Наше село Мирне першим
на Чернігівщині назвуть європейським
Своєрідний подарунок перед Великоднем приготувало товариство «Земля і воля» жителям невеликого села Мирне, що входить до Бобровицької міської ради.
Господарство уклало угоду з підрядною будівельною організацією, велика бригада якої перекриває дахи будинків, виконає штукатурку і побілку стін безоплатно для жильців. Але власники квартир повинні виконати дві умови: поміняти віконні рами на металопластикові, якщо цього раніше не зробили, і навести лад під будинками.
У нашій квартирі давно замінені вікна на сучасні, тож для нашої сімї залишається друга умова – благоустрій. Сусіди у будинку теж працівники ТОВ «Земля і воля»: бригадир тракторної бригади Микола Левицький, оператор сушильного комплексу Віталій Сюр, працівниця бухгалтерії Людмила Чорна. Переконана, всі дружно долучаться до власноручного творення цивілізованих стандартів біля нашого житла. І робитимемо це не хаотично, а згідно з розробленим генеральним планом євростандартного благоустрою нашого невеликого населеного пункту, фінансування й організаційну роботу якого взяло ТОВ «Земля і воля». Але ж і ми, мешканці Мирного, не повинні лише чекати манни від господарства, передусім у прибиранні гармидеру під будинками, господарство й раніше багато зробило для нас.
Нагадаю на прикладі моєї родини, але це типовий приклад. У Мирному ми з чоловіком оселилися майже двадцять років тому, обоє одержали хорошу роботу і благоустроєне житло. Згодом приватизували квартиру, за оформлення приватної власності заплатили аж … 70 гривень. За рахунок господарства до всіх будинків підведений газопровід. Щоб не тримати домашні свинарники під будинками, господарство допомогло нам облаштувати міні-ферми за житловою зоною.
Втім, поступово деякі будинки обросли непривабливими добудовами, стоянками різноманітної техніки, місцями зберігання побутового різноманіття, що більше схоже на стихійні звалища 
непотребу. З усім цим наше селище не впишеться у план перетворення Мирного в поселення європейського рівня. До того ж, генеральний директор товариства Леонід Григорович Яковишин вкотре вже йде нам назустріч, як фінансово, так і організаційно. Зокрема, й стосовно наведення ладу на прибудинкових територіях: всім мешканцям багатоквартирних будинків (для потреби й для садиб) надається можливість спорудити у відведеному місці приватні гаражі для зберігання автомашин й іншої техніки. Наші фермери теж повинні зрозуміти, що вони живуть не десь на віддаленому від села власному тракторному стані чи фермі, а в населеному пункті, де не повинні створювати своєю діяльністю незручності для інших. Пам’ятати, що шлях до євростандартів записаний у Конституції. А скільки радісного лементу чуємо з телеекранів, що йдемо в Євросоюз! Але до цього треба руки докладати, з неба опади падають і сонце світить, все решта залежить від людей.
Поглиблений благоустрій, думаю, не випадково почали з Мирного. Адже саме тут в 1964 році відбулося об’єднання племрадгоспу «Дружба» і Майнівського сільськогосподарського технікуму, що одержало назву Майнівський радгосп-технікум, перейменованого на Бобровицький, коли в 1978 році переїхали на нову навчально-виробничу базу в Бобровицю. Тобто, саме тут закладений першій камінь у фундамент розвитку нині найуспішнішої фінансово-виробничої моделі в аграрній галузі.
На жаль, не лише на Бобровиччині, а й по Україні важко находити таке піклування про житлово-побутове забезпечення працівників села і ветеранів. Наш генеральний директор, Герой України Леонід Григорович Яковишин, бачимо наяву, не сьогодні, а вже давно почав робити наше невелике селище взірцевим для цивілізованого проживання простих людей. Он який палац культури зводиться! Немає жодного невпорядкованого, покинутого приміщення – переобладнані здебільшого під житло. Розчищені, доглянуті старі насадження дерев, висаджуються нові алеї і невеликі парки. Як фахівець і працівник сільськогосподарського виробництва, вважаю, що саме такими «кроками» Україна повинна йти по шляху до Європи. Звісно, на це потрібно мати і бажання, і кошти. У нашого трудового колективу, у команди управлінців і фахівців на чолі з досвідченим і вмілим керівником Леонідом Григоровичем, є і бажання, і вміння заробляти кошти для добробуту працівників й реальних кроків до євростандартів. Десятки мільйонів гривень, зароблених на орендованій землі, не в офшори заганяються, а вкладаються у розвиток аграрного виробництва і цивілізованого життя українських селян.
Світлана Бойченко
працівниця ТОВ «Земля і воля»
