Хімічна атака або загадкова смерть великої рогатої худоби

 

Майже щороку після обробітку полів пестицидами в Україні трапляються випадки, коли селяни скаржаться на погіршення стану здоров’я та захворювання  худоби, зокрема. Цьогоріч не минулося без втрат ВРХ і на Чернігівщині. Люди звинувачують у цьому аграріїв. Та підтвердити або спростувати їхні підозри, як виявилося, немає кому. У відомства, що відповідає за контроль застосування пестицидів і агрохімікатів, фактично зв’язані руки. А лабораторні дослідження ніяких серйозних захворювань у загиблої худоби не виявили, зсилаючись на звичайне отруєння. Тож довести вину чи невинуватість фермера, який працює на полях поблизу села Скрипчин, що на Козелеччині, виявилося неможливим.

Родина Романович – мешканці вищезгаданого села. Роботи не цураються. Мають в обробітку зо два десятки гектарів землі, тримають велику рогату худобу. За двадцять років, саме стільки господарі вирощують биків на м’ясо, загадкове захворювання траплялося лише одного разу. Два роки тому. Тоді, до речі, не лише в них тільна теличка померла, а й у двох сусідів, які випасали своїх підопічних поряд з полем, де пирскали соняшник, розповідають сільчани. Тоді взагалі, мовляв, не могли знайти винного. Скаргу у район писали, підписи збирали. Та цьогорічні втрати родини Романович налякали мешканців навіть ближніх населених пунктів. За два тижні в господарстві нестало трьох биків, двох телят і корови. Худоба відійшла в небуття загадковою смертю, запевняють скрипчани. 

Романовичі мешкають на околиці села, куди нас і направив пастух, що якраз гнав корів до озера на водопій. Чорнорябих в селі не так вже й багато. Але є люди, які не відмовляються від можливості заробити копійчину на молоці чи то утримують хоч одну ласунку для власних потреб. Для Юрія Романовича велика рогата худоба – це бізнес за рахунок чого й живе родина.

«Пай тещі й тестя я не обробляю, а використовую його замість випасу. Нам дуже зручно, бо він поряд з будинком. Вивів скотину, прип’яв і нехай пасеться», - пояснює господар.

Він проводить нас до місця, яке нещодавно стало трагічним для більшої половини його господарства.

«Ось бачите метрів за чотириста-п’ятсот ТОВ «Сираївське» вирощує пшеницю. Звичайно сільгоспвиробники використовують агрохімікати у своїй діяльності. Без них зараз нікуди. Директор і не заперечує цього факту. А з приводу того, що в мене худоба подохла, каже, мовляв, доведете провину – ми вам компенсуємо втрати. Але як? Як довести, коли звідусіль лише співпереживають, а допомогти ніхто не може. Я ладен був заплатити скільки треба за ті аналізи, та мене ще в лабораторії попередили, що нема у них таких суперприладів, аби зробити заключення напевно. У Чернігові я заплатив 750 гривень за два аналізи, які показали, що тварина була здорова: шлунок і печінка в нормі. А ветеринар пояснив, що то отруєння, можливо хімікатами, яке викликало токсикоз. Мовляв, у роті тварин все покрилося слиззю, воло розбухло і корова почала задихатися».  

Свої збитки Юрій Григорович оцінює в сто тисяч гривень. Але на компенсацію вже й не розраховує, бо прості селяни, зазвичай, лишаються на одинці зі своїми проблемами.

«Бички то одне, а корова яка пропала – аж серце мліє. Ціни їй не було. Стільки молока давала...», - бідкається господар.

Решту господарства вдалося врятувати, хоча перехворіли всі, запевняють Романовичі. Тепер вони не ризикують випасати свою худобу біля поля. Женуть подалі. 

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"