Стимулювали процес новим «пряником»
Розкручена в минулому році за немалі бюджетні гроші реформа місцевої влади почала була відходити на задній план в українському політикумі. Аж раптом знову активізувалася… Бачу в цьому дві головні причини: центральній владі потрібне «децентралізоване» окозамилювання для свого суспільства і зарубіжних «смотрящих», а «низи» клюнули на новий «пряник» - пообіцяну урядом зарплату для верхівки «об’єднанців» на рівні зарплати фахівців міст обласного підпорядкування.
Втім, як на початку запровадження реформи, так і при її активізації, не береться до уваги головне завдання децентралізації влади – створення самодостатніх економічно і соціально об’єднаних громад. Важлива для України реформа проводиться здебільшого за принципом: «Об’єднатися заради того, щоб об’єднатися». Натомість зарубіжні і тверезо думаючі вітчизняні фахівці заявляють, що таке об’єднання не потрібне українському суспільству. Адже воно повинно базуватися на фахових розрахунках і конкретній стратегії розвитку. Існують і наукові підходи та досвід ближніх європейських країн. Та, виходить, - це не для нас, бо ми - найрозумніші? Уміємо гарно себе хвалити й славити, зі стелі «малювати» досягнення, виправдовуючи найтупішу недолугість. І це аж ніяк не новий «велосипед», він нам дістався від численних колишніх псевдо-реформаторів. Важко навіть порахувати, скільки тих реформ було на моєму віці – починалися вони гарною пропагандистською брехнею, а потім безслідно «розчинялися» в історії. Боюся, що їхню долю повторить і децентралізація. Бо початок її, і методи проведення,– добре відомі.
Он і недавно, ніби по чиїйсь команді, ряд обласних ЗМІ розповіли про «великий» 
успіх Парафіївської об’єднаної громади Ічнянського району. Головну інтригу внесли в заголовок публікації: після об’єднання бюджет збільшився в шість разів – до 30 мільйонів гривень. Правда, з дивним коментарем: те збільшення відбулося за рахунок розвинутої соціальної сфери. Хоча достеменно відомо, що соціальна сфера споживає бюджет, а наповнює його економіка. Розшифрувала «позитив» керівниця об’єднаної громади: в тих 30 мільйонах бюджету понад п’ять мільйонів субвенцій на освіту, більше трьох – на охорону здоров’я, на шість мільйонів розщедрився державний фонд регіонального розвитку… Своїх же надходжень – 10 мільйонів. Тобто, об’єднана громада на 67 відсотків дотаційна? При такій «самодостатності» про яке місцеве самоврядування можна вести мову, коли воно має самотужки забезпечувати роботу соціальних закладів, створювати робочі місця, поліпшувати соціальний захист громадян – на цьому наголошували ідеологи реформи на початку її проведення. А тепер?.. Явно, не самодостатня Парафіївська громада вважається найкращою в області?..
Польський досвід показує, що самодостатньою може бути громада, на території якої проживає не менше 30 тисяч людей з розвинутою місцевою економікою. Парафіївська громада об’єднала лише шість тисяч громадян, а про розвиток виробництва взагалі не йдеться в публікаціях про «правофлангову» громаду. Зате повідомили, що на три школи і п’ять дитячих садків створили свій відділ освіти. А от ремонтом цих установ як займалися, так і займаються батьки дітей і спонсори. Не розповідають «передовики» й про те, як виживатимуть без державних субвенцій?
Протягом майже двох останніх років «лихоманить» децентралізацією й 
Бобровицький район. Місцеві «князьки» надумали були створити аж п’ять об’єднаних громад, їх підтримав і колишній голова райдержадміністрації, навіть всупереч думок районних депутатів. Трохи притихли були після того, як Кабмін не затвердив «нафантазовані» проекти об’єднаних громад.
І чиновники Кабміну, і керівники області погодилися з тим, що на території району доцільним буде створення однієї громади, яку назвали найбільш перспективною в області. Та деякі «ініціатори» не здаються – так хочеться їм мати свій «район» з відповідними службами. На які гроші утримуватимуть новостворену територіальну одиницю – про це не думають.
Нова владна команда, здається, теж за єдину в районі об’єднану громаду. І вже ініціює проведення відповідних сесій і зборів громад для прийняття рішень з питань об’єднання. Відчувається, що хтось з області підганяє. Мабуть, до плану не дотягують? А що немає ще ні отих необхідних прагматичних розрахунків, ні стратегії розвитку об’єднаної громади взагалі, і приєднаних громад зокрема - то дрібниця? З чим же підуть організатори нового адміністративного устрою до людей? Навколо яких планів їх об’єднуватимуть? 
Хоча навіть Київ радив ще на старті децентралізації, щоб починали процес об’єднання із спільних проектів – вирішення соціальних проблем, організації нових виробництв або надання побутових послуг. Що в цьому плані намітили організатори створення об’єднаної громади? Чи проаналізували вони перші недоліки в роботі наспіх сформованих громад? Не по рапортах на зразок Парафіївського, а по реальних ситуаціях? Як це роблять, скажімо, в Польщі, країнах Прибалтики, Іспанії, навіть Франції та Великобританії. Там давно мають втішні результати в питаннях місцевого самоуправління, але й прорахунки ретельно та відповідально аналізують. А в нас: «Дайош децентралізацію!».
З подібними лозунгами приватизували промисловість і енергетику, розвалили колгоспи (з ними й соціалку)і розпаювали землю, наплодили агрохолдингів і олігархічних промислово-енергетичних кланів. Тепер черга дійшла до приватизації низових територіальних громад? Адже не секрет, що збанкрутілій владі не вигідні фінансово самодостатні громади. Простіше управляти такими, які перебувають на «гачку» і стоять перед вищою владою постійно з простягнутою рукою. У дотаційних громадах дешевше й голоси виборців купувати – за благодійні подачки.
Отже, то не тільки від бездумства і намічених рознарядок наспіх створюють об’єднані громади. Проглядається й «закулісна» вигода для «децентралізаторів», але аж ніяк не для самих громад. Реформовані, але не самодостатні, відчують це дуже швидко. І простолюд вкотре безпомічно розведе руками – знову обдурили…
Крок вперед, два кроки назад
Виступаючи перед співвітчизниками з нагоди 20-річчя Конституції України, Президент Петро Порошенко зазначив, що зміни до Конституції з децентралізації влади, в тому числі щодо особливого самоуправління на Донбасі, ще не внесені до Верховної Ради і не відомо, коли за них голосуватимуть. І вточнив: не голосуватимуть за ці конституційні зміни доти, поки на Сході країни не встановиться мир.
Що ж виходить: поспіхом створені об’єднані громади невідомо коли стануть конституційними? Але торік чули від Президента більш оптимістичну риторику стосовно децентралізації влади. І обласна влада децентралізаційні процеси то прискорює, то уповільнює, то знову підштовхує.
Можна б те зрозуміти, якби воно було пов’язано з тактикою проведення цієї реформи. І отой крок назад потрібен для аналізу ризиків, які вже визначені фахівцями. Назву лише окремі: закладання у місцеві бюджети нереальних витрат, взагалі некомпетентне формування бюджетів, що може призвести до розбалансування всієї системи бюджетоутворення в Україні; через низький освітній рівень керівників громад знижується якість місцевого управління та легітимність прийнятих рішень; зростання порушень законодавства, включаючи посягання на права і свободи громадян та ряд інших уже виявлених ризиків. Та ніде не читав і не чув, щоб це аналізувалося на потрібному рівні, враховувалося при створенні нових об’єднань.
І бобровицькі ініціатори агітують за створення об’єднаних лише пустопорожніми гаслами, за якими приховуються їхні особисті інтереси – одержати невеличкі князівства. А «ощасливлюють» земляків одним «убивчим» аргументом: з фонду регіонального розвитку кинуть «об’єднаній» кілька мільйонів.
Може й кинуть сьогодні, а завтра?.. Та й невідомо, на що витратять ту державну подачку?
На це запитання не дає відповіді нова районна влада, що протягом двох місяців уже керує. Що позитивного хоч на граминку відчув район від того керівництва? Хоча забув – планує будувати дитячі майданчики за «благодійність» свого депутата Дмитренка. 
Але ж Олег Миколайович на зустрічі з виборцями у Бобровицькому кінотеатрі інше обіцяв, наприклад, що й лоба розіб’є, але «проб’є» гроші на грандіозне будівництво – нового корпусу лікарні. Тоді я сказав йому привселюдно, що його обіцянка, вартістю в кілька десятків мільйонів, не реальна, та в районі є багато й інших, більш нагальних проблем. Он в існуючому добротному приміщенні лікарні багатьом людям немає за що лікуватися. Тож запропонував головному лікарю Федору Тодоріку зосередити зусилля саме на питаннях здешевлення та підвищення якості медичної допомоги, об’єднавши для цього й можливості виробників району. Він ніби й почув це, і нардеп Дмитренко підтримав мою ідею. Та відтоді пройшли місяці, вже й Тодоріков висуванець очолив виконавчу владу в районі, а моя пропозиція висить у повітрі, хоча могла б стати спільним проектом і для майбутньої об’єднаної громади. Тож наше товариство «Земля і воля» вимушене самотужки братися за питання здешевлення медичної допомоги людям, передусім нашим працівникам і пайовикам з членами їхніх родин, що в загальній кількості майже третина населення району. Для цього створюємо чотири медичні центри - в Бобровиці, Новій Басані, Кобижчі і Старій Басані.
Докладніше розповімо пізніше, а зараз навів цей приклад для того, щоб наголосити: поки влада грається в непродумані поспішні реформи, ми, сільгоспвиробники, займаємося не лише подальшим розвитком виробництва, а й державними соціальними проблемами. Бо як центральні, так і місцеві органи влади самоусунулися від виконання найважливіших своїх обов’язків.
До речі, бригада наших фахівців на чолі з виконавчим директором Валентиною Черняковою на місцях визначила й 
обсяги допомоги школам, дитячим садкам та іншим соціальним об’єктам населених пунктів, де ми орендуємо землю, і тепер там проводяться відповідні ремонтні та профілактичні роботи. Беремося виконувати й те, що колись пообіцяв школам депутат Олег Дмитренко. Видно, його райлікарнівська команда помічників спрямовує його погляди та фінансову допомогу на щось інше, адже має неабиякий досвід витрачати благодійні гроші на «проекти-пустишки», про що вже писав.
Одначе нагадаю, оскільки це унікальний спосіб піару-окозамилювання на низовому рівні: витратили сотні тисяч гривень передвиборчої подачки на виготовлення проектів будівництва об’єктів (нового корпусу райлікарні, приміщення РАЦСу, житлового будинку), на які не передбачене фінансування. Натомість у районі ой як багато соціальних «дірок», на латання яких знадобилися б ті гроші.
Обіцяв депутат Дмитренко й проконтролювати, щоб виділені державою гроші на ремонт доріг дійшли й до Бобровиці. Та знову ж, поки що в районі дороги ремонтує 
лише наше товариство «Земля і воля». І ніхто не скаже, куди поділися майже п’ять мільйонів гривень, автоматично забрані з каси господарства при купівлі пального, і мають цільове призначення – на ремонт доріг. Бо в Україні не до таких «дрібниць», - всі зайняті галасливою децентралізацією. Ото як малій дитині батьки дають «пустушку», щоб бавилася і не плакала, так і нашому народу державники і політики постійно підсовують якусь дорослу забаву: пустопорожні реформи і гарні обіцянки про європейський рай. І багато хто вірить у це, що як бальзам не серце підступно-брехливим реформаторам. Не звертаємо уваги й на те, що вони, як змії, - шкіру міняють, а звички – ні.
Можливо, колись Господь все поставить на місце, але невідомо коли це відбудеться, якщо ми самі в цьому Йому не допоможемо. Що передусім нам треба зробити? Мабуть, не чекати манни з неба, а уважно придивитися, як у європейських країнах люди згуртовуються і захищають свої права. Усе ж це в наших руках! В тому числі й створення самодостатніх об’єднаних громад. Якщо не захочемо – ніхто нам не нав’яже об’єднання заради лише самого об’єднання. Тоді й перерветься оте давнє безкінечне: знову обдурили.
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
