Дендропарк на сільському подвір’ї
Будинок В’ячеслава Шинкаренка легко знайти у Кошанах. Тут із-за паркану визирають незвичні для пересічного мешканця дерева, кущі, квіти. Цей чоловік замість того, аби закласти сад із вигідних плодоносних дерев, вирощує такі рослини, що зазвичай навіть їхні назви важко вимовити: метасеквоя гліптостробовидна, піраканта, карликові самшити, рододендрони, азалії… Ну і більш звичні для природолюбів: ялівець, блакитні ялини, туї, бальзамічні ялиці… Не віриться, але цей унікальний шедевр природи створив своїми руками звичайний мешканець невеличкого села, що на Козелеччині. Без належної освіти, 64-річний В’ячеслав Іванович останні десять років плекає в домашніх умовах дивовижні рослини, про які може розповідати годинами. Його гордістю є колекція з рододендронів, які милують око білим, рожевим, жовтим, фіолетовим цвітом. Та серед улюблениць – метасеквоя, яка дійсно зачаровує своєю красою.
Казкове подвір’я
«Вона занесена до Міжнародної Червоної книги. А я її виростив навіть не із саджанця, а з насіння, яке придбав на Закарпатті, – хвалиться господар, показуючи «родзинку» свого незвичного саду. – Цікавим є те, що рослини цього виду спочатку були виявлені у викопному стані, у вигляді скам'янілих останків на японському острові і вид вважався вимерлим. Метасеквоя з пізнього крейдяного періоду, коли вони були одними з домінантів в лісах на величезних територіях в Північній півкулі. Перший опис живих, а не викопних екземплярів цієї рослини був зроблений лише в 1942-му році в Китаї і це стало сенсацією століття серед ботаніків. Це дерево особливе ще тим, що воно не «листопадне», а «гілкопадне». Щоосені його хвоя забарвлюється в жовтувато-рожевий тон і опадає разом з дрібними гілочками. А ще вона дуже швидко росте – за рік на цілий метр».
Метасеквоя - улюблениця господаря
Плететься непрохідною стіною поблизу оселі В’ячеслава Шинкаренка і справжня «аптека» від усіх хвороб – лимонник китайський. Ця ліана родом із Далекого Сходу. Про її лікувальні властивості ходять цілі легенди.
«Унікальна рослина, – продовжує екскурсію для кореспондента «Чернігівщини» мало кому відомий, але такий обізнаний природолюб. – Її лікувальні речовини активно діють на серцеву діяльність, покращують кровообіг. Використовується при легеневих хворобах, судинній недостатності, зниженому артеріальному тиску, гастритах. При регулярному використанні лимонник настільки зміцнює організм, що він перемагає найважчі захворювання. Я багато читав про цю диво-рослину. За своїми цілющими властивостями вона нарівні з для всіх відомим женьшенем».
Лимонник китайський
Ще однією окрасою двору є звивиста верба – це одна з найгарніших декоративних листяних рослин. Її природна витонченість та вишуканість вражає. Вона нагадує ажурне мереживо. Більше того, за словами господаря обійстя, химерно скручені листочки зі зміною сезонів змінюють своє забарвлення. Ранньою весною листя смарагдово-зелене, влітку – сріблясто-оливкове, восени – оранжево-червоне. Це істинно японський стиль, тому інша назва цієї красуні – японська Матсуда.
Вічнозелена садиба
В’ячеслав Іванович справжній експериментатор, бо на його звичайному городі у будь-яку пору року зелено. Адже тут «господарюють» вічнозелені самшити, ялівець, ялинки, туї. І їх тут – до тисячі саджанців! Так говорить мій співбесідник. А от його дружина Тетяна Федорівна стверджує, що й того більше.
Ялівець лускатий
– Понад тисячу точно!, – запевняє господиня і проводить нас за будинок, де перед очима постає справжній молодий ліс. – З півтори тисячі – як оці всі маленькі порахувати. Якби він тут полов, то знав би. А то понасаджував, а бур’ян мені рвати (підморгує мені господиня, – Авт.).
– Що ти там вже бурчиш?! Йди-но краще гостям винограду вирви…
– Здався він їм. Ти б краще шашличком пригостив, – сміється пані Тетяна. – А то побудував мангал, а делікатесів не видно…
Господиня віддає перевагу плодам айви
Подружжя й досі «підколює» один одного за будь-якої нагоди, неначе залицяються по-молодечому. А прожили вони у щасливому шлюбі вже понад 40 років. Згадує Тетяна Федорівна, як колись майбутньому чоловіку за п’ять копійок брюки на танці прасувала.
«У 1976 році познайомилися. Обоє будували Зейську ГЕС (перша велика гідроелектростанція на Далекому Сході Росії. Розташована в Амурській області поблизу міста Зеї, – Авт.). Занесла ж доля.., – поринає в спогади господиня. – Я сама з Луганської області, чоловік родом з Пархимова (Козелецький район), а зустрілися на Далекому Сході. Треба ж так. Добре тоді померзли на сибірських морозах. Три роки працювали на будівництві. Він на крані, я в ПМК. Славік такий був парубок, хоч куди… Я йому штани за гроші тоді прасувала, щоб він до дівчат бігав (сміється – Авт.). За п’ять копійок, як зараз пам’ятаю… А повернулися додому вже чоловіком і дружиною. Поїхали до його батьків. Тут, у Козельці, я вже й доньку народжувала».
Нині подружжя по-справжньому багате. Мають трьох дітей, п’ятеро онуків і навіть одного правнука Андрійка.
«Для батьків головне – щоб діти-онуки здорові й щасливі були. Всі вони вже давно розлетілися з батьківського гніздечка. Тепер з чоловіком удвох «воюємо». Він будинок добудував, дах перекрили, ось так і живемо. Можна сказати у лісі. Дарма, що капуста не вродила, головне – вічнозелені буяють, – жартує дружина, коли бачить, що В’ячеслав Іванович до нас наближається. – Постарався благовірний, щоб на Новий рік не треба було ялинку купувати…».
Окрім декоративних дерев і кущів, у подружжя Шинкаренків великий город, де й досі у теплицях ростуть огірки, помідори, перець. Поле щороку засівають пшеницею, щоб годувати чимале господарство урожаєм з власної комори. У господаря є й трактор, тож все робить самостійно, без сторонньої допомоги. От тільки коли ці працелюби все встигають – одному Богу відомо…
Сон на бджолиних вуликах
Ще однією особливістю цього унікального сільського дворику є невеличкий апітерапевтичний комплекс, де можна не лише відпочити, а й підлікуватися, поспавши на бджолиних вуликах.
В’ячеслав Шинкаренко біля лікувального вулика
«Це загальне оздоровлення всього організму. Тут поспав три години – і почуваєшся так, ніби спав цілу ніч. Прокидаєшся іншою людиною, – кошанський господар показує збудований власними руками будиночок. – Науковці стверджують, що працьовиті комахи підвищують імунітет людини завдяки спільному з нами біополю. Мед, прополіс, пилок зберігається у вулику. Цими продуктами людина дихає. Виходить інгаляція. Це вже давно досліджено».
Найбільше полюбляє таку собі оригінальну систему оздоровлення 10-річна онучка Даша. Вона у захваті від сну на вулику. Каже, що бджоли допомагають побороти втому і насичують організм енергією.
«Дашка тільки у двір забіжить – одразу до вулика. Я їй кажу, мовляв, онучко, ти хоч у хату зайди, бабуся тебе чимось смачненьким пригостить, – бідкається пані Тетяна. – Ніякої реакції… Може лежати там годинами, слухати бджіл. А вже як належиться, тоді нам з дідом приділить увагу».
Правду кажуть, що захопитися чимось добрим і корисним всерйоз, вкладаючи в це всю свою душу, – це як отримати додаткову силу. А сили і завзяття у цих чудових людей – В’ячеслава Івановича і Тетяни Федорівни – на щастя, вистачає. Вони вражають і захоплюють всіх навколо результатами своєї щоденної праці. Тож від себе лише побажаємо процвітання їхній унікальній зеленій скарбниці!
Сніжана БОЖОК, фото автора
