Немає нічого неможливого
Хто сумнівається у цій народній мудрості – раджу з’їздити у село Петрівка Бобровицької територіальної громади. Там без ніякої владної ініціативи чи фінансової підтримки місцеві умільці творять, здається, неможливе для потреб українських захисників. Причому не на якомусь там сучасному підприємстві, а в умовах невеличкого кустарного виробництва. І не великим колективом, а силами дрібного домовиробництва.
Організував «Допомогу для Перемоги» приватний підприємець Сергій Лубенець. Він не корінний петрівчанин, приїхав у наші краї в 2006 році з Донеччини. У Новому Бикові зустрів свою кохану Юлю, одружився з нею, в цьому селі й оселилося молоде подружжя, двох синочків «нажили». А в сусідньому селі Петрівка Сергій відкрив свій бізнес з виготовлення й ремонту меблів за доступними для простих людей цінами.
В кінці лютого 2022 року вимушений був згорнути своє виробництво, а повернувся до нього на початку літа. Заодно із старостою села Миколою Малаштою намітили план допомоги Українській Армії для «Перемоги над окупантами».
– З різних джерел довідувалися, що можемо зробити для наших бійців в наших кустарних умовах, – розповів Сергій. – У розмові з одним бійцем, що приїхав на короткочасну відпустку, почув про «тактичні сидушки» для воїнів на передовій, і що в складних погодних умовах деякі вироби розлазяться. Поїхав у Київ і в одному із супермаркетів купив таку «сидушку» для зразка. І так трапилось, що натрапив на неякісний товар: обшитий слабенькою тканиною і тоненькими нитками. Обговорили це з Миколою Івановичем і почали шукати кошти для придбання якісного матеріалу. Першу тисячу гривень запропонував сам староста села. Відгукнувся на наше прохання керівник аграрного підприємства з Козацького Сергій Чубовський – купив міцну тканину на вісім тисяч гривень. Пошуки спонсорської допомоги наш Микола Малашта розширив аж до канадської діаспори, зв’язатися із заокеанськими благодійниками допомогла працівниця МЗС Оксана Юріївна. Протягом двох днів розробили кошторис і направили в Канаду. Перший транш допомоги надійшов 23 липня 2022 року в сумі майже 18 тисяч гривень, а загалом українці з Канади перерахували на виробництво для армії 36 тисяч гривень. Якісно шиють тактичні сидушки наші славні майстрині Світлана Цаплій, Світлана Куц і Леся Забусова, що працюють у моєму маленькому колективі.
Невеличкий колектив підприємця Сергія Миколайовича шиє вироби для потреб армії безоплатно. Ще й більш якісно, ніж пошитий отой зразок, куплений у столиці за півтисячі з гаком гривень. А вартість «сидушки» для бійців, зробленої у Петрівці, обходиться в чотири рази дешевше, ніж шиють підприємства. У минулому році колектив з трьох швачок виготовив і передав бійцям 732 тактичні сидушки, вартість яких за магазинною ціною 373 тисячі 320 гривень, що на 285 тисяч дорожче, ніж їхня ціна без «накруток». Виготовлення і відправлення цих «сидушок» триває. Сам підприємець Сергій і його три швачки дивуються, як можна так безбожно піднімати ціну на вироби для потреб бійців на передовій? Мовляв, і не подавляться від такого «навару» на війні?
Звісно, петрівським доморобітникам теж потрібні кошти на шматок хліба і до хліба, вони їх заробляють виготовленням побутових виробів, в тому числі для домашніх тварин. Скажімо, крісло для перевезення в автівках собак непогано зарекомендувало себе навіть у країнах Європи. Мають попит і інші вироби, дизайн яких розробляють самі кустарі й не гірше за фахівців.
– Після першої поїздки на передову з кількома сотнями «сидушок», одинадцятьма скатами для автомашин, кількома наборами гайкових ключів, великим набором продуктів та іншими речами, ми привезли від українських бійців і замовлення на інші вкрай потрібні речі, що шиють в нашому примітивному цеху, – розповів староста Микола Малашта. – Передусім попросили пошити спеціальні сумки для заряджених «магазинів» для автоматів. Бо серед тих, якими вони забезпечені, трапляється немало не надійних, бо «круті» виробники кріплення для «магазинів» пришивають з резинок, які часто злітають, особливо коли бійці йдуть в атаку. Наші майстрині зробили ці кріплення надійними. Замовили бійці й спеціальні сумки для зберігання в бою використаних «магазинів». Шиють петровські майстрині зручні та міцні сумочки для аптечок. Недавно ми повернулися з шостої поїздки на передову з нашою гуманітаркою. До речей, вкрай потрібних на фронті, добавляли й кулінарні вироби жінок нашого села та інших сіл громади. Бачили б, як радіють бійці цим подарункам «з дому», дуже сподобалися бійцям кулінарні смаколики від Інни Овдій, Тамари Мошенко з Бобровиці, Олексія Костюка з Петрівки. А за пошиті «сидушки», спеціальні сумки – бійці передають майстриням шоколадки, інші символічні подарунки та повітряні поцілунки.
Старший син організатора цього виробництва Сергія Лубенця Максим навчається у Новобиківській школі, а коли прийшли окупанти, йому довелося сидіти днями у холодному підвалі разом з мамою і меншеньким братиком Сашею. Батько пересиджував біду на своєму виробництві, де було обладнання й багато нереалізованих меблів. Підтримував зв'язок з родиною, але дуже приховано. Після звільнення Нового Бикова, вирішив пошити спеціальні подушечки для дітей – на випадок, якщо доведеться ховатися від бомбардувань і обстрілів у підвалах. Більше трьохсот подушечок для учнів Новобиківської школи вже готові. Пошили їх із клаптиків тканини, що використовували для виготовлення меблів і замовлень для армії. По суті, безвідходне виробництво, ще й з дуже потрібними речами. А головне – якісними, надійними й без «шкуродерних» цін.
Зустрівся у Петрівці з ще одним добровольцем, що теж працює на Перемогу. Народився Валентин Литвин у Вороньках, тепер Новобасанської громади. Тривалий час працював у Києві, а дачний будинок облюбував десять років тому у Петрівці. «Застряг» тут із дружиною на початку російського вторгнення. Після звільнення долучився до групи старости. За фахом Валентин програміст-айтішник, а для потреб армії проявив ще й здібності винахідника.
У окопах та бліндажах на передовій, як відомо, дуже важко знайти джерело електроструму зі стандартними 220V. Тож Валентин сконструював із старого комп’ютерного безперебійника і невеликої акумуляторної батареї таке джерело струму з чотирма розетками. П’ять таких пристроїв відправили на передову, також кілька швидких електричних зарядок. Але звідти одержав замовлення на виготовлення простіших, низьковольтних джерел підзарядки акумуляторів радіостанцій, інших воєнних приладів, мобільних телефонів, зручних світильників. Сконструював Валентин і особливі світильники – китайські елементи живлення і лампочки для них замовляє за свої кошти прямо з Піднебесної, надходять вони в Петрівку протягом місяця, й дешевші в три-чотири рази, ніж у київських безбожних спекулянтів. Такі світильники від Валентина можна використовувати при крайній потребі і для підзарядки мобільного телефона. Хоча для цього айтішник сконструював інший прилад, що може живитись від автомобільного прикурювача, водночас заряджаючи чотири мобільні телефони. Від прикурювача можуть заряджатися й деякі інші акумуляторні батареї при допомозі винаходу талановитого нашого земляка і своєрідного волонтера, що працює для ЗСУ без ніяких офіційних відзнак і подяк, а за велінням серця.
– Мені пощастило, що свого часу влилися в нашу громаду такі талановиті й самовіддані чоловіки й жінки в роботі на благо суспільства, а тепер і на здобуття Перемоги, – задоволено наголошує староста села Микола Малашта. – У нашій благородній справі маємо неабияку підтримку від односельців. Стосовно зібрання продуктової гуманітарки для фронтовиків допомагають й жителі інших сіл нашої громади і за її межами. Чергова наша гуманітарна поїздка на фронт до військового підрозділу морської піхоти відбулася 13 лютого цього року. Як і попередні п’ять поїздок, її допомогли нам організувати Сергій Чубовський, керівник автозаправки Анатолій Гусак і начальник першого відділення Ніжинського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки Андрій В’ялий.
Назвав староста села й інших доброчинців. Маскувальні сітки, медичні препарати, теплі шкарпетки, білизну передали на фронт працівники відділу культури з Бобровиці; теплу білизну, сало, інші продукти передає бійцям Сергій Чубовський, а Олексій Микитенко і Володимир Савчук купили для потреб армії домкрати на 10 і 20 тонн. Назвав староста великий список земляків, що допомагають армії, – серед них і дружина загиблого воїна Володимира Петровчука Надія. Для доставки вантажів на передову надає свій автотранспорт Василь Черненко.
Взагалі-то, щоб назвати всіх доброчинців, які згуртувалися навколо Петрівського старостинського округу Бобровицької громади для допомоги армії конкретними речами, які відгукнулися з інших сіл, треба виділити цілу газетну шпальту. Миколі Малашті доводиться працювати з ними з ранку до пізнього вечора. Для роботи з Інтернетом, коли відключають електрику, підключає вироби місцевих умільців, а для освітлення використовує давню гасову лампу. Бо акумуляторні світильники – для передової, як внесок у Перемогу.
«Нас багато, нас не перемогти, нехай про це знають наші вороги» – під таким лозунгом працює на Перемогу команда Миколи Малашти й команди інших населених пунктів Бобровицької територіальної громади.
Григорій ВОЙТОК
