Газові «фантомаси» лютують у селах, як окупанти
Довідка
Фантомас – літературний персонаж, нещадний та безжальний до всіх, отримує задоволення від мук своїх жертв.
До пенсіонерки Ганни Василівни Данькевич, що проживає в селі Петрівка Бобровицької об’єднаної територіальної громади, увірвалася на приватне подвір’я бригада «фантомасів» від чернігівських газовиків і безцеремонно перекрила газопостачання на прибудинковому стояку. Не питаючи дозволу в бабусі, поводились у її господарстві, як окупанти. І в хату зайшли, як до себе додому, зняли там газовий лічильник, не поставивши взамін тимчасовий, як повинні були зробити. Згодом повідомили, що лічильник треба міняти, назвали й марку нового приладу обліку газу. Бабуся таку модель не знайшла, бо ці лічильники зняті з виробництва. «Фантомаси» порадили Ганні Василівні відремонтувати старий лічильник. Де ремонтувати і хто повезе прилад – газових шкуродерів це не хвилювало, хоч вони не могли не знати, що заміна лічильників повинна відбуватися продавцями газу. І декому в Петрівці вони поставили свої лічильники. Пенсіонерка ж змушена була купувати новий прилад обліку іншої моделі за 1600 гривень, бо півтора місяця сиділа без постачання природного газу, її побут у ювілейний рік Незалежності повернувся до післявоєнного.
Так же лютували газофантомаси й у господарствах пенсіонерок Ніни Іванівни Ярош, Ніни Миколаївни Жиглій, Віри Іванівни Марійко та інших. Їхні оселі не на один тиждень відрізали від газу, і лічильники довелося купували за власні кошти, хоч заяви писали на безплатну заміну. Майже місяць «воював» із газовими монополістами Олександр Володимирович Дудник, зрештою не витримав їхньої дебільної люті і придбав нового лічильника за 2200 гривень. Але в своєму поясненні заявив, що буде стріляти у фантомасів, якщо безцеремонно вриватимуться до його приватної садиби і щось вчинятимуть зі справним прибудинковим газопроводом, спорудженим за його кошти. Пенсіонерки налаштовані сапами зустрічати дебільну прислугу зажерливих газових «окупантів».
На вулиці, де проживають названі споживачі газу, через застарілі лічильники газ відключили на тривалий час у восьми садибах, а на сусідній вулиці – у 17-ти. У скількох садибах по селу «похазяйнували» газофантомаси – не вдалося довідатися навіть у старостинському окрузі: староста Микола Малашта, колишній працівник міліції, десь відпочиває, а виконувачка обов’язків старости Наталія Капінос – не володіє цією інформацією.
Що ж виходить, вже більше місяця зальотні ідіоти знущаються над жителями села, доводять їх до сліз і серцевих нападів, примушують пенсіонерів купувати прилади обліку газу, а місцевому старостату – хоч би що? Яка влада в Петрівці – незалежна українська чи якась «окупаційна»? Бабусі кажуть, що нічого подібного не було при «радянській окупації». Таке приниження й знущання дозволяли собі хіба що німецькі нацисти, про що старожили розповідали. Хто захистить селян від газових «окупантів» у народному національному суспільстві?
У приміщенні Петрівського старостинського округу газовим шулерам дозволено виписувати фіктивні довідки про перевірку димоходів у споживачів газу, беручи за ці папірці по 200 гривень з господарства, навіть з тих, де встановлений бездимний котел. Та й ціна велика, ще й люди і у вічі не бачили в своїх оселях тих перевіряльників. Невже й цю аферу не помітив старостат з місцевими депутатами? А тут не просто обман селян, а й суворе питання безпеки споживачів газу. Скільки вибухів трапляється через ось такий «нагляд»?
Не є перебільшенням і порівняння сучасних газових хазяїв-монополістів та їхніх контролерів із фантомасами-окупантами. Бо спочатку вони «окупували» газові родовища, що за Конституцією належать народу, потім цинічно привласнили газотранспортну мережу, на спорудження якої не потратили жодної своєї гривні. Збудована вона за народно-бюджетні кошти і кошти споживачів газу. У Європі таких прикладів не знайдете, зате ціну на газ підгонять до європейської, при найнижчих у Європі пенсіях і зарплатах.
Селяни Петрівки слізно розповідали про таку несправедливість. До свого села вони першими на Бобровиччині підвели природний газ. На той час голова місцевого колгоспу Петро Іванович Єрещенко добився в Києві дозволу, щоб Петрівка приєдналася до газопроводу сусідньої Київської області, оскільки до Бобровицької газової труби, яку протягнули з Козелецького району, було далеко. На перших вулицях Петрівки газифікацію будинків вели за кошти колгоспу. Закупило господарство труб і на інші вулиці, але частину з них розікрали, коли Петро Іванович пішов із посади голови колгоспу, тож деяким селянам довелося добавляти й свої кошти для завершення газифікації села. Але й гривні не вклали у газову мережу Петрівки нинішні продавці газу, які на спорудженому селянами газопроводі наміряно збагачуються, стягуючи з «джерела влади» і власників землі з надрами останню сорочку.
Газові «фантомаси» лютують не тільки в Петрівці. Від них уже стогнуть жителі Старого і Нового Бикова, добираються й до інших сіл. Правда, від їхніх наскоків відбиваються юридично підковані й «пробивні» споживачі газу, але таких значна меншість. Не під силу це немічним пенсіонерам і нерішучим людям, їх, буває, обдурюють і неіснуючими боргами за газ та його транспортування. За це газові шулери одержують премії. Але навіть газофантомаси, буває, не витримують нав’язаних їм схем «вибивання» з людей європейської плати за газ та його транспортування. Он і в Бобровицькій газовій дільниці багато працівниць звільнилося з роботи, яка межує з роботою окупаційної влади чи більшовицьких продзагонів двадцятих років воєнного комунізму. Як тоді, так і тепер не у всіх низових «інквізиторів» вистачає духу терпіти щоденні прокльони доведених до відчаю людей. Невдовзі можуть не витримати «високовольтної» напруги при спілкуванні із споживачами газу й приїжджі працівниці з Ніжина (двічі на тиждень «ощасливлюють» бобровичан) – скандалами й криками, ледь не до бійок, закінчуються їхні приїзди.
Зупинити газовий «геноцид» від газових хазяїв і їхніх служивих холуїв, виявляється, немає кому ні в столиці, ні в області, ні в громаді. Народні захисники лише язиками з телеекранів захищають електорат. І чим більше вони горлопанять, тим нахабнішими і зажерливішими стають газові магнати: спочатку одну платіжку зробили європейською, потім придумали другу, а незабаром і третю узаконять. Мовляв, за транспортування газу й обслуговування мережі. Але хто заробляє мільярдні статки на газовій мережі, побудованій за народні гроші? Чому споживач повинен платити додаткову ціну за куплений продукт? Ще й добутий з надр, що належать народу! Вкотре виникає питання: в якій країні можливе таке шкуродерство – в незалежній народній чи «окупаційній»?
Київ готується до ювілейного параду, на місцях рекордні вишиванки та прапори розгортають, витрачаючи на це десятки, якщо не сотні, мільйонів народних грошей. Хоч за «найкращою в Європі» Конституцією України головним у державі є народ. Все інше – на благо народу. На прикладі одного села проглядається те «благо» в питанні газопостачання, яке стало масовим. А взяти медицину, соціальний і правовий захист, де теж лютують «фантомаси» – відкрита преса не перестає про це повідомляти. На жаль, вона не виконує головного завдання нації – навчити людину мислити (Томас Едісон). Бо тільки мислячому суспільству не страшні ніякі бойовики, ковбої, колонізатори, окупанти… Глибоко мислячі нації надіються на себе і не допускають до керівництва державних інституцій своїх і чужих войовничих мужів, які насамперед шукають для власного захисту чужої сили. За їхнім прикладом і низи сподіваються, що якась чужа сила прийде і врятує від «фантомасів» та їхніх хазяїв. Хоча навіть у межах села видно, як мислячі односельці самотужки женуть їх під три чорти од себе. Не треба і в Європу їхати по науку, було б бажання вчитися вдома і рішуче діяти.
Григорій ВОЙТОК
