«Індивідуалістка» мимоволі. І один у класі – учень

Їй нема у кого списати домашнє завдання. Більше того, на кожному занятті дівчині доводиться відповідати. Поперешіптуватися на уроці або побешкетувати під час перерви в неї взагалі нема можливості. Як воно – бути єдиною в класі ученицею, знає не з чуток одинадцятикласниця Пісківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст., що на Бобровиччині, Ілона Ісаєнко.

Кожен із батьків мріє, щоб його дитині в школі приділяли якомога більше уваги. У цьому сенсі батькам Ілони справді пощастило. Вчителі одинадцятикласниці щоденно на практиці втілюють індивідуальний підхід у навчанні. От тільки у самої Ілони немає вибору: вона не може недочитати параграф, недовчити дати, недоробити приклади з математики, недописати творче завдання з англійської, абияк вивчити вірш. Бо від цього залежать її оцінки і вступ до вищого навчального закладу. Але дівчина не нарікає, аргументуючи це тим, що такий підхід дає їй змогу краще підготуватися до ЗНО. Адже вчить поступово, готуючись до кожного уроку, і під час занять не про природу-погоду думає, а зосереджена виключно на здобутті знань. Насправді ж у неї просто немає іншого вибору...

«Колись у нас був повноцінний клас – п’ятеро учнів. Троє з них обрали навчання у професійних закладах після дев’ятого класу, – розповідає Ілона. – Ми лишилися вдвох. Наприкінці минулого року моя однокласниця з родиною змінили місце проживання. Так я лишилася сама. Але у всьому намагаюся знайти свої плюси...».

Якщо говорити про плюси, то, по суті, наша героїня має персональних вчителів, це дає змогу зекономити на репетиторах, без яких сьогодні мало хто обходиться. Дуже вже модним стало мати одного-двох і навіть трьох репетиторів, починаючи з початкових класів. Якщо ж так міркувати, то знання у Ілони мають бути на високому рівні. І я не помилилася. Єдиний предмет, який заважає дівчині бути відмінницею – англійська мова. Викладає її директор навчального закладу Валентина Хоменко.

«Існує думка, що дітям із малокомплетних шкіл згодом важко адаптуватися у соціумі, вони позбавлені змагальності, конкурентоспроможності... Але повірте, не всі «індивідуалісти» вчаться так, як наша Ілона. Я вважаю, що все залежить від самого учня і від батьків, які також неабияк впливають на навчальний процес дитини. Наша одинадцятикласниця здібна. Більше того, вона останнім часом дуже старається, адже попереду ЗНО. У неї є всі шанси отримати у цьому семестрі 10 балів і з англійської мови», – наголосила Валентина Миколаївна.

Якщо з іноземною мовою трохи важкувато, то рівень знань з математики у Ілони на високому рівні. Дівчина доводить це щорічно на районних олімпіадах.

«Друге місце у районі посіла, але їздила і на область, бо переможець олімпіади захворів, – говорить моя співбесідниця. – Своє село представила гідно».

Вільний час дівчина звикла проводити з пензлем у руках. Малювання – її захоплення з дитинства. Двічі на тиждень пісківчанка їздить до Бобровицького будинку творчості, де відвідує уроки мистецтва.

«Я обожнюю писати пейзажі, бо живу у дуже мальовничому селі. Навколо неймовірної краси ліси. Кожен пейзаж неначе обіймає мою душу, зігріває своїми кольорами. Вони змінюються, залежно від сезону, погоди... Але мантія, яку одягає природа, завжди особлива, незрівнянна, захоплююча...».

Гадаю, Ілона Ісаєнко своїми художніми роботами ще не раз доведе, що тичинівська земля багата на творчих людей і привабливі краєвиди. Адже у майбутньому наша героїня мріє здобути професію, пов’язану з мистецтвом.

Сніжана БОЖОК, фото автора

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"