Івківці теж хочуть розпаювання
«Дослідне господарство «Івківці» — одне з небагатьох сільськогосподарських підприємств Чернігівщини, що залишилися у державній власності. Розташоване за вісім кілометрів від Прилук на землях сіл Голубівка та Івківці. 4300 гектарів родючої ріллі. Навіть польові дороги вкриті бетоном — постаралися нафтовики.
На території Івковецької сільської ради проживає близько двох тисяч людей. Багато з них працювали у місцевому радгоспі, що був реорганізований у державне дослідне господарство. Це підприємство веде спільну економічну діяльність з приватною фірмою «Внештранс», заснованою директором «Івківців» Володимиром Піщенком.
Зараз частина земель пустує. Кукурудзу та соняшник сіють пізно. Озимі не підживлені. Разом з тим колишні й нинішні працівники не мають права на пай, не отримують орендної плати, сільрада — податків та допомоги за соціальною угодою. 1461 чоловік прагне розпаювання, поставили підписи під листом-криком про допомогу.
У травні в Івковецькій школі зібралося близько 40 людей. Вів збори колишній головний агроном дослідного господарства, а тепер підприємець Віктор Заболотний. Він розповів, що ініціативна група зверталася до влади, просила,щоб провели комплексну перевірку дослідного господарства.
Вручили звернення лідерам політичних партій за підписом 1461 жителя Івківців та Голубівки. У зверненні йдеться, що потрібне розпаювання державного сільгосппідприємства. Бо це ж земля, котру місцеві люди поливали потом і кров'ю з діда-прадіда.
Місцевий радгосп імені Борисенка був державною власністю, та після знаменитого кучмівського указу «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року його можна було перетворювати у колективне сільськогосподарське підприємство.
Не спитавши людей, тодішні керівники передали підприємство у державну власність — академії аграрних наук.
На зборах пропонували виписати доручення від громади і в суді довести незаконність передачі радгоспу державі. А потім повернутися до розпаювання. На базі радгоспу можна створити акціонерне товариство. Люди, що працювали в радгоспі на момент указу президента від 8 серпня 1995 року або пішли на пенсію, стануть пайовиками. Крім того, для родичів померлих працівників радгоспу при майбутньому розпаюванні повинні передбачити фонд невитребуваних паїв, передбачити паї і для працівників соціальної сфери села. Схожа ситуація була при реформуванні радгоспу «Подищанський», теж на Прилуччині.
На зборах дійшли згоди, що треба встановити коло осіб, які мають право на пай.
— Я впевнений, що половина земель використовується неефективно,— заявив колишній агроном Василь Каліш. — Для насіння достатньо максимум півтори тисячі гектарів. У нас числиться 4300. Директор міг би просити академію передати три тисячі гектарів на баланс сільської ради, аби ці землі передати громадянам.
Бюджет Івковецької сільської ради становить мільйон 200 тисяч гривень, 40 відсотків — дотація. Інші надходження — від підприємців.
ДП ДГ «Івківці» платить у місцевий бюджет близько 30 тисяч гривень податків. Якби три тисячі гектарів були в оренді підприємців, орендна плата становила б щонайменше 1000 гривень з гектара. І три мільйони гривень ішло б людям у вигляді орендної плати за паї. Податок на доходи фізичних осіб — 450 тисяч — у сільську раду. Порядні інвестори відраховують на сільраду у вигляді соціальної угоди по 50 гривень з гектара — ще 150 тисяч. Сільський голова не принижувався б, не просив би каністру бензину, на ремонт фундаменту, не просив би 100 гривень у мене, щоб покосити бур'ян.
Вирішили також вибрати делегацію, яка поїде на переговори до нового президента академії аграрних наук Василя Петриченка.
— Після того як я сьогодні побачила, що у нас твориться у господарстві, у мене волосся дибом стало, страшно дивитися, — поділилася колишній агроном Любов Кудлай. — Поля неорані, бур'янами позаростали. Вся територія за третьою автобазою неорана, тільки одне поле засіяне. За тракторним станом стоїть табличка: «Пшениця супереліта». Отакої висоти ромашка, а пшеничка — отакенької. Це не дослідне господарство, а господарство для розведення бур'янів.
Торік, усі пам'ятають, картопля посаджена над трасою була. Цвіте і синім, і білим, і фіолетовим, і яким хочеш. Написано: «Перша репродукція».
Головою ініціативної групи обрали колишнього агронома Василя Каліша, секретарем — колишнього сільського голову Ольгу Гавриленко. А також Анатолія Дубовика, Володимира Синяка та нинішнього сільського голову Миколу Черепа.
Уперше за багато років на збори громадян прийшов директор ДП ДГ «Івківці» Володимир Ліщенко.
— Я вже більше року займаюсь цією темою. Написав лист президії академії з проханням виділити частину землі дослідного господарства «Івківці», щоб розділити між людьми, які на це мають право, — сказав Володимир Петрович. — Була домовленість. Потім змінилося законодавство. Землею став займатися держкомзем. Зараз там міняється керівництво. Складаємо списки людей, які працювали у господарстві.
— Якщо до формування списків підключити сільську раду, то люди з документами будуть іти самі, — впевнений Віктор Заболотний.
У Чернігівській області в державній власності залишилося вісім сільськогосподарських підприємств. Це значить, що їх землі досі не розпайовані. Крім того, у двох приватних підприємствах люди теж не мають паїв. Отож, виходить, без паїв у десяти господарствах. Не пощастило.
Джерело: Gorod.cn.ua
