На підпалювача чатували і з ворожками шукали

У селищі Замглай, що в Ріпкинському районі, пожежники звикли гасити обгорілі рештки дерев'яних сараїв і давати після того один і той же висновок: підпал! Так тривало з літа 2008 року. І, буває, повторюється й досі. Загалом горіло вже понад 30 (!) разів. Й з одного боку селища, і з іншого. І, навіть, поміж багатоповерхівками у самому селищі.

 

Скільки не назви село містом…

селище ЗамглайФакт проживання у селищі міського типу хоча й має деякі плюси міського життя, але водночас позбавляє такого «сільського плюсу», як можливість утримувати власне господарство. Це особливо актуально, коли, наприклад, завод, «на додачу» до якого зведене селище, «на ладан дихає» або й зовсім зникає. Чи не тому й «обростають» такі селища своєрідними містечками сарайчиків. А там – у кого що! Техніка, скотинка…

На жаль, раптово таке благо може перетворитися на біду. Таке сталося, наприклад, 5 червня 2011 року в селищі Гончарівське Чернігівського району, коли «сарайним містечком» розгулявся вогонь. Згоріли 18 господарських споруд, а з ними 5 авто і 3 мотоцикли. Тоді у висновку фахівців йшлося про необережність з вогнем, і така масштабна пожежа в Гончарівському була єдиною.

 

Стихійне лихо – в одній особі?

Погодьтеся: незручно, коли доводиться тримати якесь господарство окремо від житла, та ще й у такому собі «господарському містечку». Зате дуже зручно його… палити.

Здавалося б, Замглай – населений пункт невеликий. Майже всі одне одного знають. До того ж, свої міні-господарства поміж соснами є у багатьох. Тому багато народу «випадає» з числа підозрюваних. Та й навряд чи зухвалим спритником-піроманом може бути немолода людина. Можливо, підпали здійснював хтось з жителів приватного сектору?

Однак, кого не запитай, усі кажуть, що справді не здогадуються, хто той палій.

 

Ворожки ім'я не назвуть

Замглай, господарче містечко«Ось остання пожежа була у Єфименків. Сніг лежав, начебто й сліди якісь бачили. Та випав сніг і їх засипало, – каже Людмила Лемішко, секретар селищної ради. – Наші вже кажуть: хоч би екстрасенси приїхали».

«Вперше від підпалу ще кілька років тому згорів цілий ряд сінників. А потім – то тут, то там. Минулого року раз по раз днів через 20-25 горіло, – розповідає Галина Єфименко, пенсіонерка. – Місцеві створили «команду», щоб чергувати. І все одно: чергові ходять, озирнулися – уже дим пішов. Поки добігли туди – вже горить. Моментально. Люди не раз примічали: хлопок – і вже горить».

Цікаво, що це за спосіб підпалу? Ворога ж потрібно знати, щоб перемогти. Може, якийсь запалювальний пристрій? Погодьтеся: дуже зручно. Підклав та й пішов собі спокійно «милуватися» здалеку.

«У моєму сараї півдаху згоріло, – говорить Галина Митрофанівна. – Це хтось один, замглайський. Останнім часом сінники палить. І саме в такий час, коли люди попоралися й уже вдома сидять. Люди вже й до ворожок їздили. Так ті казали, що повинні спіймати. Тільки не сказали, коли саме».

 

Народна «самооборона»

«Півроку ночами ходили, чергували. І я ходив. Тут навколо все було вкрито «постами», – каже В'ячеслав, замглаєць неслов'янської зовнішності. – Люди підозрювали Анатолія Чучвагу. Але перевірили на детекторі брехні й підозри не підтвердилися. Особисто я вважаю, що це робить хвора людина».

«У батьків згоріли сарай, сінник і курник. У нас – два сараї, корова й теличка. Коли почали ночами чатувати, так було таке, що і вдень запалювали, – згадує Анатолій Мамчич. – Якось вилажу я з засади у сіннику, весь брудний від згарища, а там два міліціонери стоять. Кажу, мовляв, оце б попався, то застрелив би. Так вони й кажуть: «А ми тебе на 15 років посадимо». Ось так!».

 

«Сліди» згоряють

«Підозри деякі є. Але їх до справи не пришиєш, – таємничо каже селищний голова Олександр Красківський. – Версій було багато. Але потрібні факти, а вони згорають разом з сіном і соломою. Теоретично спіймати злодія начебто й можна. Наприклад, розставити відеокамери тощо. Але ж це занадто дорого».

Дійсно, ті сараї з нехитрим господарчим крамом – зовсім не з таких об'єктів, котрі зазвичай оточують охоронними системами. Тим часом самі погорільці жаліються: відновлювати згоріле надто дорого. Спробуй-но придбати та довезти хоча б такі «буденні» матеріали, як шифер та шалівку.

Зрештою, напевно, палія спіймають і без ворожби. Якщо не зупиниться. Коли-небудь. Адже неможливо десятки разів «ходити на справу» і жодного разу не помилятися й на очі нікому не потрапити. Інше питання – імунітет злодія до відповідальності у вигляді висновку про неосудність.

 

Сергій СТУК, фото автора

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"