«Густинські етюди» прилучанки Лілії Бондаревич (Черненко) знаходяться в зовсім іншій поетичній реальності
Днями ж письменниці випала нагода поділитися з читачами особистими переживаннями, ставленням до віри та станом душі – на презентації власної збірки духовної поезії «Густынские этюди», яка нещодавно вийшла друком з присвятою ігуменії Густинського Свято-Троїцького монастиря матушці Вірі. Головним чином завдячуючи справжньому подвижницькому подвигу ігумені Густинська обитель відродилася та набула нинішньої краси й величі.
«Я любила Густинський монастир, коли ще він був занедбаний та невідбудований. І тоді те місце оточувала незвичайна атмосфера духовності й святості. Ніхто ніколи до кінця не пізнає Густиню – дивовижну країну Віри, Надії, Всепрощення...» - переконана Лілія Бондаревич (Черненко).
Збірка духовної поезії визрівала в неї давно: «Якось я показала кілька віршів матушці Вірі, і її схвалення стало для мене благословенням», - каже поетеса. Для неї, авторки десяти книжок, «Густынские этюди» - це своєрідний дебют, перше видання духовної поезії. Її особливість у тому, що такі вірші ніби знаходяться в зовсім іншій поетичній реальності, адже вони звертаються до душі та духу.
На планету совсем бесшумно
Дождь летит, листопад и снег…
А Господь уже всё придумал –
Про меня. про тебя. про всех…
Ці вірші прості й вишукані водночас. Відкриті та справжні, як людські емоції й почуття. В них – прагнення осягнути себе та оточуючий світ, знайти відповіді на одвічні питання, що упродовж століть не дають спокою людській душі, яка шукає Бога. В них – любов і лірика, шедевром яких Лілія Бондаревич (Черненко) називає Пісню Пісень Соломона та рядки про любов з послання до коринфян Святого Апостола Павла. До осягнення любові – земної та духовної – звертається й у своїй поезії:
Любовь даётся только свыше –
Даётся небом только раз.
И внуки, может быть, напишут
Историю любви – про нас...
