Європа живе так, як Платон повчав, а Україна навпаки –
від чого древній мислитель застерігав
Об’їжджаючи днями господарство, душею порадів за добрячий розвиток урожаю кукурудзи, заодно перейнявся однією дрібницею: біля виробничих дільниць потрібно розширяти майданчики для стоянок приватного автотранспорту наших працівників. Бо невпинно більшає того транспорту. Думаю, це один з очевидних аргументів, що наші працівники не бідніють, оскільки мають одну з найвищих зарплат серед сільськогосподарських працівників області. Та і в інших сферах треба ще пошукати мінімальну зарплату 6500 гривень на місяць, що встановлена в ТОВ «Земля і воля».
До речі, «піарний» уряд Гройсмана не наважується навіть збрехати про перспективу такої мінімалки. Політико-владні «слуги народу» вдень і вночі лише «заливають» електорату про європейські перспективи, не кажучи, коли відчують ті перспективи прості люди.
Хтось може зауважити, що й плакатись не варто: найбідніший в Європі народ не помирає масово від голоду, як бувало при Сталіні. По нашій Бобровиці пройдіться – жебраків не зустрінете, у магазинах та на ринку ціни найвищі в області, й ніхто не протестує. Але це не повселюдний достаток, хоча в Україні є всі можливості такий мати. Взяти хоча б наш трудовий колектив, що не гарними мріями, а ефективною працею формує добробут своїм трудівникам, підвищує його тисячам пайовиків землі, про соціалку не забуває. І ми не одні такі. Чому ж тоді переважають інші факти, превалює інша статистика?
Скажімо, з початку цього року витрати населення зростають активніше, ніж доходи, й заощадження за січень-березень зменшилися на 22 мільярди гривень. Тобто, народ проїдає те, що накопичив колись… при злочинних владних командах.
Держстат повідомив і те, що борги за комуналку сягнули 40 мільярдів гривень. Виходить, і субсидії не допомагають. До того ж, влада запустила механізм зменшення кількості претендентів на субсидії, погрожує забирати квартири за комунальні борги, і вже є такі випадки. Народ же мовчки очікує на нове підвищення тарифів… Невже не бачать вожді непарадну сторону українського суспільства?.. Переконаний, що бачать, але від великої жадоби до швидкого збагачення у них, видно, глузд за розум завертає. Тоді як багато хто шматку хліба радий…
Прочитав, що в Козятині Вінницької області, де я народився, одне подружжя виставляє біля ринку лоток для роздавання немічним людям безкоштовно 25 буханок хліба, й бажаючі заздалегідь чергу займають. Про таку благодійність була інформація з Луцька. Загалом же подачки стають невід’ємними годувальниками в житті великої кількості пенсіонерів, інвалідів, інших малозабезпечених.
Або придивіться, скільки з’являється у ЗМІ прохань про допомогу на лікування! А скільки людей помирає через відсутність грошей на лікування у звичайних місцевих лікарнях? А скільки немічних людей недоїдає!.. Які владні структури чи «найнародніші» партії реально переймаються на державному рівні цими бідами?
Чи бачили десь інформацію, чи, може, на собі відчули, як розхвалені задолизами численні реформи сприяють здешевленню медичної допомоги й проживанню пересічної людини? Тож виникає хоч і риторичне, але цілком конституційне запитання: для кого мати-Україна найрідніша, кому служить її «народна», совістю «очищена» влада? Втім, відповідь давно відома: вже сказано-переказано, що після Майдану гідності насправді збагатилися в рази ті, хто дорвався до влади на крові революції, і аж ніяк не простий народ.
Не кращають, а гіршають умови для розвитку бізнесу – корупція й бюрократія заїдають. Європа й США на це вказують, називають більшою бідою, ніж війна на сході країни.
Недавно Верховна Рада прийняла у другому читанні законопроект про поновлення кредитування, яким розширюються права банків, погіршуючи умови для позичальників. Зокрема, банки можуть підвищувати відсотки за кредит протягом всього періоду дії кредитного договору. Позичальнику даватимуть 30 днів, щоб визначився – буде повертати позику за новою ставкою чи виплатить всю суму відразу. Розставлятимуть банкіри й «гачки» (вже й розставляють): рекламуватимуть надання кредитів за нижчою ставкою, а потім її підвищуватимуть.
Із зажерливими «вивихами» й газовий ринок. Лише один приклад: наше господарство уклало угоду з однією структурою на купівлю природного газу за ціною на 1600 гривень за тисячу кубометрів нижчою, ніж у «Чернігівгаз Збут». Але монополіст тримає в своїх руках доставку газу до споживачів. Тож і почав вставляти нам шпильки: його представники відкрито заявляють, мовляв, ви ж не з нами уклали договір на газ. А те, що транзитну мережу в Бобровиці (і не тільки тут) будувало наше господарство, потім облгаз безкоштовно забрав її на свій баланс, збільшивши капітал, – і вухом не ведуть. І це повсюдно так: за кошти господарств і простих людей споруджено тисячі кілометрів підвідних газопроводів, що стали власністю газових бізнесменів, які замість подяки намагаються варити воду зі споживачів.
Подібне проглядається у стосунках між споживачами й усіма монополістами – власниками енергоресурсів і комунальних послуг. Перед своїм народом вони вміють демонструвати й силу, й владу, й зажерливість. Розвивати ж зовнішню торгівлю, видно, не вистачає розуму в керманичів як згаданих, так і багатьох інших вітчизняних «помазаних» колективів. І як результат – дефіцит зовнішньої торгівлі різко збільшився: за січень-травень до майже трьох мільярдів доларів.
Про безлад, який твориться у великій і малій економіці, соціальній і правовій сферах, політиці й системі всієї влади, можна годинами розповідати, й багато є тих, навіть з владних структур, хто соковито розповідає, але то все одно, що розповідати глухонімому, ще й сліпому. Хто в цьому винен – Путін, Трамп, Євросоюз?
До цих «штатних» винних в усіх українських бідах, безумовно, треба добавити Януковича з командою, а в придачу – Леніна зі Сталіним. Такий собі ідеологічний букет в «руці Кремля» своїм «ароматом» дурманить багатомільйонне суспільство. А ті його представники, які навіть у складних умовах ефективно й соціально відповідально працюють на вітчизняну економіку, чи не найболючіше відчувають на собі причини й недолугість головних винних суспільного безладу. На жаль, відповідальні й совісні виробничники не згуртовані для протистояння злочинній анархії в державі й суспільстві. І простолюд безпомічно розводить руками – немає патріотично налаштованих лідерів-борців! Замкнене коло? Думаю, що ні!.. Хоча… «Тому, хто не хоче змінити своє життя, допомогти неможливо», – сказав грецький лікар золотої доби Афін (до н.е.), батько сучасної медицини Гіппократ. Думаймо!!!
Найбільше досягнення єврокерманичів – піар з вишуканим глузуванням
Недавно Президент України провів показову зустріч з представниками «реального сектору економіки» – так написано в ЗМІ. Не пояснили тільки, що означає «реальний сектор», і які ще сектори існують у вітчизняній економіці. Якщо існують – чому їхніх представників не запросили? Може, для всіх була б якась користь. Адже на нараді президент гордовито повідомив, що підписав закон «Про податок на виведений капітал».
Саме це припало до душі єдиному від Чернігівщини представнику на знаковій зустрічі, про що він наголосив у соцмережі. Але швидко одержав коментар від одного читача: мовляв, роками виводили свій капітал, а тепер якийсь закон придумали.
Справді, безупинне язиколяпання чули про виведення українських мільярдів у офшори, називали й президента Порошенка та інших високих керманичів, а тепер, на п’ятому році правління, вони «прозріли»? Згадали, що вибори на носі, тож треба чимось дурманити виборців? А чи порахує хто, скільки додаткових мільярдів втрачено за чотири роки для державної скарбниці, бо не було потрібного закону?
Втім, про що я веду мову? Адже сам добре знаю, що такі зустрічі та й маса інших подібних заходів, проводяться для піару «продуктивної» роботи української влади й політики. Саме це – в центрі уваги, хоча має бути в тому центрі Людина. І це не новий велосипед, це – пріоритет для влади й політики в кожній справді демократичній державі.
Щоб так було і в нас, не треба ходити далеко по досвід – він повчальний у сусідній Польщі, звідки в минулому році українські заробітчани перерахували додому 3 мільярди 116 мільйонів доларів, чим підтримали рідних. Це теж важливий аргумент, що стосується й мільйонів наших заробітчан в інших країнах - для пояснення, чому найбідніший народ ще не вимирає масово з голоду.
Заробітчани в Польщі заробляють на проживання, водночас бачать суттєву різницю у ставленні до свого народу польської й української влади. Чи не найголовніша різниця та, що в сусідів центральні органи влади служать для забезпечення потреб громад, а не навпаки, як у нас.
Мільйонними зарплатами чиновників, а тепер ще й кількамільйонними преміями в доларах, Україна «шокує» багату Європу, а своє суспільство спокійно те сприймає. Хіба що в соцмережі когось з керманичів висміє. Недавно довідався про «кликуху» міністра соцполітики Андрія Реву – дієтологом назвав його народ. Мабуть, за те, що радив рядовим співвітчизникам менше їсти. Хоч по самому видно, що не дотримується своєї «крилатої» поради.
Влучно глузують українці й з інших керманичів. Натомість не хочуть помічати того, як ті керманичі глузують відверто з нас, заливаючи нам мізки своїми великими «успіхами».
Недавно прочитав про черговий великий «епохальний» успіх: ЗМІ стало відомо, що Порошенко на саміті НАТО буде сидіти біля… Трампа. О, яке щастя для українського народу!
На превеликий жаль, було в тій інформаційній стрічці й трагічне повідомлення: на полігоні під час навчань вибухнув міномет – троє загиблих, дев’ятеро поранених. І це не перший трагічний випадок з мінометом «Молот», на весь світ названим гордістю вітчизняних зброярів. Здається, вже восьмеро життів українських військовиків забрав той розрекламований «Молот».
Гадаю також, наскільки радісно сидітиметься нашому президенту біля американського президента, пам’ятаючи й про інший злочинний безлад: вбивства посеред вулиць, закриття бюджетоутворюючих підприємств, без централізованого водопостачання можуть залишитися великі й малі міста через зупинку заводу, що виробляє рідкий хлор для водоканалів… Та хіба все переповіси, що з’являється у ЗМІ?..
Он навіть у рідній президенту й прем’єру Вінницькій області недофінансування зарплати вчителям становить 48,5 відсотка. Не краща ситуація у Волинській та Тернопільській областях. Загалом 76 відсотків громад недоодержали гарантованих коштів на освіту від 30 до 55 відсотків. Немає бюджету на фінансування груп продовженого дня, позашкільної освіти й шкільних бібліотек – це перекладається на гаманці батьків.
Втім, думаю, не згоратиме від сорому наш керманич перед Трампом й через потерпання народу від нелюдської медичної реформи, повсюдно розбитих доріг, жебрацьких зарплат та пенсій на фоні власного розкошування та розкошування «огідненої» Майданом команди. А, може, наш президент перед Трампом, як перед Богом, справді очиститься, покається, поверне на місце свій глузд та розум? Щоб потім провести таке очищення і всій свиті?
Скажете, що я поринув у фантазії? Може, й так. Та чи й відбудеться ще та зустріч? І все ж назву, думаю, головну причину, чому можливе здається фантазією. Назву словами давньогрецького мислителя, одного із засновників європейської філософії, великого Платона: «В покарання за громадянську пасивність люди отримують владу злодіїв».
Написано застереження ще до нової ери, майже два з половиною тисячоліття тому, але, погодьтеся, ніби спеціально для Незалежної України!
Леонід Яковишин, Герой України,
генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
