На Борзнянщині – війна за пасовища!
Горе-орендарі у гонитві за зайвими гектарами позбавляють громаду випасу. У найбільшому на Борзнянщині селі Комарівка дійшло до того, що селянам уже й худобу нікуди вигнати. Місцеві ж обранці на чолі з сільським головою ще й людей винними намагаються зробити. Мовляв, маєте дякувати за те, що всі попередні роки дозволяли користуватися випасом, приховуючи це від пильного ока Борзни. На справедливі вимоги селян показати офіційну документацію їм ще й погрожують: «будете виступати – залишитесь без випасу». Після першої хвилі обурень та походу в сільську раду керівництво села погодилося залишити за людьми пасовище. Проте вже за кілька днів з’ясувалося, що на інших кутках Комарівки – аналогічна ситуація. Селяни вкотре спробували знайти правду в сільській раді. Але марно: сільський голова та землевпорядник терміново подалися у відпустки.
Селяни проти влади
Комарівська сільська рада територіально найбільша в районі – площа угідь 8500 гектарів, а це приблизно по 12 гектарів на кожного сільського мешканця. Здавалося б, має вистачити всім. Утім, із землею у Комарівці склалася досить дивна ситуація. Вона змусила місцевих селян покинути в розпал посівної всю роботу і в пошуках справедливості податися до сільської ради.
Перше публічне «побачення» з сільським очільником у комарівців відбулося напередодні Великодня. Прохолодного ранку 12 квітня у кабінеті голови Комарівської сільської ради Юрія Кантура було досить гаряче. На прийом до чиновника одночасно записалося 30 чоловік. Причина візиту – кричуще питання нестачі землі. Селянам банально не вистачало місця для випасу корів. Частину землі, на яку щороку люди виганяли худобу, переорав місцевий фермер, чим суттєво зменшив територію пасовища.
Обурені зухвалою поведінкою фермера, люди, не приховуючи емоцій, щедрим дощем посипали критикою голови Юрія Кантура та землеупорядника Григорія Коваля.
Селяни вимагали почути їх і негайно вирішити земельне питання. Вимоги справедливі, адже череді з 50 голів важко напастися на 40 гектарах випасу, з яких ще 8 і відрізали.
«Залишили тільки горб, на якому вже в червні трава вигорає, а в серпні нічого, крім будяків, не лишається, – обурюється місцева мешканка Валентина Горох. – Додайте до цього ще один суттєвий фактор: поля, які оточують пасовисько, постійно обробляють хімією і пасти худобу ближче, ніж за десять метрів від засіяного поля, небезпечно…».
Обурені люди у відчаї навіть пригрозили вигнати корів на захоплені у них землі, аби ті витолочили врожай знахабнілого фермера.
Селян неабияк здивувала і позиція землевпорядника. Той взагалі заявив, що фермер діє в рамках закону і площа, яку він зорав, надана йому районним відділом держгеокадастру. Мовляв, там і зазначено, що цільове призначення ділянки – орні землі.
За словами сільського землевпорядника Григорія Коваля, селяни взагалі мають ще дякувати сільській раді за те, що вона до цього часу дозволяла їм безперешкодно випасати худобу, приховуючи це від «лап Борзни».
На високих тонах
Подібного роду виправдання на комарівців не подіяли. Люди давно не ймуть віри чиновникам, тож звикли все сприймати не на слух, а, як кажуть, на око.
«А де можна побачити план земель, на якому було б чітко визначено і розписано їх призначення? – запитала в упорядника Наталія Харченко. – Чому, коли місцеві мешканці, які не мають паю, звертаються до вас із заявами на отримання законних двох гектарів, то чують лише відмови про те, що землі в розпорядженні сільської ради немає?».
Довго не думаючи, Григорій Іванович звалив усе на державу. Мовляв, плану немає навіть у Чернігові. Як приклад, чиновник навів село Красносільське, яке з 2014 року намагається виготовити і затвердити план земель, але їм чотири рази завертали документи.
Найбільш активним землякам землевпорядник пригрозив комісією, яку він може привезти з району для перерахунку співвідношення кількості худоби та земель, відведених під випас. Мовляв, перерахують усіх корів і помножать їх на 0,5 гектара – от тоді він побачить, якої заспівають односельці.
Диспут на високих тонах між владою і людьми тривав більше години, однак згоди таки вдалося дійти.
Після наведення низки переконливих аргументів людям вдалося домовитися із сільським головою. Той погодився залишити землю громаді і не чіпати випасу. Фермеру ж сільська рада має надати аналогічну за розмірами ділянку, але в іншому місці. Відтак, частина комарівців здобула маленьку перемогу у війні за землю і права громади.
Одначе на цьому історія не закінчилася. Коли селяни з інших кутків Комарівки кинулися до своїх пасовищ, то виявилося, що і там землі випасу розорані. Відтак, уже в розпал Великодніх свят розгорнувся новий виток протистояння між комарівцями та керівництвом сільської ради.
Куди поділася землевпорядна документація?
Попри обіцянку, сільський голова не тільки не вирішив питання, з яким до нього зверталися односельці, але і продовжив роздавати землі пасовищ. Зрозуміло, що такого ставлення до себе люди не стерпіли, повідомивши Юрія Кантура та Григорія Коваля про те, що ранком 19 квітня вони ще раз збираються прийти до нього на прийом. За класикою жанру, до односельців ніхто не вийшов. Офіційна причина – сільський голова та землемір з 4-го квітня у відпустці.
Побачивши велелюдне зібрання селян, секретар сільської ради Оксана Вороніна поспішила заявити: зібрання є прямим порушенням закону, адже має всі ознаки несанкціонованого мітингу.
«Якщо у когось є питання, нехай запишуться до голови на прийом у порядку черги», – продекламувала сільська чиновниця.
Обуренню комарівців не було меж. Під стінами сільської ради здійнявся галас. Люди погрожували перекрити трасу, вигнати корів під вікна сільради чи й узагалі заблокувати її. Більш розважливі селяни заледве стримали земляків від рішучих дій.
«Самозахват відбувається не тільки на пасовищах урочища «Гала», а й у «Карловому», «Лобатому» і навіть біля смітника, – взявся виступати сивочолий Петро Сухаєвський. – Наші пасовища припахують клаптями по 3-6 гектарів. Я не вірю, що на місці, де ми споконвіку пасли худобу, за планом не можуть бути землі пасовища. Я 30 років працював об’їждчиком і завжди там пасли корів», – обурюється селянин.
«Кантур роздає землі на свій розсуд – за принципом «тому дам, а тому не дам», напевне, маючи в тому власний інтерес, – підтримує виступ Наталія Харченко. – Я ще раз наголошую на тому, що багато людей писали заяви на отримання в приватне господарювання 2 гектарів і ось уже півроку чекають відповіді від нашого голови. А хтось зранку заніс і через неділю зоре».
Ще одна жителька сільська Валентина Горох пригадує, що після того, як вона поставила питання про 2 гектари перед землевпорядником, того ж вечора до неї прийшли і спробували змусити замовкнути.
«Не на ту напали!» – спересердя випалила жінка.
Селяни пригадали і досить дивний випадок з крадіжкою. За словами комарівців, не так давно сільську раду обікрали, забравши звідти тільки документи на землю. З тих пір землевпорядні плани та карти то з’являються, то зникають. Селяни кажуть: все залежить від того, хто і з чим прийде в сільську раду.
Виїхавши на місце розбрату, з’ясували, що спритним фермером розорано кілька добрячих земельних клаптів: три шматки по 4 гектари, один приблизно 3 гектари і ще дві ділянки по 4-6 гектарів кожна. Неозброєним оком помітно, що хтось завбачливо викорчував самосійні багаторічні дерева, які так характерні для пасовищ. Цікаво також і те, що деякі з цих ділянок були ледь не посеред пасовища. Мабуть, спритні земельники планують найближчим часом непомітно приєднати їх до основного поля, залишивши таким чином по 40 соток на корову.
Хто дав дозвіл розорювати землі випасу і на якій підставі людей позбавляють пасовищ – мають з’ясовувати не селяни, а відповідні органи. А заразом і те, куди поділася вся землевпорядна документація.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олександра Максимця
