До 40-річчя Куликівського молокозаводу
Один ювілей святкували, інший – не згадали
Україна програла, а Куликівка виграла
В 1998 році молодий підприємець з Києва Арсен Дідур вирішив випробувати свої сили на парламентських перегонах в 208 окрузі, куди входив і Куликівський район. Молодого, ще й чужого кандидата титуловані конкуренти не сприймали серйозно, та й сам він переймався не стільки депутатськими амбіціями, як конкретними справами з чітко поставленим для себе завданням: буде чи не буде депутатом, а добрий слід залишить на виборчому окрузі. Одна з його конкретних справ – відродження практично мертвого Куликівського заводу замінника цільного молока.
На це підприємство тодішня районна влада махнула рукою, бо й основний молокозавод припинив виробляти власну продукцію і перетворився на приймальний пункт молока для Ічнянського молокозаводу. Та місцеві активісти кандидата в депутати Арсена Дідура, зокрема й тодішній редактор районної газети Катерина Буй, зуміли переконати інвестора, що кращу перспективу для відродження має саме недіючий завод ЗЦМ, який нікому не потрібен.
В 1995 році напівживе підприємство очолила була Людмила Бажан, котра непогано зарекомендувала себе на виробництві. Та через рік ЗЦМ остаточно припинив випуск замінника цільного молока для випоювання телят. У стінах підприємства залишився невеличкий колектив жінок, який освоїв виготовлення… похоронних вінків і зберіг обладнання заводу. Саме за його відродження й узявся в 1998 році Арсен Дідур.
Виборці Куликівського району 15 років тому повірили цьому кандидату в депутати і віддали за нього найбільше голосів. Непогано проголосували за перспективного кандидата ще в трьох районах, де він теж встиг показати, що знає толк в розвитку економіки і соціальному захисті населення, але «погоду вирішив» Козелець, де найбільше виборців. Що в кінцевому результаті? Від «крутих» депутатів й сліду не залишилося на виборчому окрузі. Зокрема і в Козелецькому районі, де вже немає ні молокозаводу, ні інших підприємств. Виграв у 1998 році Куликівський район, «пригрівши» в себе Арсена Дідура, що відродив та розбудував молочне підприємство, яке тепер на 65 відсотків поповнює бюджет району, надає велику допомогу у вирішенні соціальних проблем.
Проте з усією відповідальністю можна сказати, що програли і округ, і Україна, бо до Верховної Ради не потрапили такі як Дідур. Хтось може сказати, що там повно ще «крутіших»… Можна погодитись. Але чим відрізняється від них Арсен Володимирович? Він узяв мертве підприємство і без жодної копійки державного «дурнячку» вивів його в число кращих і соціально відповідальних. Це чи не єдине в області переробне підприємство, яке за останні 15 років не перепродувалось іншим власникам, а постійно розвивається, розширює потужності і збільшує обсяги та асортимент продукції. Куликівський молокозавод давно вже залишив позаду колись головних конкурентів по сировинній зоні з Бобровиці і Ніжина, навіть Чернігівський завод обігнав по багатьох позиціях. Чи не такі вмілі організатори виробництва повинні формувати стратегію і тактику розвитку економіки України, прив’язувати її до питань соціального розвитку? Врешті-решт, створювати не здирницьку, а ефективну і прозору податкову політику? Ще до Куликівки, в умовах переходу від планової соціалістичної економіки до «дикої» капіталістичної, Дідур зумів створити виробництва, де й заробив гроші і на вибори, і на відродження молокозаводу та інших об’єктів у районах округу. Наголошую, зароблене вклав не в зарубіжну чи вітчизняну нерухомість або розкіш, а у ефективне виробництво. Не менш важливе – він знає справжню ціну заробленої кожної гривні. І сина Анатолія не за «бугор» відправив, а з Києва в невеличку Куликівку забрав продовжувати сімейну справу. Ніби відчував, що самого незабаром призвуть на державну службу.
На ювілеї молокозаводу він був у «тіні»…
Відроджений Арсеном Дідуром Куликівський молокозавод зустрів своє 40-річчя в розквіті сил і з реальною перспективою подальшого розвитку. 
Цей ювілей відзначали в переповненій залі районного будинку культури. На святкову сцену один за одним піднімалися працівники підприємства, яким вручали нагороди від Міністерства агрополітики, обласної ради і адміністрації, районної ради і адміністрації, профспілок і Партії регіонів. Скромно сидів у залі і радів за нагороджених головний іменинник торжества Арсен Дідур. Хоч на святі і не підкреслили цього, але ніде правди діти – якби 15 років тому не прийшов на завод такий інвестор, то навряд чи дожило б підприємство до свого 40-річного ювілею.
Та все це залишилось поза кадром святкових заходів. Кажуть організатори, що сам Дідур попросив, щоб його якнайменше «світили». Проте не дотрималась заборони беззмінний директор Людмила Бажан і наговорила компліментів рятівнику заводу. 
Кількома словами згадали його і гості з Чернігова та керівники району: голова обласної ради Анатолій Мельник, заступник голови ОДА Олександр Шанойло, голова Куликівської РДА Анатолій Шпак, голова районної ради Сергій Калашник та інші виступаючі. Серед сказаних ними привітань особливо запам’яталася фраза голови обласної ради Анатолія Івановича про те, що своїм радником він недавно призначив Арсена Дідура – одного з кращих керівників депутатських комісій, що своїм ставленням до виконання депутатських обов’язків сповна може послужити прикладом навіть для народних депутатів.
Арсен Володимирович вперше обраний до обласної ради, ще й від правлячої Партії регіонів. Але, виявляється, навіть непопулярна для багатьох партійність не заважала йому ефективно працювати як на виробництві, так і на громадській роботі. Результати – наяву. На їх основі ще раз хочеться наголосити, що явно програють виборці, котрі роблять ставку на «крутих» кандидатів у депутати, а не на тих, хто вміє працювати й на пересічних людей, а не тільки на себе.
Григорій Войток
