У Бобровиці місячна плата за каналізаційні стоки, скажімо, для родини з трьох чоловік, може сягнути півтисячі гривень. Це значно більше, ніж згідно з державним грабіжницьким тарифом. Бо власником очисних споруд в райцентрі стали нові приватні господарі Бобровицького молокозаводу. Вони на свій розсуд встановили й завищені обсяги добових каналізаційних стоків, з чого й висока плата за каналізацію випливає.
Щоб уберегти користувачів централізованої каналізаційної системи від значних переплат за послуги, міська рада заходилася встановлювати на колекторі загальний лічильник стоків. Затія не з дешевих, тому Бобровицький міський голова Володимир Якушко звернувся з листом до генерального директора ТОВ «Земля і воля», Героя України Леоніда Яковишина з проханням виділити КП «Міськдобробут» фінансову допомогу в сумі 82 тисячі 600 гривень, наголошую, - на придбання лічильника. Допомога була надана.
До листа прохач додав рахунок № 28/11 від 28 листопада 2016 року на покупку «Містдобробутом» ультразвукового лічильника в комплекті за 82 тисячі гривень у фізичної особи – підприємця Аліни Музиченко. Ця угода теж виконана.
Та невдовзі зясувалося, що вартість лічильника в комплекті аж на 26 тисяч 600 дешевша, ніж просив міський голова суму грошей у товаристві «Земля і воля». Та й ФОП Аліна Музиченко ніякий не продавець лічильника, а лише посередник, що теж передбачає відповідні «накрутки». Витратилася вона, й коли безготівкових 26 тисяч переводила в готівку - все це входило в 82 тисячі 600 гривень. Хто придумав цю загадкову схему, по суті, розкрадання частини ёгрошей, виділених на благородну справу?
Відповіді на це запитання шукає Бобровицька поліція, яка порушила кримінальну справу «по факту». Передусім дивує таке: і лист-прохання грошей, і рахунок від «продавця» лічильника, щоб підтвердити суму допомоги, приносив генеральному директору «Землі і волі» міський голова Володимир Якушко. Невже він не розумів, що залучення посередниці до придбання лічильника у відомого виробника з міста Дніпра призведе до здороження?
Більше того, фізична особа підприємець Аліна Музиченко заодно працює й бухгалтером у приватного підприємця Анатолія Плиски, фірму «Факел» якого «Міськдобробут» залучив до встановлення лічильника на каналізаційному колекторі. 
Може, міський голова за рахунок випрошених грошей планував не лише придбати, а й встановити лічильник? В такому разі, виникає чергове запитання: навіщо було безготівкові 26 тисяч переводити в готівкові гривні, сплачуючи й банківську комісію в 600 з гаком гривень? Адже бухгалтер могла й по без готівці перевести гроші на рахунок свого шефа? Тож так і напрошується репліка: тут щось не так… Її продовжує й інший сумнів: якщо мер міста справді планував за випрошені в «Землі і волі» гроші й встановити лічильник, - то чи не дорогуваті послуги за 26 тисяч 600 гривень, що становить майже половину вартості самого лічильника?
Як уже зазначав, цими загадками і сумнівами займається поліція. З неофіційних джерел стало відомо, що фігуранти цієї справи вже дали цікаві пояснення стосовно отих готівкових 26 тисяч 600 гривень, аж до ймовірного «відкату»
Історія ж з встановленням лічильника каналізаційних стоків обросла й набагато глибшою та більш небезпечною проблемою. Поки міська рада «тягнули» з встановленням лічильника ( придбали його в кінці минулого року, але при спробі встановлення пошкодили колектор), розписувалася в своїй безпорадності перед новими власниками молокозаводу, накопичився борг «Містдобробуту» за каналізацію до півмільйона гривень. З свого боку, фізичні і юридичні споживачі каналізаційних послуг заборгували перед комунальниками, й ті не проявляють наполегливості в стягненні боргу. Це може обернутися відключенням міста від очисних споруд, отже страшною екологічною катастрофою.
У «Містдобробуті» пояснили, що власники молокозаводу вимагають надати їм графік погашення боргу з відповідними гарантіями, тоді вони дозволять встановити лічильник на колекторі стоків.
Недавно відбулася чергова сесія міської ради. Депутати розповіли, що міський голова переймався не стільки цією проблемою, як власним піаром навколо того, що хтось намагався підпалити його будинок. Хоча про цей випадок навіть заяви не подав до правоохоронців. Скаржився, що поширюється про нього й неправдива інформація стосовно історії з придбанням «дорогого» лічильника каналізаційних стоків.
Першим поширив цю інформацію на сайті «Сівещина» і в соціальній мережі голова так званого громадського об’єднання «Народний контроль та правозахист» в Бобровиці Євген Гробовий. Причому, інформацію подав не із знанням справи, а відверто злорадно: «Як Бобровицький міський голова та директор комунального підприємства «кинули» Яковишина…». Ніби, Яковишин грав з ними у якісь грошові оборудки.
Насправді, лише товариство «Земля і воля» кинулося допомагати місту, коли нові господарі молокозаводу відключили електрострум на очисних спорудах – організувало резервне електропостачання. Ще раніше запропонувало пайову участь з власником очисних споруд у заміні протрухлих каналізаційних труб на нові. Без найменшого зволікання відгукнулося на прохання міського голови стосовно придбання лічильника. А коли була виявлена певна підозра, то й до поліції звернулися. Роль же так званого народного контролю – попіаритись на кимось виявленому факті, називаючи це «оціночним судженням». Хоч такого судження й близько немає в його інформації.
Цікаво й інше: в яке місце був заткнутий «гострий» язик «народного контролера» Гробового, коли нові власники молокозаводу встановили захмарні обсяги стоків, відповідно й тарифи? Коли місто було поставлено на грань екологічної катастрофи?.. Чи, може, зацікавився питаннями, як захистити немічних від непомірних цін на ліки і продукти? До речі, у Бобровиці вони найвищі в області, а окремі й столичні переплюнули. Чому? Не чутно було запитання від «маститого» активіста стосовно того, за які заслуги сільський голова виписав собі премію в сумі, що дорівнює річній пенсії пересічного пенсіонера? Не помітив «народний» активіст і того, як передвиборчі сотні тисяч гривень кандидата в депутати Олега Дмитренка тратилися в Бобровиці на малювання проектів, за якими нічого не будується і не буде будуватися – після виборів ніхто грошей не дає. А, може, вникнув «контролер» у питання недолугої децентралізації і медичної реформи, в обґрунтованість підняття плати в маршрутках? У районі, як і по всій країні, нищівно вирізається ліс, передусім це стосується «Агролісу». Цією злочинною проблемою занепокоївся аграрник Яковишин, не дочекавшись тривожного голосу від … «народних контролерів». І такі запитання можна ставити й ставити, й відповіді на них не одержувати, й не одержувати. Бо не пам’ятається жодного випадку, щоб Гробовий, чи інший йому подібний «громадський діяч», на суд громади виставляв чиновників та політиків, які з каналізаційними стоками вихлюпують й свою Совість. Про це пише газета «Чернігівщина», в тому числі й за авторством Леоніда Яковишина.
Зрозуміло, така конкретна боротьба клопітна й навіть небезпечна. Куди простіше й престижніше зверху на злорадстві бігти в авангарді історії, де одні авантюристи. Вони давно поділили суспільство на тих людей, хто працює, і на їм подібних, хто ставить собі в заслугу результати цієї роботи. Таким навіть з каналізаційними стоками нічого вихлюпувати. Бо і в головах, і в душах порожньо, хіба що «пустомельні» язики працюють.
Григорій Войток
