Головна проблема України – «патріотична» дебільність

                                           На грудях вишиванка, а в голові – курячий розум

Недавно потрапила  на очі інформація Інтернет-газети «Високий вал» про рекордну врожайність зернових у Бобровицькому районі, а під нею - коментар якогось «патріота». І вболіває він за те, що «дорогою ціною досягається рекордна врожайність». Мовляв, «чорноземи бобровиччини через деякий час перетворяться в пустиню». А ще – «для населення ті рекорди – це пуста бульбашка».

Спочатку  спересердя сплюнув від прочитаного, а потім згадав, що дуже вже подібне було у газеті «Сіверщина» в січні 2012 року. Тоді, тепер уже  колишній, редактор Василь Чепурний теж «бив тривогу» з приводу нібито виснаження землі, на якій наше господарство «Земля і воля» вирощує кукурудзу. Також закликав мене «повернутися до старої дідівської практики землеробства».

Звісно, я не дослухаюся до таких порад,  а й далі керуюся світовим передовим досвідом і найновішими технологіями. В результаті й досягнуті нові рекорди в урожайності зернових, в інших показниках нашого господарювання.

До речі, і Василь Чепурний не почув і моїх порад, «щоб краще займався газетою, ніж повчанням когось у тих питаннях, для яких явно бракує розуму і досвіду». А даремно не послухав… Не так давно його – «патріота у вишиванці» - погнали з посади редактора газети «Сіверщина»  інші «патріоти».

А ще я уявив, які коментарі до висновків українських писак стосовно «виснаження кукурудзою землі» і що «треба повернутися до старої дідівської практики землеробства», можуть зробити, скажімо, жителі штату Айова, що є головним у «кукурудзяному

 

поясі» США?Американці дуже пишаються цим «поясом», де землі багаті на азот, отже й перспективні для вирощування кукурудзи – головної зернової культури. Її збирають  355 мільйонів тонн, що становить 32 відсотки до світового валового збору. Думаю,  американці на оту  писанину горе-журналістів покрутять пальцем біля виска голови. А в нас це вважається «вболіванням за землю».

На «шквал» оплесків читачів, напевно, розраховував «патріот» від свого «епохального месседжа»: «для населення ті рекорди врожайності – це пуста бульбашка». Цікаво, а якщо не одержуватимемо нормальної врожайності, то звідки візьметься для працівників щомісячна нормальна зарплата? Її що, «борці за Україну» принесуть нам на тарілочці з голубим малюночком? Де візьмуться гроші на подальший розвиток виробництва, куди ми щорічно вкладаємо більше ста мільйонів власних гривень? Бо коли зупинити розбудову, за рік-два і виробництво розвалиться. І більше тисячі сімей залишиться без шматка хліба. Та наше господарство продовжує навіть, як колись, споруджувати безкоштовне житло для працівників!… І це все – «пуста бульбашка»?   А що тоді є важливішим? Плескання язиком і писання безмозгих висновків?

                                              У Європу – з дерев’яним ралом?

Про недолугий український патріотизм багато написано справжніми Великими українцями. Проте ця «хвороба» й далі прогресує в нашому суспільстві. Бо тільки в «хворому» можуть закликати селян повернутися, по суті,  до дерев’яного рала. І це пише не якийсь п’яний дядько з вулиці, а редактор «всеукраїнської газети», голова обласної організації «Просвіти». Він та інші «патріоти» не перестають «жувати» про дотримання сівозмін, шкідливість «хімії», використання важкої техніки та інше,

 

 в чому самі розбираються на такому рівні, як я обізнаний в космічній галузі – щось чув, читав про неї, але не більше. І все ж хочу запитати «знавців» сільськогосподарського виробництва: чому при колишній колгоспній системі ( та й раніше), коли дотримувались сівозмін, орали кіньми і не знали масової «хімії», врожаї були низькі, великі площі солончаками заростали, «випадали» з орних угідь  через інші причини? І навіть тоді, коли держава почала виділяти величезні кошти на розкислення ґрунтів,меліорацію, боротьбу з ерозією тощо!

Відповідь на це запитання можете пошукати в історичній чи спеціальній літературі. Для всіх доступна й інформація про те, на чому базується ефективність сільського господарства у  розвинутих країнах світу.

Я про це знаю з «живого» досвіду, що вивчав безпосередньо у американських і європейських сільгоспвиробників. Там я почув не про «дідівські методи» і сівозміни, а про застосування високопродуктивних технологій і машин, підготовку кваліфікованих кадрів, сучасне насінництво, підвищення продуктивності праці… До речі, один працюючий у сільському господарстві США виробляє продукції в 20 разів більше, ніж український селянин. Ось що повинно бути для нас орієнтиром, а не те, до чого нас закликають горе-патріоти.

Саме в американському штаті Айова, ще майже 20 років тому, я й «захворів» кукурудзою. Бо вже тоді шукав ефективні шляхи розвитку економіки господарстві. І здебільшого завдяки  цій культурі й господарство вивів у число кращих на Україні, врятував від повного занепаду  більше 10 колишніх, бездумно реформованих колгоспів, створив кращу в області виробничу базу для досушування і зберігання зерна, потужний машино-тракторний парк з ремонтною базою,спорудив круп’яний завод та інше,  а головне – майже півтори тисячі людей тепер мають роботу і додатковий соціальний захист. Для них і пшеницю вирощуємо, свинарством займаємось, соціальні установи підтримуємо…

Не стану докладно зупинятися на прогресивних методах ведення сільського господарства, бо навряд чи їх збагнуть наші «патріоти», а задам їм питання, зрозуміле, думаю, для школяра. Як можна на землі, що «виснажується», одержувати високі врожаї? Причому, не рік і не два, а протягом останніх 15 років, відколи кукурудза стала головною зерновою культурою в нашому господарстві.

 В чому секрет? В застосуванні американських та інших світових технологій.  Дещо вточню. Ми одні з перших в області створили власну лабораторію для постійного аналізу ґрунтів, що дає можливість оперативно реагувати на зниження гумусу чи небажаної зміни в хімічному складі ґрунту.   На основі цих аналізів розраховуємо кількість і склад добрив, що потрібно внести на конкретне поле, на окрему ділянку. Цим уникаємо «передозування» на шкоду родючості і марнотратства дуже дорогих добрив і хімікатів. Зрозумійте, це в колишніх колгоспах «хімія» валялася по всіх лісосмугах, бо діставалась майже задарма, а тепер інші часи – тонна добрив набагато дорожча за тонну пшениці…

Втім, це пояснення не для тих, в кого на грудях українська вишиванка, а в голові курячі мізки. Для них головне – на чомусь пропіаритись, навіть на шкоду розвитку вітчизняного виробництва.

Скажімо, американці вивозять з України мільйони тонн зрідженого  безводного аміаку, а наші «патріоти»  організовують протести проти спорудження складів для тимчасового зберігання цього найбільш ефективного азотного добрива, чим гальмують розвиток поширення технології, що за океаном дуже широко застосовується. Ну я б ще зрозумів протестувальників, якби  велось те будівництво з недотриманням норм екології і технічної безпеки. Але ми з самого початку свідомо пішли на додаткові  затрати, щоб допустимі норми були з великим «запасом».  Але, виходить,  «патріоти» хочуть, щоб взагалі не велось сільськогосподарське будівництво, і Україна скочувалася до середньовікового дерев’яного рала?

                                                             На «патріотизмі» добряче заробляють

Втім, у нашій державі «патріотичні» протести перетворились у великуприбуткову «індустрію». Створюються спеціальні групи, які заробляють на різних протестах – політичних, екологічних, економічних, побутових тощо. Для підтвердження сказаного – наступний конкретний приклад.

 Голова правління Київської організації інвалідів «ІРИДА»  Андрій Буднік з Дніпровських круч «строчить» начальнику держаної архітектурно-будівної  інспекції в Чернігівській області наступне: «Враховуючи високу ЙМОВІРНІСТЬ порушень містобудівного законодавства, санітарних норм … просимо провести перевірку об’єкту на вул. Чернгівській 60/62 в Бобровиці, де розпочато будівельні роботи із реконструкції приміщень для зберігання зерна…».

Слово «ймовірність» я не випадково виділив. За допомогою його скаржник вимагає організувати додаткову перевірку об’єкту, якого він у вічі не бачив. Ми знайшли того Будніка у його київській квартирі, де зареєстрована і очолювана ним громадська організація, що складається, напевно, з нього самого, та ще – одного чи двох помічників. Він колишній спортсмен, а тепер  пересувається на інвалідній колясці. У Бобровиці ніколи не був і не знає, що то за об’єкт, зазначений у його листі. А за вказаною ним адресою стоять приміщення, побудовані три десятки років тому,  тепер за вимогами нинішнього законодавства по них оформляється документація для одержання права власності. І зерна там не зберігаємо, і не думаємо зберігати, бо маємо сучасні склади. Проте інформацію про оформлення права власності хтось «підсунув» громадському «активісту»,  а той подумав, що то на новий об’єкт, виходить,  можна писати про «ймовірність» порушень.

В ході розслідування даної скарги вияснилось, що інвалід з Києва написав подібне ще на два десятки господарників нашої області. Більше того, існують й інші, подібні Будніковій, «організації інвалідів», що теж викривають «ймовірні» порушення. А в кожній додатковій перевірці закладена велика ймовірність «відкупного» хабара, бо українські чиновники можуть до стовпа придратися. Для них головне – щоб був «сигнал», і люди, що його організовують. То для розбудови європейської економіки не вистачає власних «клепок» і стремління,  а у створенні бюрократично-корупційних і хабарницьких схем– лідери в світі.

Ще на одному прикладі зупиню детально. Наше господарство має імпортне високотехнологічне елеваторне господарство на 228 тисяч тонн. Кожного року обласна  державна сільгоспінспекція проводить сертифікацію зерноскладів, звісно, за немалу оплату. Хоча структура державна, фінансується з бюджету, який ми справно поповнюємо. Але з цим ще можна якось миритися. Проблема в серйознішому.

Я не можу повірити, що державні контролери настільки загальмовані в голові і не усвідомлюють, на що схожа їхня «дотошна» діяльність. Більше схильний до тієї думки, що вони заради  створення прикритих хабарницьких  схем не соромляться навіть відкрито демонструвати свою «контролюючо-патріотичну  дебільність».

До такого висновку прийшов, коли зіштовхнувся з роботою останньої сертифікаційної комісії. Першого разу вона приїхала в наше господарство у листопаді і понаписувала в акті те, що, як кажуть, на голову не налазить. Скажімо, «не встановлені попереджувальні світові сигнали біля залізничної колії, що прокладена на території елеватора». Довелося пояснювати самому начальнику інспекції, що залізнична колія тільки будується, із запланованих семи кілометрів рейки покладені на меншій частині вітки. Ткнули носом на інші недолугі зауваження. Начальник контролерів погодився з нами і … 31 грудня ( 4 січня закінчується термін дії попередньої сертифікації) прислав нову комісію. Та теж  «видала» кілька своїх «вагомих» зауважень: у протипожежному ящику пісок трохи підмерз, не видна дорожня розмітка (на притрушеному талим снігом асфальті), в одному місці розірвана огорожа елеваторного комплексу (де будується залізнична колія), на схемі території, що висить при в’їзді до неї, не намальований один об’єкт, недавно побудований. Як усе це впливає на якість зберігання зерна в автоматизованих складах останньої американської конструкції, ніхто з контролерів не пояснить. Напрошується один висновок: вони що – хочуть «дотиснути» нас на хабар? Не вийде. Я запрошу в господарство з США чи Європи  не корумпованих експертів, щоб вони перевірили наше елеваторне господарство і дали на весь світ оцінку українській контролюючій хабарницькій системі.

Мушу сказати, це далеко не одиничний випадок, коли обласні інспектори різних відомств «випробовують» нас на міцність своїми бюрократично-корупційними «штучками». Багато кому з них губернатор Володимир Хоменко добряче «дав по руках», дехто й під кримінал «залетів». Бо протизаконні схеми не тільки породжують суспільних паразитів і ганьблять державні структури, а й гальмують розвиток виробництва. Думаю, й на цей раз керівник області розбереться з недолугими контролерами.

А щоб закликати до порядку столичних бюрократів-хапуг    звернусь і до Президента Віктора Януковича, який уже в трьох випадках мене почув. Сподіваюсь, що не залишить поза увагою і мій заклик стосовно термінової необхідності в  лікуванні «патріотів» і державників від  небезпечної суспільної хвороби – «патріотично»-чиновницької дебільності. Інакше Україні буде хана, про наближення чого  видно вже, як кажуть, неозброєним оком, і в найвіддаленішому селі.  

                                                                             Леонід Яковишин

                                    Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

 

 

                                            

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"