В Прилуцькому центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів кожна дитина – зірка

 

День Святого Миколая найбільше полюбляють діти. Ось і в Прилуцькому центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів до нього готувалися заздалегідь. Як і щороку, Миколай сюди йде зі смачними та яскравими подарунками та святковими сюрпризами. Один із них – казкова вистава, підготовлена студентами місцевого педагогічного коледжу ім. І. Франка.

Втім, увесь минулий рік для центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів у Прилуках був святковим, ювілейним: закладу виповнилося п’ять років. Сьогодні його вважають своїм другим домом 57 юних прилучан. Багато з них у центрі вчаться спілкуватися, дружити, розвиватися та осягати оточуючий світ.

-Дуже непросто сьогодні не лише в нашій державі, а й в усьому світі жити людям-інвалідам, - каже директор Прилуцького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів Лариса Проніна. - Дитину треба підготувати до цього. Тож наш заклад має на меті допомогти дітям перебороти труднощі розвитку, розвинути здібності, які дані дитині від природи, і найголовніше – створити умови для соціалізації, для інтеграції її в суспільстві.

Кожен з 25-ти спеціалістів центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів – фахівець своєї справи. Однак, результату можна досягти тільки спільними зусиллями лікарів, батьків та самої дитини. Наприклад, 44 наших діток потребують допомоги вчителя-логопеда. А ле ж більшість вправ потрібно обов’язково повторювати вдома. Як наслідок, ті діти, які відвідують наш заклад не перший рік, - краще говорять, краще рухаються, краще соціально адаптовані. Бо ми розширюємо кругозор дітей, проводимо екскурсії, знайомимо їх з тим, без чого сучасна людина не уявляє свого життя – наприклад, аптекою чи магазином. Пояснюємо призначення цих закладів, їх роль в житті кожного з нас.

А ще в центрі соціальної реабілітації проходить багато свят. Адже частина наших вихованців навчається в школах. Інклюзивна освіта – це, звісно, добре, але інколи на фоні здорових успішних дітей наша дитина непомітна. В нашому ж Центрі реабілітації кожна дитина – зірка. Тут вона не тільки спілкується з дітьми та знаходить собі нових друзів, а й не боїться проявляти себе в рукоділлі, концертах, змаганнях... Це підвищує власну самооцінку дитини, що, безсумнівно, дуже добре. Тому важливо, що поряд з психологічним, соціальним та медичним супроводом наші фахівці багато уваги приділяють розвитку творчих здібностей дітей.

- Самі навчаєте ваших вихованців творчості?

-  Не можна сказати, що це пілотний проект, але ми тісно співпрацюємо з управлінням освіти, завдяки чому на базі нашого центру працюють п’ять гуртків: «Бісерне сяйво», «Прикрась свій дім», «Сувенір», а також ляльковий і ракетомодельний гуртки. До нас приходять спеціалісти з Центру науково-технічної творчості молоді, Центру творчості дітей та юнацтва і працюють з нашими вихованцями. І як же приємно бачити результати цієї роботи! Адже наші діти надзвичайно талановиті. Не так давно вихованка центру соціальної реабілітації Ліза Радченко – авторка прекрасної вишивки бісером – брала участь в обласному й республіканському конкурсах, дійшла аж до міжнародного: разом зі своїм керівником Світланою Дорошенко поїхала в Болгарію, де зайняла призове місце. В Лізи вже було кілька персональних виставок: в нашому закладі, в ЦТДЮ, в Центральній міській бібліотеці ім. Л. Забашти.

Та найголовніше те, що наші особливі діти, займаючись в гуртках, розвиваються – під час роботи руками розвивається дрібна моторика рук, що сприяє також розвитку мовлення і плюс розвиток творчих здібностей.

- Діти якого віку відвідують Прилуцький центр соціальної реабілітації?

- У нас займаються дітки віком від двох до чотирнадцяти років. Після досягнення 14-річчя вони залишають центр соціальної реабілітації, хоча і діти, й їхні батьки хотіли б, щоб вони й далі відвідувати наш заклад. Річ у тім, що прилуцька громадська організація інвалідів «Фенікс» об’єднує молодих людей з особливими потребами, починаючи з 18 років. А в період з 14 до 18 років наші випускники ніде не зайняті. Звісно, це є проблемою, і ми думаємо над цим зараз. Однак, щоб мати змогу працювати з цією віковою категорією дітей, потрібен профільний напрямок – мають бути відповідні майстерні. Зараз ми не маємо ні фізично, ні практично таких можливостей.

- Ларисо Іванівно, великою проблемою соціальної сфери сьогодні є нестача фінансування. Напевно, Прилуцький центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів не є виключенням?

- Загалом наша матеріально-технічна база непогана. Маємо в цьому велике сприяння місцевої влади: ще коли організовувався Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, сюди були вкладені кошти місцевого бюджету. Сьогодні наші кабінети укомплектовані всім необхідним сучасним устаткуванням. Наведу лише один приклад: крісло для масажу коштує понад 40 тисяч гривень, воно відповідає найсучаснішим вимогам медицини. Постійно опікуються нашим закладом міський голова Прилук Юрій Беркут і начальник управління праці та соціального захисту населення міської ради Ганна Малиш. А ще хочу сказати, що прилучани – це особлива категорія людей. Дуже багато жителів нашого міста мають добре серце, допомагають нам з власної ініціативи, відгукуються на перше ж звернення. Не було такого свята, щоб директор агропромислового об’єднання «Прилуцький хлібодар» Людмила Супруненко не прислала нам 10-кілограмовий торт; до керівника будівельного ПП «НПБП «Стимул» Віктора Колесника йдемо щоразу, як треба чи то східці зремонтувати, чи то бензину дістати, чи то фундамент обвалився... Ніколи нам не відмовляє. Завжди відгукуються підприємці, купують подарунки до свят. Самі їх привозять, телефонують заздалегідь. І завжди йдуть назустріч нашим проханням.

Тож з тим, що сучасне суспільство жорстоке,  не погоджуся. На прикладі нашого центру можу запевнити, що це не так. Ми не обділені увагою ні влади, ні депутатського корпусу, ні прилучан. в наших діток є все, що їм потрібно – і медичне устаткування, і дороговартісні розвиваючі ігри, які центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів ніколи не зміг би купити за власний кошт.

Людмила СМИК

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"