Сільське господарство Прилуччини має бути представлене не лише рослинництвом, а й тваринництвом, переробкою та продажем готової продукції
Інтерв’ю з головою Прилуцької райдержадміністрації Олегом Власенком
Все побачити точно не встиг. Ознайомлюватися з районом намагаюся щодня. В першу чергу приділяю увагу закладам освіти, адже 1 вересня – не за горами, і найголовніше зараз, щоб всі діти пішли у відремонтовані та обладнані навчальні заклади, на сто відсотків готові до роботи.
Станом на сьогодні вирішено питання розблокування рахунків управління освіти, ми сплатили всю заборгованість за енергоносії, яка була доволі значною. Сподіваюся, що найближчим часом таку ж саму роботу проведу і щодо закладів медицини. Хоча й зараз скрізь, де буваю, обов’язково відвідую і ФАПи, і амбулаторії, і дільничні лікарні. І моя перша зустріч з колективом була саме районної лікарні.
За результатами першого півріччя ми вже уточнили певні кошти, і можу сказати, що близько 600 тисяч гривень буде виділено на потреби управління освіти та медицини. Ці гроші будуть вкладені у ремонт прийомного відділення райлікарні, в ремонти дільничних лікарень, переобладнання, встановлення енергозберігаючих котлів, облаштування теплих туалетів у навчальних закладах. Кожна копійка бюджету розвитку має бути витрачена на потреби наших людей і покращення надання освітянської та медичної послуг. Для мене зараз це головне завдання.
Які найбільші проблеми у Прилуцькому районі?
Головна проблема району залишається класичною і для України, і для Росії: це – стан наших доріг. Зокрема, у напрямках Ряшок, Сергіївки, багатьох віддалених сіл. Скажу відверто: ситуація дуже непроста. Ці дороги не ремонтувалися вже більше 20-ти років. Моє бачення вирішення цієї проблеми таке, щоб саме на цю роботу сконцентрувати кошти, які надаються сільгоспінвесторами по програмах соціальних угод. Бо якщо не почнемо цього робити найближчим часом, то потім ремонтувати вже буде просто нічого. Звісно, одне питання – робити ямковий ремонт, і зовсім інше – капітально ремонтувати дорогу. Це абсолютно інші кошти. На жаль, захмарні, які не під силу ні районному, ні місцевим бюджетам на території району. Тому будемо працювати з нашими сільгоспінвесторами. Ця робота вже почалася. Наприклад, зараз свої соціальні зобов’язання виконує підприємство "Цукровик": вже побудували більше 700 метрів доріг по Линовиці, зробили ямковий ремонт у напрямку Удайців, тепер вестимуть ямковий ремонт у напрямку Бубновщини. Такий підхід спостерігатиметься й надалі, кожне сільгосппідприємство братиме на себе соціальні зобов’язання та виконуватиме їх.
Я розумію, що треба і святкувати, і відзначати. Але економічну кризу ні в світі, ні в Україні ніхто не відміняв, і ми це бачимо щодня: коштів немає, а отже, витратити їх не можемо. Тому всебічно залучаємо кошти сільгоспінвесторів, за їхньої підтримки сподіваємося вирішити ці питання.
Який стан справ з інвестиціями на Прилуччині?
Прилуцький район має досить зручне географічне розташування, розгалужену мережу залізниці. Тому ми спостерігаємо на Прилуччині будівництво елеваторів, переобладнання сушильних комплексів, встановлення сучасного обладнання. Буквально на вересень заплановане введення в дію нового елеватора підприємства "Наташа-Агро", який знаходиться у Малій Дівиці. Тривають реконструкції інших сушильних комплексів.
Що стосується інвестицій, то думаю, що їх основна кількість буде спрямована саме в сільське господарство. Час показав, що воно залишається, мабуть, найрентабельнішою галуззю, яка в Україні найшвидше розвивається. Але це для нас не самоціль. Головне – зробити так, щоб сільське господарство Прилуччини було представлене не лише рослинництвом, а й тваринництвом, переробкою, продажем готової продукції. Тому що ті природні катаклізми, які бачимо сьогодні, змушують нас зовсім по-іншому підходити до самого поняття сільського господарства. Ми всі чудово пам’ятаємо, яка аномальна спека стояла два попередні роки. Коли, скажімо, кукурудза через спеку не родить, то її набагато вигідніше переробити на силос, пустити тваринам на корм, продати готовою продукцією. Це набагато рентабельніше, і найголовніше – ми підстраховуємо себе від непередбачуваних збитків. Крім того, зрозуміло, що одна справа – продавати зерно, і зовсім інша – борошно чи хліб. Тут вже мова йде про зовсім іншу рентабельність.
Наведу простий приклад. Землі підприємства "Хлібодар" мають найнижчу бальність землі, але дякуючи тому, що там є хлібозавод, молокозавод і що зараз будується переробний міні-м’ясокомбінат, вони цю рентабельність піднімають на досить високий рівень, і за рахунок цього мають можливість розвиватися, рухатися вперед, підтримувати соціальну сферу і мати свій ринок збуту.
Не так давно на Прилуччині побував представник Адміністрації Президента Олег Шепетін. Які враження в нього залишилися від цієї поїздки?
Олег Васильович був дуже здивований, наскільки змінилися і самі Прилуки, і підходи до розвитку сільського господарства на Прилуччині.
Зазначу, що головним моїм завданням було показати ті підприємства, які замкнули цикл розвитку сільського господарства, про що я щойно говорив. Ми подивилися державне підприємство "Івківці", де представлені й рослинництво, і тваринництво, і переробка, ведеться досить велике вкладання коштів у соціальну інфраструктуру: будується переробне підприємство, готельний комплекс.
Далі побували на Ладанському заводі "Пожспецмаш". Головною його проблемою все ще залишається збут продукції. Адже обладнання та потужності, які є на підприємстві, дозволяють працювати на значні обсяги виробництва, але, на мою думку, поки що без державних замовлень – саме українських – ми, на жаль, не зможемо підняти цей завод на хоча б 70%-ву завантаженість по роботі. Тому сподіваюся, що нова продукція, на яку зараз переходить завод – а це автопоїзди, навантажувачі, обладнання для тушіння пожеж в польових умовах – дасть можливість і переформатувати види продукції, і вийти на зовсім інші ринки збуту.
Кошти в сільському господарстві є, і керівники сільгосппідприємств готові купувати якісну вітчизняну продукцію за меншу ціну. Вже найближчим часом плануємо провести презентаційну нараду з керівниками потужних господарств, щоб розказати їм про продукцію та можливості «Пожспецмашу».
Сьогодні завод не може рухатися лише в одному напрямку – наприклад, пожежного обладнання. Це шлях в нікуди. Треба думати, як переобладнати виробництво на інші, більш прибуткові замовлення, пов’язані у першу чергу з сільським господарством.
Я особисто беру участь у придбанні будинку для цієї родини. За моєї ініціативи для його придбання богданівським сільгоспінвестором виділено 10 тисяч доларів. Постраждала родина зараз вибирає новий дім, оглядає можливі варіанти. Особисто я був у трьох з них. Вже визначилися у тому, що це буде будинок у Богданівні, і якщо будуть оформлені документи – то ми повністю оплатимо придбання цього будинку. Я налаштовую родину на те, що 1 вересня діти мають піти до школи з нової оселі.
Людмила СМИК
