Прилуччина відзначила 90-річчя району
З пагорба на Прилуччину дивиться древня берегиня Лада. Її символічну скульптуру вирізали з дуба козаки Прилуцького козацького куреню ім. І. Сірка і встановили над урочищем в селі Манжосівка 25 серпня. Лада стала третьою з-поміж древніх божеств – символів слов’янських традицій – на честь яких у Манжосівці встановлені дерев’яні різьблені стовпи-скульптури. Споруджують їх щороку, бо вже третє літо поспіль там свято. Цьогорічний Серпневий серпанок приурочили до 90-річчя Прилуцького району, а отже, були й почесні гості, і сільськогосподарські експозиції, і традиційний ярмарок, і турніри та розваги.
У вирі ярмарку
Гончар Дмитро Піщур привіз на ярмарок до Манжосівки свої вироби з Чернігова. Каже, що займатися гончарством йому було написано на роду: древнє прізвище, яке вперше зустрічається у ХVI сторіччі у Франції, в перекладі означає і професійного рибалку, і певний різновид горшка. Тож, мабуть, не випадково це ремесло облюбували й родичі Дмитра: його сестра і брат, а тепер – і дружина Ольга. Розповідає, що й дворічна донечка Софійка полюбляє возитися з глиною, хоча поки що обліплює нею лише волосся своїх маленьких друзів. «Та якщо ти хоч раз вимазався в глині – захопишся нею назавжди», - переконаний. Це переконання – з власного досвіду. Колись Дмитро навчився гончарству у юнацькій студії, а тепер і сам веде студію кераміки у Чернігівському Центрі ремесел, проводить майстер-класи в обласному музеї. Частенько працює у його залах, тому чимало виробів гончара являють собою копії унікальних археологічних знахідок, вік яких зчисляється століттями. Про кожну може розповісти цілу історію: «Точнісінько такі ж люльки курили козаки Запорізької Січі, вони називалися «рукогрійками» або «носогрійками», - повідує, - в залежності від довжини мундштука, який виготовлявся з очерету. Об таку люльку можна було гріти руки, бо при палінні глина нагрівалася». Серед робіт – іграшки та старовинний посуд, макети архітектурних споруд Чернігова і рельєфні зображення легендарних історичних осіб на глиняних магнітах... «Свистулька» сова – точнісінька копія древнього експонату французького музею Лувр, який було знайдено під час розкопок: «Тільки справжня лише свистить, а моя ще й грає», - посміхається майстер і на підтвердження виконує на своєму унікальному інструменті ліричну мелодію.
Джигіти з Петрушівки
...Курява несеться з-під кінських копит, а вершники на повному ходу виробляють неймовірні трюки! Джигітовка – так зветься акробатика під час скачки, яка була національним видом спорту козаків. Її відродили та освоїли у «Соколиному хуторі» села Петрушівка на Ічнянщині – й тепер кінне шоу у виконанні петрушівських джигітів захопило гостей свята на Прилуччині.
Власник конюшні, отаман Микола Череп розповідає, що мандрують вони всією Україною: на рік театр коней (яким керує його син Дмитро) отримує близько 25 запрошень виступити в різних регіонах держави. Час від часу коні та їхні вершники з’являються й у різноманітних фільмах – наприклад, у серіалі «Пристрасті по Чапаю», який не так давно демонструвався по телебаченню. «У фільмі було задіяно п’ять коней, усього ж у нас їх вісім», - каже Микола Миколайович. Він – заступник генерального директара з маркетингу заповідника «Качанівка», член Спілки краєзнавців України, голова громадської організації Зеленого туризму – 12 років тому у Петрушівці почав будувати «Соколиний хутір» (стилізовану національну садибу), який тепер є потужним осередком зеленого туризму на Чернігівщині. В цьому унікальному місці відроджені народний побут і звичаї, особлива ж увага зосереджена на історії та традиціях кубанського війська і Запорізької Січі. 
Отаман власноруч зробив реконструкцію гармати, з якої стріляли козаки. З гордістю демонструє ще один раритетний експонат – ручну гармату, зброю козаків Томаківської Січі. Його ентузіазм дивує й вражає. І ніби розуміючи це, Микола Череп зізнається: «Я з дитинства люблю Качанівку». Напевно, ця любов до рідної землі, в якій застигла історія, сподвигає його до дивовижних справ, що дарують яскраві враження тисячам українців.
Людмила СМИК
