«Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?». Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробив?» Піфагор
Отупіли нижче шкільної арифметики?
Бездольна пошесть охопила Чернігівщину
Побачив у одному з обласних ЗМІ інформацію на економічну тематику, що спонукає до роздумів, оскільки вже в заголовку закладена інтрига: мимо Чернігівщини пливуть мільярди. Там йдеться про те, що Прилуцька тютюнова фабрика за минулий рік заплатила до бюджету 4 мільярди 200 тисяч мільйонів гривень, за перше півріччя цього року – 2 мільярди 600 тисяч гривень. Але ті величезні суми пливуть (так написано) мимо Чернігівщини, адже зареєстрована фабрика у Києві. Ще цікаво: вона є підрозділом «Бритіш Американ Табакко Україна».
Думаю, й слава Богу, що є підрозділом цивілізованої фірми, а не якоїсь місцевої. 
Бо свої «патріоти» загубили в Чернігові «Хімволокно», де працювали 8 тисяч людей. На заводі радіоприладів залишилося 700 працівників, а було – 12 тисяч. «Автодеталь» приватизували, щоб відкрити на території колись успішного підприємства … ринок. Загублена м’ясопереробна галузь, добивають до ручки молочну тощо. Втім, я ніколи не повірю, що в області немає економічно світлих голів і вмілих та хватких рук для створення своїх «Бритіш Американ». Уявляєте, які прибутки одержує 
«Американ Табакко» на нашій землі і з нашими працівниками, якщо платить такі мільярдні податки?! Та відразу виникає питання: а кому потрібні зайві клопоти, щоб розбудовувати вітчизняну економіку, зокрема і в Чернігові? Президенту? Уряду? Без їхньої волі не оживити промислові великі підприємства.
Нашим керманичам і без тих клопотів не погано живеться, їхній бізнес процвітає. Світовий же приклад показує, що розвинута економіка потрібна суспільству, бо тільки така, не вибіркова, може забезпечити нормальне життя всім верствам населення.
Отже, виходить, що ті клопоти повинні йти й «знизу», щоб врешті примусити державних керманичів і брехливих політиків клопотатися про суспільство. А що бачу насправді?
Ота інформація про мільярди, які пливуть мимо, так же мимо проплила й повз обласну спільноту. Повисло в просторі й «сиротливе» інтерв’ю депутатши з Києва про розвалену промисловість Чернігівщини. Натомість місцеві журналісти підкинули землякам іншу «доленосну» тему: коли був зламаний палець 
журналіста Савенка - до конфлікту з охоронцями Атрошенка, чи під час того конфлікту? Одні писали впродовж тижня, що пальця зламали охоронці, інші – що журналіст й раніше ходив із загіпсованим пальцем.
Подібними інформаціями та дискусіями, що відволікають простолюд від питань організації ефективної економіки (отже й високого рівня життя) забитий весь український інформаційний простір. А от як і в цих умовах можна не старцювати, а заробляти гроші, - така тема взагалі вийшла з моди в чернігівському медіа-просторі. На першому місці палець журналіста, перейменування вулиць, чиясь колишня партійність, бійки у парламенті, піарівські затримання, гасла за народ…
А наше товариство «Земля і воля» у цьому, надзвичайно посушливому році зібрало рекордний вал зерна при рекордній урожайності кукурудзи – 88 центнерів у сухому зерні. Добре вродили пшениця і ячмінь. Про це була інформація в газеті «Чернігівщина». Думаєте, хто поцікавився, за рахунок чого одержали такі намолоти?
Хоча синоптики прогнозують, що наступні два роки будуть ще більш засушливими. Отже, може пригодитись наш секрет: всі 32 тисячі гектарів підживили безводним аміаком, що не допускає підкислення ґрунтів і затримує вологу. Внесли також у рядки рослин фосфорно-калійні добрива, які через високі ціни мало хто купує. А без них земля безповоротно втрачає врожайність. Покажіть хоч одне у області друковане чи електронне видання, яке б піднімало такі теми? Навпаки, деякі «патріотичні» газетки страхають людей безводним аміаком, організовують протести проти спорудження складів. А наші 
нові хазяї (США і Європа) мільйонами тонн вивозять з України безводний аміак. Видно, їх не накрила отупіла пошесть. Їхні журналісти не пишуть маячню, що кукурудза виснажує грунт. Бо кожна рослина виснажує, якщо грунт не підживлювати.
Чернігівщина аграрна область, але це не біда її, а перевага. Щоправда, при одній умові: щоб торгувала не сировиною, а продукцією переробки, що в рази вигідніше.
Донедавна продукцію нашого круп’яного заводу забирали підприємства дитячого харчування Росії і Білорусії. Після революції гідності ми втратили ці ринки збуту, «очищений» уряд не допоміг нам своєю паперовою євроінтеграцією відшукати нові ринки. Наш колектив самотужки це зробив, без державних євроугод: щойно завершили сертифікацію круп’яного заводу за європейськими стандартами, вже маємо європейських покупців на кукурудзяні крупи нашого переробного підприємства.
Можу й далі наводити конкретні приклади стосовно того, як наше товариство розвивається в недолугих умовах вітчизняної економіки та політики, годує великий колектив, справно поповнює державну казну. На фоні цього й дивує часто політично-журналістська недолугість і окозамилювальна нещирість.
Так, після другого туру виборів у Чернігові прочитав інформацію під заголовком: «Представник «Солідарності» перемагає регіонала…». Скажіть, до чого тут якась партійність, коли в Україні вона лише для виборів? У Чернігові, швидше всього, виборці віддали перевагу кандидату, який розбирається в економіці, надає людям роботу, поповнює бюджет. Він це робив і буде робити при будь-якій партійності. Сподіваюсь, що Атрошенку вдасться зробити те, що не вдалося зробити його попереднику за майже три каденції на посаді мера, - оживить виробництво. Звісно, одних його зусиль буде замало, але навіть в Україні буває, що знаходяться помічники (інвестори) для тих, хто сам починає щось робити.
Декомунізація шляхом знищення непотрібного покоління ?
Бачу в цьому й роль журналістів. Але спочатку краще б проаналізували, чи хоч одне підприємство розвинулось чи занепало, завдячуючи партійності керівників та власників? Якщо ж знайдете приклад, що на певне підприємство здійснено рейдерство або банальний тиск, там неодмінно побачите не партійну причину, а бізнесову. То навіщо ви, журналісти, дурите простолюду голови?
Нам, виробникам, та і всьому суспільству, потрібні журналісти принципові і патріотично віддані українському народу. Глибокі журналістські розслідування допоможуть нам у боротьбі з корупцією та бюрократією. Звісно, це клопітно й небезпечно, потрібно мати відповідні знання й наполегливість, сміливість. Підказую й тему для журналістської «дисертації»: ще не досліджено, скільки грошей виробників і фізичних осіб витрачається на хабарі. Не досліджена тіньова економіка. 
Як кандидат економічних наук, керівник сільськогосподарського виробництва з піввіковим стажем, відповідально заявляю, що із складеними докупи тими сумами Україні не потрібні будуть ніякі міжнародні позики. А якби ще й економіку запустити на європейський рівень!...
От де можна розгулятися журналістам, і неодмінно на користь суспільства. А радіти з приводу перейменування якоїсь вулиці, поваленого пам’ятника чи гарно написаної лайки на Путіна або Януковича - те й школяр зможе.
Останнім часом дуже модною стала тема декомунізації. Думаю, щоб сповна справитись з поставленими завданнями, потрібно … знищити покоління, яке жило при радянській владі. Здається, це й робиться. Бо ніякими лозунгами не переконаєте пенсіонерів, що їм у європизованій Україні живеться й лікується краще, ніж тоді. Вихід – я назвав. Але є й інший – будувати в своїй країні євро стандарти у виробництві, побуті, соціальній сфері. У державі на це є всі ресурсні можливості. Біда в іншому – у арифметиці. Хто її знає, той рахує на свою користь, а простолюду задурює голови з допомогою журналістів різними політичними шоу, бо простолюду не треба знати арифметику. Для цього є причини: вище сказані і в Епілозі викладені.
Замість епілогу.
Ті, що глузували з Януковича за написане в анкеті слово професор з двома «ф», тепер демонструють свою безграмотність з арифметики. Вони хоч і хизуються знанням англійської мови, але не вміють 
швидко лічити на рівні програми п’ятого класу. Інакше як пояснити, що десятиденний термін підрахунків голосів виборців давно минув, а «правильні професори» й досі їх рахують?
Звісно, не важко здогадатися, що затяглись не арифметичні підрахунки голосів, а їхні фальсифікації. Оскільки давно відома українська дійсність: на виборах важливим є не те, як виборці проголосують, а те – як голоси порахують. 
Результати виборів фальсифікували при Кучмі, Ющенку, Януковичу. Та навіть «безграмотний» проффесор, вочевидь, краще знав арифметику, ніж сьогоднішні «іномовні», тому й голоси швидше рахував. А з «єврорівневих» математиків регочуть усі євро-американські кури. Не до сміху лише простим українцям, бо в них справді не вистачає знань з арифметики, щоб порахувати всю дань, яку навалив на них євро-уряд, перед цим обібравши до спідньої білизни. Тож народу не до проблем економіки, і не до кількості голосів на виборах. «Зверху» на українців запустили вірус отупіння.
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
