marg43le="line-height: 20.8px;">   Прем’єра розізлили  статистичні байки Служби зайнятості населення

 

                       А в Чернігівській ОДА брифінги приурочують тим байкам

 

         Володимир Гройсман: «Мені ці байки статистичні не потрібні – я вже заслуховував їх не один раз. Я вважаю, що треба змінити модель фінансування: з моделі фінансування служби на модель підтримки створення робочих місць».

         Це було сказано на засіданні Кабміну 11 січня 2017 року.

Перед цією фразою прозвучало й більш сердите: «Я не збираюся утримувати Службу зайнятості. Я не збираюся утримувати безробітних. Я збираюся дати людям нормальну роботу й нормальну зарплату. Зміна цієї філософії має бути на порядку денному тих, хто сьогодні опікується Службою зайнятості. Нє – розганю. І приведемо тих людей, хто зможе нормальну ситуацію там налагодити».

 

         Чому я, сільгоспвиробничник, звернув увагу на ці висловлювання прем’єра? Бо згадав інформацію про «великий» брифінг, що проходив у стінах   Чернігівської обласної держадміністрації 19 грудня 2016 року, з надто «доленосного» для області питання: «Обласна служба зайнятості: 26 років на ринку соціальних послуг». З «ювілейним» звітом перед журналістами виступала хазяйка тієї служби Лідія Падалка. Бачу, вона дуже відповідально   підійшла до цього заходу, її команда  порахувала навіть те, що за 26 років служба зареєструвала півтора мільйона звернень громадян щодо отримання послуг з працевлаштування. Лише в 2016  році звернулися до центрів зайнятості області біля 40  тисяч безробітних…

          Часом, не для нагородного листа така статистика? Уявляєте, яка робота проведена!  До того ж, як зауважила Лідія Падалка, «на сьогодні служба зайнятості працює за сучасною європейською системою обслуговування громадян, постійно покращує свої сервіси, освоює та пропонує нові технології підбору кадрів. Це – відеорезюме, відеовакансії, комунікації через соціальні мережі…».   

         Нагадала керівниця дуже важливої  служби  й про головне  завдання: «основною метою роботи служби зайнятості є сприяння у працевлаштуванні кожному, хто звернувся за допомогою, а також виплата їм допомоги…». «Порадувала» й нас, роботодавців, мовляв, і ми отримуємо для себе певні переваги: «центри зайнятості здійснюють підбір кадрів, за потреби – перенавчають безробітних…».

         Таким «вагомо-аналітичним» звітом, видно, задоволеною залишилася й обласна держадміністрація, репортажі про брифінг розтиражовані по багатьох ЗМІ. А тут такий конфуз – прем’єр Володимит Гройсман сердито заявив, що йому не потрібні статистичні байки, а саме на них побудований весь брифінг Лідії Падалки.

          Та цікавіше інше: про необхідність зміни моделі роботи служби зайнятості населення, про оті недолугі статистичні байки, що прозвучали від Гройсмана на засіданні Кабміну, я писав у газеті «Чернігівщина» від  28 січня 2016 року, тобто майже рік тому. Але керівництво області й вухом не повело, продовжувало зачаровуватися байками Падалки про «результативну» роботу «передової» Служби, а на кінець року ще й журналістське шоу їй організували.   Тоді як питання ефективного і соцільно відповідального  сільськогосподарського виробництва залишаються поза увагою різних там брифінгів.

         Втім  нагадаю читачам окремі претензії і зауваження, що  містяться в моїй публікації річної давності, і які тепер прем’єр Гройсман гостріше за мене розкритикував.

         Тоді я звернув увагу на недолугу систему оцінювання роботи центрів зайнятості за майже двома десятками показниками, щоб визначити місце в тому «соціалістичному змаганні», яке офіційно назвали «місце в кадастрі». Таке бюрократично-складне підбиття підсумків роботи  Центрів за  науково-розробленою схемою потрібне для одного – визначення розмірів премій для працівників. Якому  підрозділу Служби виведуть вищий кадастр, там і більші  премії повиписують.

          Ще можна б якось змиритися з тим осучасненим соціалістичним змаганням, якби воно справді поліпшувало ситуацію на ринку праці. Але в цьому результат, я б сказав, нульовий. Так,  згідно з таким оцінюванням за січень-листопад 2015 року Бобровицький центр зайнятості посів перше місце в своїй групі. «Ура!» Але те «Ура!» не для безробітних, і не для роботодавців. Бо ті високі результати нічого не змінили  на ринку праці.  Не створилася й  ситуація для створення нових робочих місць?

         Але ще більш дивне інше:  передовий центр реорганізували до Носівського центру,  хоча той  у «соціалістичному змаганні» (кадастрі) посів лише шосте місце. Одначе у сусідів був таки один «вирішальний» статистичний показник – вищий відсоток зареєстрованих безробітних. Тобто, перестарались бобровичани при оформленні  безробітних на роботу, зменшили відсоток навіть у порівнянні з показником попереднього року. Тож у Чернігові й вирішили – поменшало безробітних, тож і самостійний цент зайнятості не потрібен.    Дурня, але факт…

         І тією дурнею  покрита вся робота-статистика служби зайнятості. Наприклад,  обласній конторі  не сподобалося, що найбільше безробітних перенавчались на базі нашого господарства, а на кількох інших – по одному-двоє, здебільшого  у приватних торгівельних точках. Але ж у нас біля півтори тисячі працюючих – такого роботодавця треба пошукати в області, і перенавчали безробітних на конкретні робочі місця, бо вони в нас з’являються після уведення в роботу нових виробничих об’єктів, після збільшення обсягів будівництва.

           На згаданому ж  брифінгу хазяйка служби похвалилася, що з 1412 АТОвців працевлаштовано 276, а 62 – спрямовано на перенавчання. І жодного слова про подальшу долю перенавчених. А скільки з усіх перенавчених влаштовано на роботу?

         У своїй публікації я підняв проблему зайнятості   населення, яке виконує сезонні роботи в сільськогосподарському виробництві – взимку для них немає роботи. Це відчували й колишні колгоспники. По півтисячі сезонних працівників працювали на цукрових заводах впродовж чотирьох-п’яти місяців, а решту – вільні птахи. І ніякої допомоги по безробіттю, бо й внесків з трудових колективів  не здирали у фонд безробітних. Тепер здирають в обов’язковому порядку на … утримання величезного штату Служби і допомоги здебільшого тим, хто не хоче працювати. А чи хоч чув хто, щоб центри зайнятості,  чи і вся служба,  десь «будоражила» проблему створення в сільській місцевості «зимових» робочих місць? Чекали, поки прем’єр стукне кулаком і налякає: «Розганю!..». Це якщо й далі займатимуться байками статистики і не потітимуть над підтримкою створення робочих місць. 

         Звісно, писати справну статистику, за яку ще й премії дають, - набагато легше, ніж мозки напружувати над проблемами робочих місць. Веду мову не про створення тих місць самою Службою, хоча й таке можливо в парі з виробниками, а хоча б стала в цьому важливому питанні партнером для нас, роботодавців. Адже  не секрет, ціла система бюрократично-хабарницька висить над нами, в тому числі й при відкритті нових виробництв з новими робочими місцями.  Як кажуть, на власній шкірі це відчуваю.  Для зниження  тиску тієї системи, взагалі викорінення,  пригодилася б і підтримка Служби, щоб хоч б голос її представників лунав - з районного рівня і  аж до Кабміну. Адже у створенні нових робочих місць зацікавленість служби зайнятості має бути не менша, ніж роботодавців.

         Може, щось подібне й відбувалося б, якби парламент не створив таких «райських» умов для роботи Служби зайнятості: затримався зі сплатою внесків на безробіття – плати драконівський штраф, знайшов працівника і прийняв на роботу без відому Служби – теж штраф. Потім на брифінгу начальниця обласної служби гордовито хвалиться, скільки працевлаштували безробітних.

         У Бобровицькому районі черга на роботу реально у нашому господарстві, особливо в сезон. Десятками, буває, за день приймаємо, і без ніякої допомоги Центру зайнятості, але згідно із законом мусимо оформляти, як працевлаштовані службою. За це – премії її працівникам. Маючи такий дурняк, хто стане ускладнювати собі роботу якимись конкретними діями?

          Про це я писав у газеті «Чернігівщина» рік тому. Ну й що, скажете? Боюся, що й після Гройсманого «Розганю!» мало що зміниться. Адже Служба зайнятості вмонтована в загальноукраїнську корупційно-хабарницьку  систему, де на кожне корито свої «свині» прикріплені. І від отого  прем’єрівського «наганяйла», думаю,  може бути лише  один результат – декого поміняють біля корита. Адже практично таким завершилась навіть явно кримінальна історія з казнокрадством. Пам’ятаєте – скільки галасу було?

         Прем’єр же звернув увагу лише на  пріоритети  роботи і модель фінансування – ніякого криміналу. Але й те - тільки побажання в піднесеному тоні.  А  хто стане привчити до нових вимог у роботі? Служба зайнятості звикла безробітних перевчати. А щоб самим перевчитись,  коли крім писання гарної статистики і красування на брифінгах,  більше ні на що не здатний, - то, видно,  проблема з проблем.  Та й надія є перевірена – про нову модель  швидко забудеться.

         А от я, як керівник успішного трудового колективу,  тривожно заінтригований одним посилом Лідії Падалки на згаданому брифінгу в обласній держадміністрації. Вона назвала своїм клієнтом номер один … роботодавця. А я то мрію, щоб служба зайнятості стала для нас, виробничників,  партнером у створенні нових робочих місць. Здається, й прем’єр націлює на це Службу зайнятості. Та  хазяйка Чернігівської обласної служби зайнятості Падалка записала мене, роботодавця, не в партнери, а в свої … клієнти. От тільки я особисто давно  пенсіонер, тож уже ніколи не здобуду статус безробітного, тобто не стану клієнтом Падальчиної служби. А, може, їй самій давно пора стати отим клієнтом №1 для рідної служби зайнятості населення?

 

                                      Леонід Яковишин

            Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"