Дорогу треба ремонтувати, а не плани складати

 

Ремонт дороги від Бобровиці до Ярославки, Старої Басані і Пісок закладений у планах управління капітального будівництва Чернігівської військової обласної держадміністрації, передбачені й відповідні кошти з обласного бюджету. Але вже й літо давно повернуло на завершення, осіння негода не за горами, а пошкоджена природними чинниками і технікою окупантів асфальтівка залишалася у суцільних вибоїнах. Тож керівництво товариства «Земля і воля» вирішило провести ремонт дороги протяжністю тридцять кілометрів за власні кошти і якісним асфальтом, виготовленим на своєму заводі.

Бригада з п’яти досвідчених дорожників на чолі з Рачиком Ламазяном стала до праці 1 серпня, а через десять днів завершила ремонт асфальтівки на центральній вулиці села Пісок – третього, останнього населеного пункту на цьому шляху. За кошти товариства «Земля і воля» відремонтовані також ділянки доріг по Марківцях і аж до адміністративної межі земель Козелецької громади, від Бобровиці і до кінця Озерян, до Кобижчі й по селу. На ці дорожні роботи й матеріали витрачено з каси господарства не один мільйон гривень, відповідно стільки ж зекономлено коштів з обласного бюджету – вони будуть використані на ремонт доріг інших напрямків, і справедливо буде, якщо це стосуватиметься ділянок на території Бобровицької об’єднаної територіальної громади. Як то кажуть, хто сам результативно працює, тому й передусім допомагати потрібно. Зокрема, щоб область завершила ремонт дороги до Браниці, що передбачено відповідним обласним планом. І там почали ремонтувати асфальтівку, але до завершення ще дуже далеко, а ремонтники раптом кудись виїхали.

 

 

 

 

 

 

 

 

На жаль, й ініціатива товариства «Земля і воля» стосовно ремонту доріг за кошти господарства не поширюється в громаді, та і по всій області треба ще пошукати такі приклади виробничих колективів, зокрема й аграрних. Хоч на землях громади працюють і набагато більші агрохолдинги, ніж ТОВ «Земля і воля». Не бачимо участі в будівництві та ремонті доріг місцевих виробничників, торговельників, побутових і транспортних бізнесменів, котрі тут живуть і на хліб з маслом заробляють в однакових умовах воєнного часу. Їхній численний транспорт теж їздить місцевими дорогами, а не по небу літає, – легковий, вантажний, великовантажний.

Існують в громаді й інші приклади: скажімо, як рядовий простолюд кидається допомагати переселенцям, біженцям від війни, потерпілим від неї, клятої, просто нужденним землякам. Останньою копійкою, окрайцем хліба діляться. А щоб відремонтувати десь дорогу, тротуар, сміття вивезти – ніякої черги не побачите з представників місцевого бізнесу. То – прерогатива тільки колективу ТОВ «Земля і воля»? І ніби так і треба. Не говорячи вже про найбільше забезпечення людей роботою, а бюджету – стабільними надходженнями. Днями господарство виплатило своїм працівникам шосту місячну зарплату з початку війни. І про порядки на полях та дорогах не забуває – не гірший той порядок, ніж на євроланах і трасах.

 

Григорій ЗАГРЕБЛЯ

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"