В українській владі, як у тієї змії: шкіра міняється, а звички – ні
«Кришування» корупції йде з ОДА?..
З благословення Чернігівської обласної держадміністрації в другій половині 2015 року Бобровицька районна влада активно взялася була за проектування економних котелень на твердому паливі в Озерянській, Вороньківській, Старобиківській і Олександрівській школах та Кобижчанському дитячому садку. Місцева приватна організація «Факел» оперативно виконала необхідні проектні роботи, за які заплатили відповідні сільські ради. На сесії Бобровицької районної ради голова постійної бюджетної комісії, виконавчий директор нашого господарства Валентина Чернякова внесла пропозицію, щоб доручити будівництво котелень теж місцевим будівельникам, оскільки тоді й районний бюджет одержить додаткові надходження. Депутати й представники райдержадміністрації підтримали цю пропозицію.
У лютому 2016 року стало відомо, що з державної програми регіонального розвитку Бобровицькому району виділено 1мільйон 800 тисяч гривень для спорудження поки що трьох котелень. Заодно з Чернігова (за словами районних чиновників) рекомендували й будівельну компанію «Тіммет».
Тобто, про додаткові надходження в місцевий бюджет тепер годі й думати? Можна б припустити, що рекомендація з обласного центру стосовно чернігівського виконавця робіт переслідує мету забезпечення вищої якості й надійності тих робіт? Та в це важко повірити, оскільки чернігівський «Тіммет» для будівництва котелень найняв … бобровицьких фахівців, причому з тієї місцевої фірми, яка розробляла проекти і збиралася споруджувати ці об’єкти.
Отже, крім недоодержання місцевим бюджетом додаткових надходжень, подорожчає й вартість будівництва? Адже залучення до виконання проекту посередника передбачає додаткові «накрутки». Видно, комусь так угодно?..
З цього приводу голова бюджетної комісії районної ради Валентина Чернякова звернулася до недавно призначеного (29 квітня ц.р.)голови райдержадміністрації Василя Кучерини, щоб відстояв у області пропозицію району стосовно місцевого виконавця робіт. Та, за словами Валентини Онисимівни, новий голова безпомічно розводив руками і вказівним пальцем тикав «на верх». Потім не стримався і вголос признався, що настирлива рекомендація-вказівка, щоб котельні в Бобровицькому районі будувала чернігівська приватна фірма, йде від … одного із заступників голови обласної держадміністрації. Отакої!.. А в Києві безперестану лементують про якусь боротьбу з корупцією!..
Ще на одному, думаю, цікавому факті наголошу. До призначення Василя Кучерини головою РДА, район жив майже протягом року під керівництвом лише колишнього заступника голови РДА. Тепер же новопризначений голова, без найменшого досвіду в державному управлінні, працює ось уже три місяців без жодного заступники. Не від одного бобровичанина чув жартома-співчутливо, що то 
«комісар» району, який із своїм штабом отаборився в райлікарні, ніяк не підбере йому кандидатів на заступники, вже з багатьма провів співбесіди, а самому молодому голові, мовляв, важко розібратися в усьому, в тому числі й у отих «відкатних» будівельно-фінансових схемах.
Але ж у нього є впливові та надто «досвідчені» партійні опікуни – один «комісар» чого вартий, причому з президентської партії. Щоб призначити свого Кучерину на посаду голови райдержадміністрації (відомо з достовірного джерела), він достукався до лобістів найвищого рівня. А щоб захистити бодай які інтереси Бобровиччини?.. Руки не доходять?.. Чи бажання немає?..
До речі, схема з комусь вигідним виконавцем робіт з державним фінансуванням аж ніяк не нова й у Бобровицькому районі. Так, після першої «Революції гідності» - помаранчевої – районна влада належала теж пропрезидентській команді – Ющенковій. Тоді «патріотичне» керівництво відділу освіти уклало угоду на виконання будівельних робіт по школах, зокрема й стосовно спорудження на той час дуже модних газових котелень, теж з однією чернігівською фірмою, яка потім найняла будівельників … Бобровицького райагробуду, уклавши з цією організацію свою угоду. За такою схемою кошторисна вартість об’єктів бюджетного фінансування підскочила щонайменше відсотків на 40 – фахівці райагробуду підрахували. Як правило, в такі схеми закладаються «відкати».
Дещо призабута вже й «хитромудра» історія по Новобиківській школі, де контролюючі органи розгледіли на ремонтних роботах, замовником яких був той же «патріотичний» райвідділ освіти, перевитрату кількох сотень тисяч гривень. Правоохоронці порушили навіть кримінальну справу. Але представники ріднішої влади її «зам’яли». Тепер один з головних фігурантів знову хоче повернутися «на Олімп», адже в районі вже найновіша своя влада.
От і кажу, що в українській владі взагалі, і в бобровицькій зокрема, як у тієї змії: шкіра міняється, а звички і корупційні схеми – Ні! Бо ми, конституційні контролери тієї влади, - недолугі і безвідповідальні передусім самі перед собою, перед долею наступних поколінь.
З власного досвіду
Корупційно-«відкатну» схему запровадили «будівничі» незалежної України. Вони не придумували нового велосипеда, а взяли старий, названий в народі «могоричем», за який колись «пробивали» в столиці фонди на матеріали та державні фінанси, - і реформували його на сучасний лад, «узаконивши» розкрадання державної скарбниці до космічних розмірів.
Поширили ту «заразу» й на «оновлену» сільськогосподарську економіку, що «дістає» й наше, не державне підприємство. Причому ряд корупційних схем узаконили. Скажімо, щоб спорудити якийсь виробничий чи соціальний об’єкт (наголошу!) за власні кошти, ми повинні спочатку одержати численні дозволи, обкладені хабарами, а потім ще й наймати для будівництва «спеціальні» фірми, які обов’язково «накручують» кошторисну вартість новобудови на 35-45 відсотків.
Останню проблему наше товариство «Земля і воля» вирішило швидше: сформували свої будівельні бригади і одержали ліцензії на їхню роботу. Відразу зазначу, що на кожному новому об’єкті економимо мільйони й навіть десятки мільйонів гривень. Ті гроші зароблені нашим колективом, тож ми їх рахуємо, перш-ніж на щось витратити. А з державної скарбниці, певна річ, можна й на посередників тратити? Владним чиновникам це б присікти, а вони навпаки – ініціюють і «кришують», звісно, не за «спасибі».
Важче боротися з хабарництвом при одержанні численних дозволів від численних державних і «одержавлених» приватних структур. Найбільше мене вразила (якось уже писав) 
нахабна відвертість колишніх чиновників залізниці: вони зажадали від мене … 200 тисяч доларів хабара за видачу нашому господарству всіх необхідних дозволів на спорудження шестикілометрової під’їзної залізничної гілки. І це при тому, що об’єкт будувався за наші кошти, він передбачав додаткові грошові надходження в касу залізниці (за технічний нагляд), скорочення автомобільних перевезень по дорогах Бобровиці, створення нових робочих місць з додатковими відрахуваннями до бюджету.
Була ще одна умова залізничних чиновників – щоб під’їзну вітку будувала їхня спеціальна організація, відповідно, – з великими «накрутками» на кошторис. Важко було, але відбились від цієї «пропозиції», зіпсували й апетит хабарникам. Тож і дивує мене – чому державні чиновники не добиваються подібного? Кому вони служать?
Наш виконавчий директор Валентина Чернякова недавно розповіла, що голова Бобровицької райдержадміністрації Василь Кучерина ображався в її присутності за те, що я часто згадую його у своїх публікаціях. Але ж я не риюся у його «білизні», навіть не критикую за низький професіоналізм при керуванні районом, а звертаю увагу на виконання того, що закладено у опублікованих районною газетою програмних засадах голови РДА, на обіцяне ним громаді району, 
коли заступник голови обласної держадміністрації Наталія Романова у парі з народним депутатом Олегом Дмитренком «коронували» його на посаду голови райдержадміністрації.
Це цілком законна і необхідна практика кожного справді демократичного суспільства. Чи, може, чекати, щоб згадувати про ті наміри й не виконані обіцянки, коли Кучерину з влади поженуть? Так роблять крикуни-популісти всеукраїнського і місцевого рівнів, а я хочу, щоб у нашому районі запрацювала місцева влада нарешті на користь громади району. Хочу також, щоб і в державі запанували порядок та робота на благо українського суспільства. Причому, це не просто моя законна конституційна вимого як одного із складової джерела влади, а і як вимога до державників від керівника трудового колективу, що самотужки, без нічиєї вказівки, багато робить для розвитку району і підвищення достатку його мешканців, щорічно збільшує бюджетні поповнення. По-суті, ми робимо те, що наобіцяв Кучерина під оплески активу району на своїй презентації. Тоді на «підхалимні» оплески «партійні опікуни» й активісти рук не шкодували, а для конкретних справ, видно, їхні рученята надто ніжні і ліниві.
У наступну суботу минає сто днів, як Василя Кучерину призначено головою Бобровицької райдержадміністрації. Скільки ще треба йому покерувати, щоб у районі побачили хоча б якийсь крок до виконання чи не найважливішої для старіючого населення програмної обіцянки новопризначеного голови РДА: «Вважаю за необхідне створення можливостей для охоплення всіх, хто цього потребує, якісним медичним обслуговуванням»?
Наразі цим займається ТОВ «Земля і воля», створюючи медичні центри для здешевлення медичної допомоги. 
Лише наше господарство ремонтує дороги за власні кошти, хоча було обіцяно, що до цієї роботи залучатимуться всі підприємства й організації, вантажний транспорт яких їздить по дорогах. І корупційні оборудки із землею сільськогосподарського призначення розкривають депутати від «Землі і волі», а не «борець» з корупцією та професійним невіглаством – як написав у програмі Кучерина. Останній приклад тієї боротьби – в розповіді вище.
За 25 років юридичної незалежності в Україні змінилося два десятки урядів, п’ятий Гарант гарантує «своєму народу» процвітання і правово-соціальний захист. Десяток владних команд, передусім райлікарнівських, поперемінно «розбудовують» Бобровицький район. З якими результатами – нехай люди дають оцінку. Я ж з гордістю скажу про одне: черги влаштуватися на роботу помітні лише в нашому господарстві. І зарплати в наших працівників найвищі по сільськогосподарській галузі області. І безкоштовне житло для працівників досі будуємо…
Наш секрет успіху полягає в тому, що найголовнішу суспільну марку, що зветься людським фактором, високо тримаємо ще з радянської доби. Незалежно від того, в яку шкіру вдягнута продажно-зажерлива українська політична і державна так звана «Еліта». Ще й приклад боротьби за свої права показуємо. Шкода, що здебільшого показуємо те для … політично засліплених і оглухлих. Але оптимізму не втрачаємо. Відповідно й результати в роботі та формуванні трудового достатку маємо кращі, ніж мають багато інших сонливо-ниючих співвітчизників, які не хочуть усвідомити, що тільки праця, а не манна в Неба, може пом’якшити будь-яке горе, – сказано не мною, а великим давньоримським філософом Цицероном.
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
