Бобровицькі «борці за народ» прозрівають, їм би ще й «лікнеп» опанувати

 

П’ятнадцята сесія Бобровицької міської ради восьмого скликання прийняла рішення з 66 питань порядку денного. Голосування за них можна назвати одностайним, депутати від партій «Наш край» і «Європейська солідарність» (загалом шість депутатів) не голосували за включення в порядок денний питання про звіт директора КП «Міськдобробут». Натомість вони продемонстрували неабияке «прозріння» стосовно вкрай необхідного фінансування проектів з вирішення першочергових проблем життя громади.

Скажімо, депутат Григорій Виноград обґрунтував потребу спорудження водяної свердловини в мікрорайоні залізничного вокзалу, де жителі мають, передусім у літні місяці, незадовільне централізоване водопостачання, і ця проблема загостриться після збільшення кількості абонентів споживання води, що планується. У районі колишнього цукрозаводу теж потрібна нова свердловина, бо стара подає у водогін неякісну для харчового споживання воду, ще й не забезпечує потребу.

Депутат від «Європейської солідарності» Богдан Кучерина підняв питання фінансування в сумі 350 тисяч гривень для капітального ремонту приміщення в опорній лікарні, щоб там розмістити сучасне медичне устаткування. Заодно зробив гостре зауваження, мовляв, на програму регулювання чисельності безпритульних тварин гуманітарними методами передбачають сто тисяч гривень, а на лікарню грошей немає – виходить, що собаки цінніші за людину. Окремі депутати зробили серйозне зауваження колезі: безпритульні собаки зграями розгулюють по вулицях, біля шкіл і дошкільних закладів, поводяться агресивно щодо дорослих людей і особливо дітей. Зменшити цю загрозу законодавство дозволяє лише гуманітарними методами, а за відстріл бродячих собак передбачена кримінальна відповідальність – у Євросоюз ідемо. Та й на ремонт в лікарні відшуковуватимуть кошти, внесуть доповнення до бюджету.

З обуренням депутата про те, що статус безпритульних тварин ставиться вище людини, можна б теж погодитись. Але чому він, як і депутати від «Нашого краю», не звертали уваги на підняті тепер проблеми водопостачання і ремонту приміщення в лікарні, коли витрачалися майже п’ять мільйонів гривень на недолугий ремонт невеликого шматка площі в Бобровиці? Цих коштів вистачило б на спорудження двох водяних свердловин (близько двох мільйонів за одну), на невідкладний ремонт приміщення для встановлення сучасного флюорографа, залишилися б 100 тисяч гривень і для програми регулювання чисельності безпритульних тварин. Невже ці фінансування менш важливі для життя людей громади, ніж оті квадратні метри покладеної на площі не першокласної тротуарної плитки? Хоча з риторики меншості депутатів – фінансування водогону і лікарні вкрай важливе. Тобто прозріли, але вже після того, як майже десять мільйонів бюджетних гривень «списали» на площу і «мертві» очисні споруди. Варто й те нагадати, що саме «прозрілі» депутати грудьми ставали на захист тих керманичів громади, що так безвідповідально розтринькували народні мільйони.

П’ятнадцята сесія Бобровицької міської ради проходила спокійно, одностайно прийняла всі важливі рішення, але висвітлила й ще одну, на перший погляд, незначну проблему, на яку «хворіють» і депутати обласного та парламентського рівнів. У ході голосувань за паспорти Програм, у які внесені певні бюджетні зміни, виникло багато питань від депутата, що «вболіває за народ». Двом фахівцям фінансового управління доводилося довго розтовкмачувати депутату з вищою юридичною освітою, що за зміни до відповідних Програм депутати проголосували на минулій сесії, тепер треба проголосувати за паспорти з тими змінами, що є в проектах рішень цієї сесії. Невже для роз’яснень і таких проектів рішень потрібно додатково організовувати спеціальний «лікнеп» для депутатів, в тому числі й тих, хто має таку вищу освіту? Чи то просто піарним прискіпливим методом демонструється велике піклування про виборців, про правильне розподілення бюджету? Чому ж не демонструвалася така принциповість тоді, коли явно розтринькувалися мільйони на очевидні не першочергові потреби громади? Та і взагалі, депутат мав би опанувати «лікнеп» громадського діяча ще перед тим, як погоджувався балотуватися в депутати. А вже коли одержав мандат, виставляти себе слухачем «лікнепу» – ганебно й безвідповідально перед виборцями. Хоча цього не соромляться парламентарі – що тоді говорити про депутатів найнижчого рівня? Правда, за свої права, передусім за право ділити владні портфелі і розпоряджатися народними бюджетними фінансами, вони борються не менш завзято, ніж їхні «кумири», що засідають у столиці під скляним куполом. Бобровицькі «борці за народ» це демонструють яскраво від каденції до каденції, від одних граблів до інших, – впродовж тридцяти років Незалежності. Що від цієї заїдливої депутатської боротьби має громада – кожен дорослий бобровичанин може проаналізувати.

У порядку денному сесії стояло й питання «Про звіт директора КП «Міськдобробут» про роботу та результати діяльності комунального підприємства за 2021 рік. Звітувати мав би директор Василь Кучерина, але він не з’явився на сесію, головний інженер комунгоспу Георгій Дудар повідомив депутатам, що Василь Кучерина і його заступник Андрій Лісовий (керував збиранням і вивезенням сміття) подали заяви про звільнення з посад. За ними покинули господарський двір комунгоспу автомашина для вивезення рідких побутових відходів (нібито придбана нардепом Борисом Приходьком) та ще дві одиниці спецтехніки, теж одержані, як кажуть, від благодійників із числа місцевих депутатів. Місяць тому працівники, які працювали на цій техніці без спеціальних дозволів, склали екзамени й одержали офіційне право роботи на ній. Тепер чекають на нові, теж давальницькі спецмашини. І вони надійдуть. Хоч у міськраді були кошти на придбання спецтехніки для комунальної служби, але розпорядники бюджету кинулися грати в депозити під ганебну банківську ставку та фінансування недолугих проектів. Комунальне ж підприємство залишилося не тільки без спеціальної техніки, а й без коштів для виплати зарплати працівникам. Відставне керівництво «Міськдобробуту» не подбало й про запас на зиму піскової суміші для посипання слизьких доріг і тротуарів, про створення належної ремонтної бази. Який слід після себе залишили керівники комунальної служби та їхні теж відставні «хазяї» з міськради? На щастя, рядовий колектив комунальників не опускає рук, не треба «лікнепу» й головному інженеру Георгію Дудару – полковнику у відставці, льотчику-афганцю. Він переконаний, що за лічені дні їхня служба увійде у повноцінний належний ритм роботи.

 

Григорій ВОЙТОК

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"