Навіщо Фенюкам та Левченкам своя об’єднана громада?

         У створенні Новобасанської об’єднаної територіальної громади проявили неабияку активність депутат Бобровицької районної ради від Блоку Петра Порошенка Микола Фенюк і його син Олександр Фенюк, обраний депутатом Чернігівської обласної ради теж від президентської партії.

         Їхні мрії збуваються, наступної неділі, 29 жовтня, В Новобасанській ОТГ відбудуться вибори голови і депутатів. Неважко було прогнозувати - одним із кандидатів на посаду Новобасанського сільського голови об’єднаної громади зареєстрований Олександр Фенюк.

         Звісно,  в цьому немає нічого протизаконного, й обіцянки   кандидата «найблагородніші». Райдужну  мету озвучили  й офіційні ініціатори створення окремої від Бобровиці територіальної громади: сільський голова Нової Басані Володимир Левченко, сільський голова Нового Бикова Михайло Корнобай, сільський голова Білоцерківців Тамара Лук’яненко та сільський голова Веприка Ольга Мурадова. В листі до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана  вони написали прохання, щоб нарешті надали їм можливість «належним чином працювати,  розвиватись…»  

         А от, в яку сторону і на благо кого розвиватимуться – не вточнили, напевно, щоб потім не було до них  претензій, що збрехали. Бо вже є й інші  кроки  «для розвитку».

         Так, на  території Веприцької сільської ради,   «закривши  очі» на деякі норми законодавства та мораль,  одержали по два гектари землі дві дочки сільського голови Ольги Мурадової, її другий чоловік  Володимир Фенюк,  брат чоловіка Микола Фенюк, його  дружина  та два  сини і обидві невістки.  Пощастило на земельку й  «родичкам» для  домашньому господарства  Миколи Фенюка - сестрам Людмилі та Наталії Стаховським з Нового Бикова.

         Ці земельні ділянки відведені в одному масиві державних земель, їм уже присвоєні кадастрові номери, подані документи в Головне управління Держгеокадастру на реєстрацію, отже незабаром велике родинне коло Фенюків одержить більше двох десятків гектарів безплатної  землі для «належного розвитку». Причому, згідно  з існуючим  законодавством, яке передбачає право кожного громадянина України одержати  два гектари землі  для ведення власного господарства. От тільки, чи багато громадян з того ж таки Веприка змогли скористатися тим правом? Точніше – чи допустили їх до того права? 

         Ще одне уточнення: подружжя   Фенюків  давно  фермерує на власній та орендованій землі  не в одну тисячу гектарів, більш як по сотні гектарів для фермерства мають і два їхні  сини – Микола та Олександр. Тобто, для власного розвитку Фенюкам он скільки дармової землі, а більшості інших громадян – дуля … і навіть не з маком, а притрушена  гарною  брехнею.   

         Таку успішну операцію із землею провели Фенюки на території однієї своєї громади – Веприцької. Тепер же конкретно  заявили на владу у об’єднаній громаді, де тільки  в Новій Басані  ще не прихватизовані сотні  гектарів земель запасу й резерву. До того ж, нинішній сільський голова Володимир Левченко запустив процедуру розширення меж села аж на 600 гектарів, які потім можна буде роздавати своєю владою  рідні та потрібним людям.

         Правда, Володимир Левченко не став розраховувати тільки  на цю землю і  «потурбувався», щоб син і невістка    одержали по два гектари землі біля села, вже й право власності оформили. Скромніше, ніж Фенюки, але Володимир Левченко має гіркий досвід – за виписану собі премію в 12 тисяч гривень досі відбивається в судах від кримінального вироку.    Тож діє у власних інтересах обережніше, але все-одно той інтерес помітний, і вже не перший, отже вірогідні й наступні інтереси, якщо перший не зупинив. З таким «кодексом честі» Володимир Левченко, як і Олександр Фенюк,  претендує й на булаву окремого від Бобровиці  «гетьманства». Видно, розраховує й на перемогу.  І не дивно, бо українці спочатку вибирають у владу корупціонерів, казнокрадів та брехунів, а потім щиро дивуються: «І звідки вони беруться!»

         Та повернуся до історії із землею для Фенюків. Їхня об’єднана ділянка  розташована  між полями, які орендує подружжя фермерів  Фенюків-старших. Але  оренду на ці 22 гектари земель державної власності  ніхто ніколи  не оформляв, тож й відповідна плата не надходить у бюджет Веприцької сільради. Одначе інспектор Управління з контролю   за використання земель  виявила на місці, що державна земля  використовуються й без укладення договору оренди, і передача  її Фенюкам у власність ще не відбулася. Інспектор «накопала» підстав, щоб запідозрити Фенюків у незаконному використанні 22 гектарів, надіслала їм повідомлення про необхідну зустріч для виконання дій з розслідування, розмовляла й по телефону з фігурантами цієї справи, але одержала відповідь у грубій формі. Тож обласний інспектор виконала всю процедуру оформлення порушення земельного законодавства і подала відповідні документи Головному управлінню Держгеокадастру в Чернігівській області, яке  13 серпня 2017 року надіслало  Головному управлінню національної поліції справу про  незаконне використання землі, в результаті чого   державі  нанесені збитки в сумі 22 тисячі 880 гривень.

          Втім, в нашій державі за подібні порушення три шкіри здирають з рядових громадян, а «помазаним»  закони не писані, їх і до  виборів безперешкодно допускають,  за таких  й простолюд дружно голосує, бо розраховує на їхню «благодійність». Як недавно хвастонувся один з кандидатів на гетьманство в ОТГ, мовляв, мішки цукру й зерна вирішать результати голосування.

         І вирішують, бо електорат  в день голосування не задумуються навіть над біблійним: замаскованими  «добрими» намірами вимощене й пекло. Об це й у нашому районі вже не раз спотикалися, але й далі сліпо наступаємо  на одні й ті ж граблі. Згадаймо хоча б те, скільки було радості від благодійності Куровського і Рудьковського, від обіцянок лідерів «Майдану гідності», коли вони  замінили команду Януковича! А що одержав простолюд від їхнього перебування у високій владі? Або на скільки покращилося й полегшилося життя  людей нашого району від «бурхливої» діяльності низових депутатів Фенюків, які борються за щастя народу під прапором  президентської політичної сили? Роздивіться – результати то нульові! Та  й на  минулих виборах  чомусь електорат  не звернув увагу на те, що  від депутатства Миколи Фенюка користі було, як з козла молока, хоча й тоді він обирався  у районну раду теж від президентської команди, але іншого президента – нині біглого Януковича. Тобто, політичні прапори міняє, як облізлі шапки, але владно-корисливі прагнення  в голові залишаються, певно, незмінними.  Тепер сімейство  Фенюків  хоче взяти в свої руки розширену громаду. Для агітації за свого провладного  кандидата на голову ОТГ  використовують  навіть газету «Сіверщина», яка вважається  опозиційною  до влади. Тобто, продовжують  стояти під прапором президента Порошенка, але в шапці войовничих «борців» проти його влади? Видно, рівень моралі співпадає?

         Родом Фенюки з Козацького, де й фермерське помістя собі розбудовують. Та  земляки не підтримали їхню ідею відокремлення від Бобровицької громади. Чув, що  козачани христяться  й моляться, щоб не потрапити під їхню владу. Невже й це не стане повчальним сигналом  для новобасанців, новобиківчан, білоцерківчан, свідомих вепричан? Адже для всіх давно стало очевидним, що хамелеонні   «політики» укладають   угоди хіба що з дияволом. А стосовно  рядових людей,  навіть коли говорять з ними  ангельською мовою, не відчувають любові до них, бо то не мова, а брязкання інструмента, зробленого  з порожніх двох півкуль, названого в Євангелії камвалом – крайньою межею бездушності і черствості. Але  дармовий цукор й це  може підсолодити?

         Невже Нова Басань і Новий Биків такі бідні  на кандидатів до місцевої влади з  незаплямованою честю й гідністю? Скільки можна віддавати долю своїх громад в руки тих, хто цинічно, без найменшого почуття боязні й сорому, використовує дану йому владу передусім у своїх шкурних інтересах? А для справжньої розбудови громади – у них руки й мозки не туди повернуті. Те всі бачать, але зайняті більше голосним  лементуємо про шлях  у Європу. Хто  чекає там нас, таких безвідповідальних навіть перед власною совістю, перед майбутнім своїх дітей і внуків?!

          Боюся, що таке риторичне запитання й далі залишатиметься без відповіді? А, може, когось таки примусить задуматись?

         Леонід Яковишин

Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"