СТИЛЬ ЖИТТЯ

Хлібець з трави, хатина з глини – йдемо до Юри на гостини

Подалі від метушні, бетонних джунглів та вогнів великого міста, ближче до неймовірної краси природи, відчув смак бажаного життя молодик на ім’я Юрій. Він докорінно змінив свій побут, звички, ставлення до всього оточення. Живе і насолоджується кожною миттю. Учора хлопець спостерігав за зірками у віконечко, вмонтоване у стелю глиняної хатинки, яку змайстрував своїми руками. Сьогодні  готує овочі-гриль у печі автентичного будиночка, дах якого робив за прадідівською технологією з очерету. Завтра зранку він назбирає різних трав і приготує хлібці, якими пригощатиме всіх знайомих... А ввечері – по лікті в мазуті крутитиме черговий мотобайк...

 

Ось такий він різнобічний. Живе так, як спаде на думку. Вміє отримувати задоволення від  буденних речей, які більшість із нас просто не помічає. У чомусь мудрий не на свій вік, а в дечому навіть дивакуватий. Але справжній. Відвертий. І дуже комунікабельний.

 

Замість городу – лісовий сад

Село Гладке Козелецького району нічим не відрізняється від решти провінційних населених пунктів. Але тільки-но заходиш у двір, де мешкає наш герой Юрій Томилець зі своєю бабусею Наталією Олександрівною, мимоволі переносишся в якийсь інший часовий вимір.

Одразу увагу привертають дивні невеличкі будиночки. Виявляється, це маленькі мрії хлопця, які він без вагань втілив у життя.

«Все почалося з того, що мені вдалося вмовити бабусю і дещо витіснити город. Тут я посадив сосни. Було це десять років тому. Не випадково обрав саме ці дерева. За однією з теорій, вони є рослинами-регенератами. Їхня спіраль закручується вертикально до неба. Звідти постійно надходить позитивна енергія сонця. Коли мій сад дещо підріс, я викопав ставочок, і вже потім мені спало на думку звести саманний екобудиночок. Саман – це натуральний матеріал, що складається з суміші глини, піску, соломи і води. При будівництві він укладається вручну, тому форму можна обирати будь-яку. Я захотів круглу. В стелі вирішив зробити віконечко, щоб вночі можна було спостерігати за зорями».

За словами мого співбесідника, основна перевага будинків із саману – екологічна безпека. Більше того, в таких будівлях завжди панує сприятливий мікроклімат. Саман має чудову властивість вбирати вологу. Щойно вологість підвищується, саманні поверхні починають її поглинати. Якщо в кімнатах дуже сухе повітря, то саман виділятиме накопичену вологу.

У приміщенні у господаря також все натуральне: штори з льону, лежак – гуцульський вовняний. Нічого зайвого, аби легко зануритися в інший світ, далекий від шаленого і безкінечного марафону напружених міських буднів... Зняти з плечей тяжкий вантаж повсякденних проблем і стати самим собою...

Та є в Юрія ще один дім. Цікаво те, що спочатку він зробив до нього дах, а вже потім звів саму садибу.

«Мене завжди приваблювала покрівля з очерету. Замислився... Цікаво, чи вийде в мене? Спробував. Річ у тім, що стебла цієї рослини мають унікальну структуру. За властивостями і міцністю нагадують деревину, однак, на відміну від інших природних будівельних матеріалів, стебла озерного очерету не вбирають негативний вплив навколишнього середовища. Тобто, навіть якщо очерет росте в несприятливому екологічному районі, він залишається чистим. Більше того, якщо будь-який інший органічний матеріал для покрівлі неминуче деформується через опади, то для очерету умови підвищеної вологості є природними.

 

Очеретяний дах створює в приміщенні унікальний мікроклімат. По-перше, стебла рослини наповнюють повітря корисними молекулами і ефірними оліями, які благотворно впливають на дихальні шляхи і нервову систему людини. По-друге, вони забезпечують стійкість температурного режиму в приміщенні  за будь-яких погодних умов. Влітку в будинку з очеретяним дахом прохолодно, а взимку – тепло».

Зробивши дах, наш екознавець за деякий час звів під нього і будиночок. Незважаючи на те, що там ніде розвернутися, справжня  піч вмістилася. На ній господар готує смачнючі овочі-гриль та сушить фрукти, трави...

 

Земля відчуває, чого вам не вистачає

Від екобудиночків  прямуємо до лісового саду. Так наш герой лагідно називає свої насадження, які витіснили бабусин город. Окрім десятирічних сосен, тут красуються ялівець скельний, західна туя, блакитна ялинка, кедр, а також... гінкго білоба.

«Ця рослина унікальна, занесена до Червоної книги. У перекладі з японської «гінкго» означає срібний абрикос, – пояснює хлопець. – Це одне з найстаріших дерев нашої планети, тому його називають сучасником динозаврів. Протягом багатьох тисячоліть східна медицина використовувала гінкго білоба для лікування захворювань легенів, печінки, сечового міхура, ран, опіків і навіть від алкогольної залежності. Спочатку посадив його вже чималим деревцем, і воно всохло. Я тоді сміявся, мовляв, у мене на городі найдорожчі дрова. А вже навесні поряд проросло нове деревце. Це мене одночасно здивувало і потішило».

Трави споживати треба насамперед ті, що ростуть удома, переконаний Юрій. Він запевняє, що просто так ніщо й ніде не росте.

«У дворі родини, де часто сваряться, нервують, без сумніву, ростиме м’ята. Бо земля відчуває, що їм треба заспокоїтися. В когось багато кропиви – це свідчення, що дітям або батькам катастрофічно не вистачає вітамінів. Усі ми знаємо, що найбагатший вітамінно-мінеральний склад кропиви робить її корисні властивості майже всесильними. «Одна кропива замінює семеро лікарів», – так говорили наші предки. Ця трава була і є універсальними ліками від багатьох хвороб. Прекрасним харчовим продуктом, що збагачує раціон потрібними і корисними речовинами. У нашому дворі кропива росте, тому споживаю її у будь-якому вигляді: салати, чаї, борщ. Ще на городі є амарант (щириця). Рослина – рекордсмен за вмістом рослинного білка, а за його якістю перевершує такі добре відомі білкові рослини, як горох, квасоля, соя. Зелень амаранта в Японії прирівнюється до м’яса кальмарів. Хоча більшість вважає, що це звичайний бур’ян. Амарант можна засушити, змолоти на борошно і випікати смачні корисні хлібці. Мені вони дуже до вподоби. Коли їду до лісу, збираю на болоті мати-й-мачуху. Ще якісь цілющі рослини можу засушити, але все за бажанням. Лісові ягоди, горіхи обожнюю збирати. В сезон грибів мене взагалі з лісу не витягнути. Але, зізнаюся, мене не вабить процес «варити, смажити і їсти». Найбільше задоволення від того, що ти під час пошуків спілкуєшся з природою».

 

Цукерки з десяти трав

Наш герой не приховує, що експериментувати любить у всьому. То він у гончарстві себе спробував, то в лозоплетінні, доводилось і кондитером побути. Та ще й яким. Директор Козелецького музею Лариса Бригинець каже, що з Юрієм завжди цікаво їздити на ярмарки, фестивалі. Він постійно вигадує щось цікаве, тому біля нього завжди крутяться люди.

«Ярмаркували якось у Чернігові, то Юра цукерок з цілющих трав наробив. Вмить розібрали, – розповідає Лариса Іванівна. – Нам самим було цікаво, як він до такого додумався. А він каже: головне – обирати рослини, які можна вживати безлімітно, аби не нашкодити здоров’ю. Ми всі дивуємося: мовляв, а які ж ти береш? А він каже: є серед цукерок такі, де поєднується з десяток різних трав. Ось такий він у нас винахідник. А ще Юрко травоплетінням займається, навіть гуртківців у нас у Козельці навчав. Гарні в нього вироби виходять».

А ще хлопець розводить бджіл. Для цього на подвір’ї порозставляв видовбані колоди – імітацію вуликів. Сушить яблука, груші, абрикоси – це для нього найсмачніші зимові смаколики.

«Коли фрукти сохнуть, у повітрі витає незрівнянний аромат, ним можна насититися, навіть не скуштувавши, – зізнається наш герой. – Люблю споживати ядерця з кісточок абрикосів. У них цікавий смак, але більше п’яти в день не бажано. Пригощаю таким собі ексклюзивом і друзів. Хтось розуміє, дехто тільки плечима знизує, мовляв, і що тут такого особливого... Кожному, як кажуть, своє».

 

Нове життя старих мотоциклів

Після екомандрівки стежинами природи здавалося, що здивуванню немає меж. Та коли наш природолюб запросив мене відвідати місце, де він нині проводить найбільше часу, зрозуміла, що ця людина може поєднувати непоєднуване.

«Скоріш за все, те що я вам розповів, – то я вчорашній, а сьогоднішній я – любитель мотобайків. Зізнаюсь, давно кортіло щось старе відновити, вдихнути нове життя в стару річ. Мотоциклами «хворів» ще зі школи. Мав їх кілька. Крутив щось, доробляв... Але до чогось надреального не доходило. А зараз, коли стукнуло тридцять один, подумав, що не варто відкладати мрію на потім. Нині маю два мотоцикли, три мопеди. Працюю над їх відновленням. Інтуїтивно, нічого ніде не дивлюся і не читаю. Я не прагну швидкості, не рвуся до якихось мандрівок. Мене вабить сам процес реконструкції. Хочу, щоб все було на ходу».

Слухати Юрія надзвичайно цікаво. Він не живе так, як звикли ми. У нього що не день, то якесь нове відкриття. Запевняє: те, чого ми шукаємо упродовж життя, він вже давно знайшов. Душевний спокій та гармонія – зазвичай, це і є людське щастя.

Сніжана БОЖОК, фото автора

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"