Всю владу – в руки адвокату Іванюку!?
Намальованого такого лозунгу в Бобровиці поки-що не видно, але він уже уявно висить над громадою району. А продукує ту уяву адвокат Геннадій Іванюк, котрий віднедавна став головою громадської ради при Бобровицькій райдержадміністрації. У своєму листі до Голови Національної поліції України Х.Деконаідзе він пише: «… прошу вирішити питання про обов’язкову участь представника Громадської Ради при Бобровицькій РДА у комісії про проходження атестації працівників поліції по Бобровицькому району, оскільки більшість нинішніх працівників поліції (колишньої міліції) за своїми моральними та діловими якостями (на думку громади) не мають права обіймати посади в Національній поліції України і не повинні пройти дану атестацію».
Відразу наголошу, що якби це написав якийсь революційний горлопан-авантюрист, то не звернув би на те уваги, оскільки такі завжди рвуться в авангард історії своїми недоумкуватими гаслами, повчаннями, висновками. Але в даному випадку таке «видав на гора» … практикуючий адвокат. Передусім дивує те, навіщо він відстоює участь представника громадської ради в атестаційній комісії, коли в його листі вже винесений «вирок»: «…більшість нинішніх працівників не мають права обіймати посади в Національній поліції і не повинні пройти атестацію».
Правда, цей свій присуд Геннадій Іванович підсилив фразою в дужках – (на думку громади). Не уточнив тільки, на думку якої громади? І хто та яким чином вивчав ту думку? Не вказав також, за якою нормою українського законодавства громадська думка може замінити роботу правоохоронних і судових органів та узаконених атестаційних комісії?
Категоричне рішення Іванюка стосується не якогось конкретного міліціонера-поліцейського, запідозреного в певній протиправній діяльності чи морально-ганебній поведінці, а «переважної більшості» складу Бобровицького райвідділу. Ту більшість адвокат одним розчерком пера поставив поза законом, позбавив презумпції невинуватості, визначив ділові та моральні якості.
Чим же роздратували Бобровицькі поліціяни громадського активіста? Пояснення випливає з його листа «наверх»: представник поліції «не з’явився на засідання громадської ради, грубо проігноровано лист-запрошення».
Яку ж норму типового положення про громадську раду при РДА порушив представник правоохоронних органів? На жаль, фаховий юрист не вказав. І не тому, що, може, забув - тієї норми не існує.
Громадська рада при РДА створюється для здійснення громадського контролю за діяльністю районних органів виконавчої влади. Але до них, як відомо, не належить відділення поліції. Та і в контрольних функціях чітко прописані права громадської ради:
- залучати до роботи ради представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників вітчизняних та міжнародних експертів і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців;
- організовувати і проводити семінари, «кругли столи» тощо;
- отримувати в установленому порядку інформацію для забезпечення діяльності ради (від районних органів).
Тобто, громадська рада не наділена правом викликати в обов’язковому порядку кого б то не було для заслуховування на своєму засіданні, більше того – представника правоохоронного органу. Вона може лише залучити до роботи, і то за згодою його керівництва.
Звісно, набагато складніше, ніж когось заслуховувати, готувати та подавати пропозиції щодо організації консультацій з громадськість стосовно важливих проблем життєдіяльності району, збирати та узагальнювати пропозиції від інших громадських організацій і добиватися від РДА реагування на них, організовувати фаховий аналіз роботи районних органів влади для інформування громади і правоохоронців тощо. Саме така робота прописана в положенні про Громадську раду. Втім, голові Іванюку, видно, більше до вподоби права і статус колишнього бюро райкому Компартії?
Певна річ, і громадська рада, і кожен громадянин мають право висловити свою думку письмово чи в усній формі стосовно моральних та ділових якостей будь-якого посадовця, в тому числі й поліцейського, але за конкретне його діяння, і без винесення «вироку», як кажуть, без суду і слідства. Якщо ж такий «вирок» пише професійний адвокат – тоді чи він сам має моральне право говорити про чиїсь ділові та моральні якості?
Григорій Загребля
