Обіцяли єврощастя, а заганяють в резервацію?
Для довідки: Резервація – територія для примусового поселення корінного населення. Найбільш відома з історії резервація індіанців у США, ще в ХХ столітті визнана ганебною сторінкою в історії. Оскільки корінне населення було загнане в резервацію з метою захоплення їхніх кращих земель, і з надією на те, що вони там незабаром всі вимруть.
Реформи підмінюють злочинними експериментами над простолюдом
Українців поки що не заганяють за колючий дріт - для них на місцях створюють умови для стабільного вимирання: щогодини нас меншає на 80 осіб. За показником смертності на тисячу населення Україна посідає друге місце в світі, і перебуває в компанії з африканськими країнами Чад, Гвінея-Бісау та ін. За останніми даними Держстату, за січень-лютий цього року населення зменшилося майже на 50 тисяч, на 100 померлих лише 57 новонароджених.
Основною причиною передчасної смертності є серцево-судинні захворювання – 68 відсотків. Для порівняння: в Білорусії цей показник становить 48, у Росії – 37, у Польщі – 27, у Німеччині – 20. Україна і Росія посідають перші місця в Європі з антирейтингу смертності від ВІЛ/СНІДу та туберкульозу. Ще тривожніше – майже вдвічі скоротилося дитяче населення, за невпинного росту кількості пенсіонерів. Проте серед молоді прогресують бажання податися за кордон у пошуках роботи та соціального захисту. Думаю, навіть наймодніше гасло сьогодення «Слава Україні!» не зупинить ні масової еміграції, ні, тим більше, - вимирання нації. Головну складову щасливого життя на рідній землі назвав ще давньогрецький філософ Сократ: «Перша сходинка до щастя – здоров’я». Рівнозначним є й добробут людей, бо без цього надто важко, а в багатьох випадках і неможливо, боротися за здоров’я.
Як до цієї мудрості дослуховуються в інших країнах? Скажімо, США витрачає 7200 доларів на здоров’я одного жителя, і це за високих статків середнього жителя. 
Наш міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, «виписана» на наші голови зі США, обіцяє до 35 доларів на … пацієнта. Але то тільки обіцяє, а насправді он Бобровицька райлікарня пролікувала за три місяці 1911 хворих за державного фінансування близько 12 гривень в розрахунку на одного хворого. Це не в рази, а в десятки разів менше первинної потреби, не кажучи вже про складні операції і тривалі реабілітації. Секрет тут один – лікування і охорону здоров’я взагалі, держава переклала повністю на «ощасливлений» європерспективою свій народ. На жаль, у більшості того народу вже закінчилися гроші, накопичені раніше, а нинішні пенсії і «мінімалки» найнижчі в світі. Тож бідні люди помирають без медичної допомоги прямо на шляху до європейського «щастя».
Наведу й таке порівняння: сусідня нам Білорусь (куди там їй до наших природних багатств і «європерспектив»!) виділяє з бюджету на медицину 350 доларів в розрахунку на одного жителя, що вдесятеро більше, ніж наша Незалежна фінансує лікування… одного хворого.
На цю статистику, яка відповідає рівню африканських джунглів, у владних і політичних лідерів завжди готове пояснення: війна, агресія… І це цілодобово вдовбують у голови пересічних українців вірнопіддані журналісти та «патріотичні» громадські діячі. Роблять це настільки опійно-вислужливо, що народ лише мигцем сприймає і швидко забуває злочинні прояви «рідних вождів». І український простолюд тепер сам заходить в резервацію, схожу на індіанську.
Втім, у «вождів українського племені», напевно, є побоювання, щоб «раби» не вийшли на черговий майдан, тому поспіхом створюють для себе «захисний щит». Як і передбачено резервацією, на медичну допомогу простому люду грошей не виділяють, зате суддям Конституційного суду запланували зарплату в 300 тисяч гривень на місяць, що майже в 100 разів більше, ніж зарплата молодого лікаря. А екс-міністр економіки, нардеп Віктор Пензеник підрахував, що з добавками за стаж, наукові звання тощо місячна 
зарплата члена Конституційного суду сягне до 350 тисяч, а голови суду – до 420 тисяч! Передбачені й доплати за житло, службовий транспорт, службові потреби. І «скромне» довічне утримання (пенсія) становитиме від 310 до 340 тисяч щомісяця. Чиї права захищатиме так щедро оплачений суд? Хто назве хоч один позитивний приклад на користь простої людини? Або хоч ще одну в світі подібну ідіотію?
Обурює навіть деяких депутатів, що з Банкової і Кабміну пропонується узаконити захмарні зарплати й «особливим» іншим суддям – на рівні 75 мінімальних зарплат, а це 240 тисяч гривень на місяць. Для порівняння: в Польщі, країнах Прибалтики, низці інших країн Європи розмір зарплати суддям такого рівня не перевищує 120 тисяч, в перерахунку на наші гривні. А хіба українська казна така багата? Чи в неї просто інші пріоритети – колоніальні? Ще древній китайський імператор Хаунді повчав: «Медицина… може вилікувати багато недуг, що уражають бідне людство, і робить сильнішими державу і народ». Недаремно ж, і для колишнього президента США Обами, і нинішнього - Трампа питання медичного забезпечення і добробуту всього, а не «помазаного», населення – першочергові. А в нас?..
До небес «накручена» зарплатня представникам Феміди й елітним правоохоронцям, мільярди народних грошей вгачують у так звані реформи поліції й прокуратури, хоча правовий захист народу не посилюється, а погіршується – серед білого дня пограбування, рекет, розстріли. А які результати роботи новостворених органів для боротьби з корупцією?..
Газета «По-українськи» написала, 
що українська корупція не просто вирвалася за антикорупційну облогу, вона стала ще здоровішою. У 2015 році з привласнених крадіями (оприлюдненими) 1,5 мільярда гривень, антикорупціонери повернули до бюджету… 100 тисяч. У 2016 році украли вп’ятеро більше, а повернули 165 тисяч. Відповідно до закону про держбюджет, уряд розраховує повернути до казни 11,6 мільярда конфіскованих судами гривень, протягом січня-лютого вдалося владі відвоювати аж… 5100 гривень.
Такі «досягнення» антикорупціонерів журналісти пояснюють тим, що «чиновники створюють галас, щоб було відчуття боротьби з корупцією, і все налаштовано не на результат, а на процес». І за таку роботу європейські зарплати? А у відповідь ще й глузування з народу: керівник Національної агенції з запобігання корупції Корчак з трибуни парламенту єхидно заявила, що премію в 200 тисяч гривень вона виписала собі «за роботу». Невідомо тільки - яку?
Натомість депутати й громадські активісти горлопанять, що потрібен ще й окремий антикорупційний суд, потім придумають іще щось… А корупція здоровішатиме й здоровішатиме, а її «лікарі» багатшатимуть і багатшатимуть, а народ ще більшими темпами вимиратиме без медичної допомоги. Хоча чому тут дивуватися – самі в «європейську» резервацію захотіли. На майдані он як підстрибували від щастя … з коктейлями Молотова в руках. І скількох нових казнокрадів «витанцювали» на Майдані гідності? Де наша суспільна відповідальність за дії тих, кому вибороли владу в кривавій революції?..
Та нам вуха позакладало від засторог навіть нових кумирів: «Корупція для України є більшою загрозою, ніж російські танки», - наголосив колишній Посол 
США Джеффрі Пайтт, котрий радо вітав і підтримував Революцію гідності і разом із заступником держсекретаря Вікторією Нуланд на Майдані булочки роздавав. Публічно звинуватив Росію в підтримці сепаратистів Донбасу, а згодом, розчарований післямайданними результатами, полишив Україну. Тепер очолює дипломатичне відомство в Греції. Може, й свою вину відчуває?..
Правда, США виділяє десятки мільйонів доларів для громадських організацій, які голосно заявляють про себе як про антикорупціонерів. Чи не найбільше красується на телеекрані Віталій Шабунін. Не каже тільки, на що витрачає мільйонні американські гранти. І що конкретно зроблено його «Центром протидії корупції», звісно, крім виголошування гарних промов?
Нове з української ідеології: добро має бути з кулаками!..
Саме так названа інформація про військово-фізичну підготовку двохсот учнів одинадцятих класів зі шкіл Чернігівщини на військовому полігоні. Виявилося, що для школярів найцікавішим заняттям була стрільба з автомата: неперевершений запах пороху, шквал гільз… Заради такого відчуття дехто з тих учнів готовий залишитися на другий рік в одинадцятому класі, щоб знову відчути «блаженне відчуття» - так написали журналісти.
Представники довоєнного покоління, думаю, можуть підтвердити, що новітня ідеологія «добра з кулаками» і «неперевершеним запахом пороху» списана зі сталінсько-більшовицької ідеології, яка пригодилася тоталітарному режиму, коли недалекоглядна і 
недолуга передвоєнна політика Сталіна призвела до окупації значної території «могутнього СРСР». Мільйони погано озброєних і навчених патріотів лягали під танки, кидалися своїми тілами на амбразури, воювали часто врукопашну… Історія не пам’ятає, щоб якась інша країна вигравала війну такими страшними людськими жертвами, таким пекельним трудом в тилу! Наприклад, у тій війні брала участь і Франція, повністю була окупована, але її людські втрати – 200 тисяч людей, а народів СРСР – десятки мільйонів. Невже знову насаджують українським дітям сталінську героїзацію? А самі (он скільки інформації подається у ЗМІ) цинічно наживаються на нинішній війні, яку назвали АТО.
Зі школи виховують у дітей патріотичні пориви на захист Вітчизни - і це вкрай важлива справа! Натомість самі, дорвавшись до влади, не зуміли організувати ні захист територій, ні … охорону складів з боєприпасами – на мільярди їх «феєркнуло», тепер ті додаткові мільярди на оборонку витягують з пенсій і зарплат простолюду.
До мене часто звертаються АТОвці по допомогу, і наше господарство допомагає їм. Водночас хлопці, які побували в сучасному пеклі, розповідають і про безчинства у військових частинах, про окремі випадки і ЗМІ розповідають. Дивуються вояки, куди йдуть сотні мільярдів, виділених на армію, адже й досі доводиться багато що купувати за власні і волонтерські кошти.
Складається враження, що й новітня ідеологія «добра з кулаками» - теж одна із складових «політики резервації». Виконання її головного завдання - вимирання, винищення корінного українського населення в погано підготовлених і невміло проведених збройних операціях… Три «котли» і величезні втрати свідчать про те.
Ще одне стосовно «добра з кулаками». Навіть активний учасник 
кровопролитної у Франції революції Дантон Жорж Жак два століття тому написав, що «Після хліба найважливішою для народу є школа». Одну з головних вимог школи сформував, опираючись на Біблію, український поет-пісняр Микола Луків: «Зло нічого не дає, крім зла». У нашому ж суспільстві зло «культивується» і насаджується навіть дітям разом з патріотичним вихованням. Думаю, з однією метою - щоб менше уваги звертали на зло, що творять «вихователі нації».
До таких належать і нами обрані депутати. Вони хоч і звуть себе слугами народу, а діють як повноправні хазяї того народу. Для них, як і для виконавчої влади, не є пріоритетними ні медицина, ні зарплата, ні пенсії для простолюду – про це лише гарно язиками ляпають. Головне ж – про себе подбати і правозахисну та ідеологічну обслугу задобрити, своїм опікунам-олігархам догодити. Ще й з кожним днем дорожчає для державної скарбниці Верховна Рада. Десь вичитав, що якби порівняти кількість депутатів українського парламенту з китайським, в порівнянні з кількістю населення, то нам потрібно всього чотири депутати, а маємо аж 450 зажерливих казенних дармоїдів і крикунів. Боюся, що й наступного разу електорат може обрати брехливих політичних господ , які майстерно «косять» під слуг народу. А ті неодмінно продовжать гру в «народний уряд».
От і зараз. Чого вартий наш «найрідніший» міністр агрополітики Тарас Кутовий з чекістською освітою. Він був дещо призабув свою «геніальну» ідею про перший етап впровадження ринку землі (продаж прав оренди землі), а днями знову заговорив про неї, «прикрасивши» прагненням розвитку фермерства, оскільки, мовляв, фермери обробляють лише 18 відсотків угідь і виробляють лише 7,7 відсотка сільськогосподарської продукції. Далі міністр розумує: буде у фермерів більше землі, то вони вироблятимуть тієї продукції до 25 відсотків.
Передусім дивує те, що невже дипломований чекіст не знає про давно вироблену 
практику продажу прав оренди землі? Навіть в одному нашому Бобровицькому районі, як уже писав, цією практикою скористалися двічі у Рудьківці, Вороньках і селах «Агропрогресу», поки що один раз - у Травкіно. Від тих торгів омільйонились продавці, а фермери, про яких так піклується агроміністр, не придбали права на оренду жодного гектара – у них немає стільки грошей, як у покупців з агрохолдингів. Що зміниться в цьому плані, коли приймуть спеціальний закон про продаж права оренди землі? Може, у фермерів грошей добавиться чи зафіксують ціни на продаж прав оренди? Але «грошові мішки» як зараз придумали схеми скупки землі, так і нове законодавство обійдуть в українському правовому бардаку.
До речі, в американській резервації колись теж «ощасливили» індіанців – виділили їм землю, звісно, не кращу, і надали право її продажу, як тепер і в нас, - «з підтекстом». В кінцевому результаті корінні американці залишилися і без цієї землі.
Цивілізовані США й досі «червоніють» за таку сторінку в історії своєї держави. А українські вожді, які гарними лозунгами рівняються на США і Європу, не згораючи від сорому, тягнуть суспільство назад – в індіанську резервацію. Слава Україні!!!
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
