалів про свій вибір професії, якій присвятив усе своє подальше життя.
Почавши дивитись на світ через об’єктив ще в армійській гімнастерці, в редакції дивізійної газети «Солдатська правда», він усвідомив: жива енергія погляду на рідну землю та її людей, на її красу нинішню і на ту, що втілилася в історичні символи, буде завжди вдесятеро збільшена оптичною силою фотокамери, якщо стане невіддільною від енергії серця і думки, відчуттів і наполегливої праці. І лише тоді побачене й відображене фотокамерою стає і для інших людей живим втіленням їхніх відчуттів та думок.
Віддавши понад тридцять років газетярським стежкам (з них чверть віку – «Деснянській правді»), Микола Тищенко став автором фотоальбомів, які розлетілися по світах.
Немов до животворчої криниці доторкаєшся, перегортаючи його чудові фотоальбоми: «Чернігівщина», «Симфонія Сіверянського краю», «На Десні, в Олександра Боровика», «Зелені заповіти», «Н.-Сіверський – столиця Сіверського краю», «Золота нива Олександра Боровика», «Лісовий кордон Івана Горохівського», «Олександр Боровик – зірка першої величини», «Десна. Тече ріка через віки», «Зелений скарб Сіверського краю», «Зустрічі на кордоні дружби».
Фотоальбом Миколи Тищенка «Земля Чернігівська» із задоволенням прийняла в подарунок королева Великобританії Єлизавета ІІ. Цю цікаву історію, яка зворушила делегацію українських науковців, розповів колишній ректор Чернігівського державного технологічного університету, а нині – в. о. міністра освіти й науки України Сергій Шкарлет. Вирушаючи в далеку поїздку, він спеціально взяв із собою «Землю Чернігівську». Адже її світлини в сьогоднішній суєті зігрівають душу. Вдивляючись у них, немов мандруєш оповитим легендами Поліссям і схиляєшся в пошані перед неповторною красою рідної землі.
Королева Єлизавета ІІ розгорнула фотоальбом на розвороті і захоплено вигукнула: «О, Мезин, Мезин, стоянка!» (йшлося про знамените поселення первісних людей, відкрите понад сто літ тому на Коропщині). Виходить, і на берегах туманного Альбіону знають про нашу Чернігівщину!
Тож недаремно творчість Миколи Тищенка відзначена почесними нагородами – Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», міжнародною медаллю Олександра Довженка та Чернігівською обласною премією імені Василя Блакитного.
Сергій ДЗЮБА, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, редактор газети «Чернігівщина»
