Геноцид XX і геноцид XXI століть: різні методи, одна мета
Українська нація століттями існувала як бездержавна, однак навіть у нелегких умовах поневолення українцям вдалося не тільки зберегти себе як народність, але й зростити власну еліту, бути спроможними до повстання та прагнення незалежності. У чому секрет? Вся річ – в архетипах. Знищивши їх, знищать і українців!
На початку XX століття над зміною наших архетипів серйозно почали працювати марксисти. Марксисти, і перший із них – Сталін – чудово розуміли, на що замахуються. Він і нам теперішнім пояснює, що українці мали пов’язаний із землею широкий соціальний шар (клас), що природно цементує українську націю. Тому, винищуючи селянство, вони поборювали її саму. Поза сумнівом, дії тоталітарного режиму в період 30-х років двадцятого століття в СРСР мали ознаки політичної технології і спричинили злам психіки населення, що проживало на території Центральної, Південної та Східної України.
У ХХІ столітті за зміну архетипів взялись ліберали – менш радикальні за марксистів, але більш витончені в технологіях. Працюють вони іншими методами, але в тому самому напрямку. Завдання – знищити українське село, не допустивши створення широкого соціального незалежного класу господарів. До цього часу в них все виходило: населення зменшувалось, урбанізувалось, села помирали. Наступний етап – забрати в селянина землю, але не так, як їхні ідеологічні попередники, – силоміць. Принижений бідністю селянин має віддати землю добровільно. Це буде завершальний етап знищення українців. Нам переламають хребет і заженуть в бетонні резервації міст, як нещодавно загнали бразильців у бетонні джунглі фавел (нетрі на околицях міст). З них ми вже навряд чи виберемось.
Віталій НАЗАРЕНКО
