Кооператив проти латифундії
Молочні ріки сименталів
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Полісся» в Кувечичах є спадкоємцем місцевого колгоспу. Більшість майна – саме з тих часів. Майно, як у більшості колишніх колгоспів, тут не розбазарили, не продали, а разом із землею зберегли та примножили.
Михайло Купрієнко очолює кооператив із часу його утворення – з 2003 року. Після реформування господарство кілька разів змінювало назву та форму власності, та все ж зупинилися на кооперативній. Так чесніше – вирішили люди!
«Полісся» важко назвати звичайним кооперативом. Адже в більшості українців кооператив асоціюється з чимось новим, маленьким і малоприбутковим – господарством, у яке об’єдналися невдахи-фермери. А це далеко не так! Після переформатування «Поліссю» вдалося не лише зберегти майно колишнього колгоспу, але й обзавестися новенькою технікою та примножити здобутки. І якщо новітні латифундисти-скоробагатьки зазвичай вкладають гроші у рослинництво, то в Кувечичах без тваринництва господарювання не уявляють. Тому і спеціалізація кооперативу комплексна – вирощування зернових, виробництво молока та м’яса.
– Нині на орендованих у селян 1300 гектарах ми вирощуємо жито, овес, ячмінь та гречку. Другий рік поспіль вирощуємо суданку, вона добре себе зарекомендувала. Кукурудзу ж сіємо виключно для потреб господарства. Цього року як технічну культуру посіяли 100 гектарів соняшника, – розповідає голова правління СВК «Полісся» Михайло Купрієнко. – Але рослинництво для нас не є основним, здебільшого допоміжним. У господарстві на утриманні понад півтори тисячі голів великої рогатої худоби, з них 400 – породисті корови.
– Це дуже гарний показник, – відзначає Михайло Михайлович. – Молоко дозволяє підприємству вижити. У цей осінній період ми здаємо по дві з половиною тонни молока щодня. А коли я прийшов на підприємство, то при тій самій кількості корів здавали в десять разів менше.
Голова правління кооперативу зізнається: сьогодні торгувати молоком вигідно. Головне – знайти надійного та платоспроможного партнера. Таким партнером для господарства стало ПрАТ «Куликівське молоко». «Полісся» збуває своє молоко Куликівському підприємству по 7 гривень 50 копійок за літр.
– Нарешті ми знайшли надійного партнера, – продовжує Михайло Купрієнко. – До цього часу здавали свою продукцію на «Чернігівський молокозавод», який входить до корпорації «Мілкіленд». Та вони розраховувалися завжди із затримками і купували молоко за заниженими цінами. Останньою краплею стала заборгованість перед кооперативом, котра сягнула майже два мільйони гривень, – обурюється керівник. – Для нашого господарства це суттєві гроші, але їх нам і досі не повернули.
Обід за одну гривню!
Стабільні доходи і рентабельність молочної ферми дозволили господарству дещо оновити техніку. Нещодавно кооператив придбав два зернозбиральні та один кормозбиральний комбайни.
– Обід для працівника у нас коштує трохи більше гривні, – посміхається голова кооперативу. – Ціну виставляємо чисто символічну. Деяких працівників, наприклад, пастухів або механізаторів господарство забезпечує повноцінним триразовим харчуванням. Де ще на Чернігівщині ви можете пообідати на гривню? – запитує Михайло Михайлович.
У кооперативі знають: рентабельність продукції значною мірою залежить від енергоефективності її виробництва. Тож намагаються економити в першу чергу на енергоносіях. Так, стару колгоспну сушарку, яка працювала на дизелі, місцеві спеціалісти переобладнали під дрова. На пропускну спроможність це аж ніяк не вплинуло, натомість дозволило значно зекономити кошти.
Село живе завдяки кооперативу
Значну частину прибутку кооператив вкладає в соціальну інфраструктуру села. Щороку допомагає Кувечичам більше, ніж на 200 тисяч гривень. Господарство власним коштом утримує місцевий смітник, чистить дороги, підтримує сільську футбольну команду, надає допомогу на поховання, допомагає продуктами, обробляє землю тощо.
– Оранка у нас цієї весни коштувала 7 гривень 50 копійок за сотку, у той час як приватники орали по 30 гривень, – наводить один із прикладів підтримки місцевого населення голова правління СВК «Полісся».
Та все ж хто, як не голова громади, краще скаже про соціальну відповідальність підприємства? За словами сільського голови Кувечичів Миколи Навари, «Полісся» – не лише бюджетоутворююче підприємство, але і повсякденна поміч селу та громаді.
– Кооператив тривалий час за власний рахунок утримував дитячий садок, чим врятував його від закриття, надавав харчування школярам, – каже Микола Іванович. – Завдячуючи трудовому колективу, село живе. У нас працюють ФАП, клуб, дитсадок, та ж таки сільська рада.
Сільський голова розповідає про те, що катастрофічне становище з питною водою місцева громада теж почала вирішувати спільно з кооперативом.
– Відсутність води у криницях людей ми вирішили подолати за допомогою водогону, – пояснює Микола Навара. – Члени правління кооперативу проголосували і виділили селу 45 тисяч гривень на розробку проектно-кошторисної документації. Зрозуміло, що водогін – це питання не одного дня, але який дядько зі сторони отак би нам допоміг?
Микола Навара зовсім не демонстративно переконує в тому, що доля селян напряму пов’язана з господарством.
– У нашому селі 600 мешканців, і майже все працездатне населення працює в господарстві, – говорить сільський голова. – Завдяки тому, що у людей є робота, досі існують школа, дитячий садок, ФАП. Без перебільшення скажу: СВК «Полісся» – це жива історія, яку не можна знищити.
Кириндась життя не дасть
Та все ж кооператив намагаються зруйнувати. І ніхто інший, як великі сусіди.
– Нас з усіх боків оточують великі компанії: з боку Ріпкинщини — агрохолдинг «Українські аграрні інвестиції», з двох інших боків – агрохолдинг «Індустріальна молочна компанія». Коротко кажучи, латифундисти, – пояснює Михайло Купрієнко. – До цього часу з ними проблем не було, ми навіть плідно взаємодіяли. Але нещодавно представники ТОВ «Чернігівська індустріальна компанія», яка є філією ІМК, пішли в наступ.
«Артилерійську підготовку» розпочали зі звернення до власників земельних паїв, розповідаючи їм про краще майбутнє і обіцяючи золоті гори. Все для того, аби лиш люди віддали в оренду ІМК дорогоцінну землю. Листи відправляли з оригінальною печаткою за особистим підписом директора ТОВ «Чернігівської індустріальної молочної компанії» Олександра Кириндася – того самого Кириндася, який висувався від однієї молодої політичної сили на останніх виборах по 206 мажоритарному округові.
– Ці листи розносили посеред ночі у поштові скриньки селянам, – каже голова правління «Полісся». – Деякі листи відправляли власникам земельних паїв навіть поза межі області. Звідки у Кириндася списки власників паїв – неважко здогадатися, адже за гроші великих землевласників такі списки дістати просто.
В листах до селян представники корпорації обіцяють високі ставки за земельні паї. У кооперативі кажуть: готові пожертвувати частиною оборотних коштів, щоб зберегти свою землю.
– Ми виплачуємо три відсотки за паї, вони обіцяють, що виплатять п’ять, – пояснює Михайло Купрієнко. – Якщо треба, ми готові укласти з селянами додаткові угоди на 5 відсотків орендної плати, але великі корпорації можуть і 20 відсотків пообіцяти. Для них пообіцяти – не проблема, а от що буде після цього?
Разом проти монополії та руїни!
А після цього – руїна! Підтвердження тому – сусідня Шибиринівка, Новий Білоус, Хмільниця, Халявин… Майже всюди, куди зайшов агрохолдинг, на місцях колишніх ферм – зруйновані або закинуті приміщення, як результат знищеного тваринництва.
Останні дані управління агропромислового розвитку Чернігівської райдержадміністрації яскраво засвідчують цю небезпечну для села тенденцію. Так, усього за 5 років, з 2011 по 2016, в межах Чернігівського району «Чернігівська індустріальна молочна компанія» скоротила поголів’я ВРХ вдвічі (!) – з 1835 до 713 голів. Натомість у маленькому «Поліссі» – півтори тисячі ВРХ. Виходить, що відносно невеликий кооператив тримає вдвічі більше худоби, ніж крупна корпорація з експортними можливостями.
– Тваринництво – це насамперед робочі місця, – пояснює Михайло Михайлович. – Натомість ІМК зацікавлена лише в рослинництві. Та й сіють вони переважно технічні культури, які виснажують землю. Я розмовляв із Кириндасем. Він сказав, що піде на все, аби добитися свого.
У господарстві припускають: охочих віддати власні паї ІМК у селі буде дуже мало. Одначе, якщо у кооперативу заберуть землю, то доведеться скоротити посіви, пустити худобу під ніж, а, отже, залишити частину селян без роботи, а село – без соціальної допомоги.
– Фактично ми залишимо село на поталу новим латифундистам, яким, окрім землі, нічого не потрібно, – резюмує Михайло Купрієнко. – Свідченням їхньої «турботи» про село є пусті зруйновані корівники в селах, де вони орендують землю.
Чи перетворяться Кувечичі в чергову пустку без перспектив і роботи – залежить в першу чергу від згуртованості селян. Бо ж ніяка влада не захистить людей, якщо вони самі не візьмуться за свій захист. Проте не все так погано, як видається на перший погляд. Почувши про проблеми кооперативу, руку допомоги вже запропонував заступник голови Чернігівської обласної ради Арсен Дідур. За словами Михайла Купрієнка, є розуміння і з боку депутатського корпусу та керівництва Чернігівської райради. Та й селяни налаштовані рішуче захищати рідний кооператив і до останнього протистояти монополії.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
