СЛІПА ФЕМІДА
Кого посадили прилуцькі судді?
12 років в’язниці і майже три мільйони гривень компенсації! Саме стільки присудив Прилуцький міськрайонний суд 38-річному прилучанину Леоніду Трушу за нібито вбивство свого друга Ігоря Каленіченка. Леонід Труш обвинувачення на свою адресу повністю відкидає. Адвокат прилучанина нарікає на упередженість слідства та суду і говорить про відсутність прямих доказів у сторони обвинувачення. Разом із тим дружина підозрюваного та родичі убитого переконані – посадили не того. Справжній убивця 35-річного Ігоря Каленіченка спокійно розгулює на свободі.
Вбивство у гаражі
Десять місяців тому містечко Прилуки сколихнула жахлива звістка про жорстоке вбивство. 22 жовтня 2015 року при в’їзді в село Переволочна Прилуцького району місцевий рибалка виявив труп, що плавав у річці Удай. Коли на місце пригоди приїхала слідчо-оперативна група, то першим, що побачили оперативники, було понівечене обличчя загиблого. Згодом виявилося, що чоловіка застрелили в голову, а для того, щоб замести сліди злочину, бездиханне тіло кинули у воду. Убитого упізнали. Ним виявився 35-річний мешканець села Манжосівка Ігор Каленіченко. Буквально наступного дня слідство знайшло винного, близького друга загиблого Леоніда Труша.
З версією слідства категорично не погоджується дружина Труша Олеся Довбаш. Вона переконана, що слідство призначило винного і стверджує, що в момент убивства чоловік був з нею.
«Пам’ятаю як зараз: у ніч з 21 на 22 жовтня 2015 року ми з маленькою донькою Сашею гостювали у батьків чоловіка, а Леонід відпочивав у компанії своїх друзів. Потім ми поїхали разом з Ігорем Каленіченком в гараж мого чоловіка, де нас вже очікував ще один товариш Роман Солонець, – пригадує Олеся. – Чоловік мав відвезти нас додому, а потім поїхати відпочивати далі. Я накричала на нього, бо вже була ніч. Він сказав, що вип’є з хлопцями по чарчині і повернеться додому. Самого я його тоді не відпустила, – каже жінка. – Коли ми приїхали туди вдруге, світла в гаражі не було. Дитина спала в автокріслі, а я залишилася в машині. Леонід вийшов, відкрив двері сторожки і моментально їх зачинив. На ньому не було обличчя. Я спитала, що трапилося, а він відповів: «У нас неприємності».
Після цих слів, як стверджує Олеся Довбаш, Леонід Труш почав телефонувати Роману Солонцю, але той не брав слухавки, а потім і взагалі вимкнув 
телефон.
«Ми поїхали до нього додому, розмовляли з дружиною Романа. Вона сказала, що з ним все добре, але його вдома немає, – каже Олеся Довбаш. – Близько третьої ночі ми повернулися додому, а вже зранку Леонід розповів мені про те, що біля сторожки він виявив труп Ігоря Каленіченка».
Того ж таки дня, як розповідає дружина Леоніда Труша, її чоловік намагався поговорити з Романом. Останній поспіхом забрав свою родину, змінив машину і поспішив виїхати з міста. Втім, розмова між Леонідом та Романом все ж відбулася.
«Вони зустрілися біля будівлі СБУ, про що розмовляли – я не знаю, а потім Роман з родиною виїхали на Чернігів», – каже Олеся Довбаш.
Леонід Труш зателефонував своєму адвокату і з’явився до місцевого поліцейського відділку вже у його присутності. Там чоловіка і заарештували. Квартиру, автівку, нежитлові приміщення Леоніда Труша обшукали. Поліцейські вилучили у нього мобільні телефони, одяг, мисливську зброю та набої до неї.
Прилучанину Леоніду Трушу висунули обвинувачення у вбивстві його друга Ігоря Каленіченка і запроторили на два місяці до слідчого ізолятора. Втім, Апеляційний суд Чернігівської області, розглянувши докази слідства, врахував їх недостатність і напередодні нового року відпустив підозрюваного під домашній арешт. Деякий час він навіть ходив без браслета. Проте вже 26 липня Прилуцький міськрайонний суд визнав Леоніда Труша винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 115, частиною першою і присудив покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 12 років. Окрім того, колегія суддів присудила стягнути з обвинуваченого на користь родини загиблого майже три мільйони гривень. Відтак, чоловіка відправили до Чернігівського СІЗО.
Родичі загиблого незадоволені рішенням суду
Рідна матір загиблого Тетяна Каленіченко рішенням суду абсолютно незадоволена. Переконана: мотивів для вбивства у Труша не було. Вона з болем у серці відтворює у пам’яті події того злощасного дня: «Син прийшов з роботи і пішов до себе, він живе в іншій половині будинку. Я побачила на ньому порвану курточку, сказала, що зашию. Ігор мав прийти і забрати її. Жду-пожду – немає! А тут донька з роботи прийшла, спитала, де Ігор. Онук тоді відповів, що батько спить. Зранку наступного дня я наготувала йому їсти і пішла на роботу. Дзвоню йому з роботи, він трубку не бере. А потім онук подзвонив і сказав, що батька немає вдома. Я кинулася всіх обдзвонювати, але безрезультатно. Коли прийшла додому ввечері, то побачила у дворі якихось людей, сказали, що з Ігорем все добре, що він у міліції, що його заберуть і привезуть додому. Вже потім я дізналася, що мого синочка вбили».
Убита горем Тетяна Григорівна не може зрозуміти, за що і навіщо убили її сина. Так само жінка не може збагнути, як трапилося так, що Роман Солонець, будучи на місці злочину, став свідком.
«Я не раз задавала це питання слідчому та суддям, – говорить жінка. – Який з нього свідок, як він не бачив, хто це зробив? Я не вважаю його свідком, я переконана, що він співучасник. Але ніхто мене не слухає, бо в нього великі покровителі: батько – відставний полковник СБУ, рідний та двоюрідні брати – діючі працівники Служби, – обурюється Тетяна Каленіченко. – Якщо Солонець не винен, то чому він не залишився у Прилуках, а наступного дня виїхав до Чернігова? Якщо він не винен, навіщо було тікати з міста? Труш же не тікав!»
Родичі загиблого Ігоря Каленіченка обурені свавіллям правоохоронної та судової систем. Всі їхні свідчення суд не врахував, так само відмовив у клопотанні про перехресний допит. Родина Каленіченків відкрито заявляє про втручання у слідство високих покровителів.
«Аби докопатися до правди, ми писали на передачі, приїздили представники кількох телеканалів і знімали сюжети, але як тільки доходило до діла, редактори не допускали сюжети до ефіру, – каже Тетяна Григорівна. – Я не можу добитися правди, я кожен день плачу за своїм синочком. А в нього залишилося двоє діток, меншенький тільки до школи збирається. Вони мають знати, хто і за що вбив їхнього тата».
Матір та сестра загиблого наводять приклад тиску на слідство.
«Слідчого Андрія Панасенка, який почав докопуватися до правди, було звільнено. Його змусили написати заяву на звільнення за власним бажанням. Тепер от сидить без грошей, ніде не може знайти роботи, перебивається підробітками, – кажуть родичі. – Ми знаємо, що у Романа Солонця була рушниця, – нам людина розповідала, котра її подарувала. Ця людина готова була йти свідком і підтвердити, але слідчий не взяв цього до уваги».
Як стверджує дружина обвинуваченого Леоніда Труша Олеся Довбаш, проти її чоловіка правоохоронці розгорнули цілу кампанію з дискредитації. У статтях без авторства на кількох інформаційних ресурсах Чернігова обвинуваченого назвали звіром у людський подобі, якого боїться все місто, закинули йому торгівлю зброєю та примушування убитого до незаконної діяльності. Дружина Олеся Труш вважає такі закиди спланованою провокацією, організованою для того, щоб сформувати у суспільстві негативний образ її чоловіка.
Адвокат: доказова база є нікчемною, а слідство та суд – упереджені
На думку захисника Леоніда Труша — прилуцького адвоката Ігоря Жайворонко, слідство мало розглянути щонайменше три версії: або це зробив Солонець, або Труш, або вони зробили це разом. Втім, з самого початку працювала лише одна версія з нахилом на те, що винен Труш.
«Наші клопотання про присутність іншої особи три місяці залишалися без розгляду, – каже адвокат. – Ні речі, ні мобільні телефони ніхто у Романа Солонця не вилучав. Слідство заборонило навіть спілкуватися і проводити одночасний допит. Солонець, по суті, втік до Чернігова, а заяви про те, що він став очевидцем злочину, він там не писав, – продовжує Ігор Жайворонко. – Важливе інше: у справі немає жодного прямого доказу на причетність Труша до вчинення злочину. Низка експертиз, зокрема, аналіз ДНК, взагалі виключили присутність Труша».
Захисник переконує, в обвинуваченого було достатньо часу, аби «замести» сліди, викинути мобільні, одяг, взуття і втекти з місця. Але він цього не зробив, оскільки не є винним. Більше того, Труш добровільно з’явився до відділку.
«Коли в Чернігові суд змінював міру запобіжного заходу і відпускав Труша під домашній арешт, то врахував усі фактори і відсутність прямих доказів, – переконує Ігор Жайворонко. – Більшість процесуальних документів було підписано без понятих, є поняті, які свідчать про те, що вони підписували матеріали справи вже у відділку. Така ж історія з експертами – їхні прізвища зазначені у шапці протоколів, а підписи відсутні. Тобто справу доробляли на ходу, – продовжує адвокат. – Я можу зі стовідсотковою впевненістю говорити про необ’єктивність слідства, оскільки сам тривалий час працював в УБОЗі і знаю, як проводять огляд».
Не об’єктивно до справи поставилися і в Прилуцькому міськрайонному суді.
За словами Ігоря Жайворонко, суд переписав докази, які виправдовують Труша. Наприклад, він говорить про генетичну експертизу крові, котра доводить, що кров не Труша, а суд наводить її як суттєвий доказ вини. Досвідченого захисника вразило і те, що фактично справу вів тільки головуючий суддя Володимир Гумен. Всі інші судді займалися своїми справами. Саму ж справу пришвидшували і поспішали швидше закрити.
«Відомо, що родичі Солонця працюють в структурі СБУ, але чи впливали вони на слідство, довести важко. Проте ми розуміємо, що не почути в п’яти метрах рушницю, а почути хлопок, як це говорить основний свідок, – це з області фантастики, – коментує Ігор Жайворонко. – Наразі ми не можемо звинувачувати у чомусь Солонця. Є питання до доказової бази щодо причетності Труша. Прямих доказів там немає».
На думку адвоката, слідство вигадало і версію убивства. Так, слідчі наполягають на тому, що Леонід Труш змушував покійного налагодити трафік зброї з зони АТО.
«Яким чином він мав це зробити, працюючи на «Білкозині» і не служачи в АТО?» – дивується Ігор Жайворонко.
Оскільки суд першої інстанції поклав в основу обвинувального висновку докази, які є недопустимими й сумнівними, а слідчі не провели жодного слідчого експерименту, то адвокат Леоніда Труша збирається оскаржити рішення Прилуцького міськрайонного суду в апеляційній інстанції.
Родичі ж убитого Ігоря Каленіченка прагнуть встановити правду.
Віталій НАЗАРЕНКО
